Постанова № 129229632, 31.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/6475/25

н/п 3/953/1986/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2025 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гавриленко К.О.,

захисника адвоката Ан І.М. (в режимі відоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Харкова матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи

До суду надійшли вказані адміністративні матеріали.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17.06.2025 (серія ЕПР1 №365061), 17.06.2025 о 23:30 год. в м. Харків по вул. Григорія Сковороди, 83 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_2 не маючи права керування таким ТЗ. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Відповідно до довідки, складеної інспектором О. Кірічек, згідно з облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» 18.06.2024 відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, серії ЕНА № 2421155 за порушення вимог пункту 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Дії водія ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу кваліфіковано як порушення п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім цього, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18.06.2025(серія ЕПР1 №365067), 17.06.2025 о 23:30 год. в м. Харків по вул. Григорія Сковороди, 83 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ м. Харків вул. Ахієзерів 18А водій відмовився.

Дії водія ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу кваліфіковано як порушення п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Процесуальні дії у справі

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2025 справи про адміністративне правопорушення №953/6475/25 (провадження № 3/953/1986/25) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та №953/6477/25 (провадження № 3/953/1987/25) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, об`єднано в одне провадження № 953/6475/25 (провадження №3/953/1986/25).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином.

Представник ОСОБА_1 адвокатАн І.М. надав у судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснення та просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Позиція учасників справи

Представник ОСОБА_1 адвокат Ан І.М.як в письмових, так і в усних поясненнях зазначила:

1. Поліцейськими не доведено законності зупинки транспортного засобу;

2. ОСОБА_1 заперечував факт вживання алкоголю, ознаки сп`яніння клієнту не повідомлено;

3. ОСОБА_1 не роз`яснювались його права;

4. В матеріалах справи відсутня безперервна відеофіксація,

а тому просила закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункт 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Частиною 1 ст.130КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок №1103)

Згідно зп.2-4розділу 1Інструкції №1452/735,огляду настан сп`янінняпідлягають водіїтранспортних засобів,щодо якиху поліцейськогоуповноваженого підрозділуНаціональної поліціїУкраїни (далі поліцейський)є підставивважати,що вониперебувають устані сп`яніннязгідно зознаками такогостану. Ознаками алкогольногосп`яніння є: запах алкоголюз порожнинирота; порушення координаціїрухів; порушення мови; виражене тремтінняпальців рук; різка зміназабарвлення шкірногопокриву обличчя; поведінка,що невідповідає обстановці. Ознаками наркотичногочи іншогосп`яніння абоперебування підвпливом лікарськихпрепаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,є: наявність однієїчи декількохознак стануалкогольного сп`яніння(крімзапаху алкоголюз порожнинирота); звужені чидуже розширенізіниці,які нереагують насвітло; сповільненість абонавпаки підвищенажвавість чирухливість ходи,мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно доп.6-8Інструкції №1452/735огляд настан сп`янінняпроводиться: поліцейським намісці зупинкитранспортного засобуз використаннямспеціальних технічнихзасобів,дозволених дозастосування МОЗта Держспоживстандартом(далі спеціальнітехнічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинкитранспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, передбаченими Інструкцією.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі порушення водієм пункту 2.5 ПДРУкраїни.

Також, відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, а саме: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собіпосвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суд враховує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_2 , його відмова від проходження огляду підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення правопорушення від 18.06.2025 (серія ЕПР1 №365067) та відеозаписом з бодікамери 471960 та відереєстратора 70mai; працівники поліції встановили, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17.06.2025 (серія ЕПР1 №365061) та та відеозаписом з бодікамери 471960 та відереєстратора 70mai.

При цьому слід зазначити, що вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень під час складання протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП та Порядку № 1103.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2421155 від 18.06.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.; ОСОБА_1 не надано доказів щодо ця постанова скасована, а отже набула законної сили.

Статтею 39 КУпАП передбачено, що якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, згідно постанови від 18.06.2024 серії ЕНА № 2421155 18.06.2024, тому річний строк спливає 17.06.2025 о 24.00 год. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вчинив правопорушення 17.06.2025 о 23.30 год.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, в розумінні ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо обґрунтованості зупинки транспортного засобу суд зазначає таке.

24.02.2022 Президент України ухвалив Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, згідно з яким воєнний стан запроваджується з 5:30 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався і триває до цього часу.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Відповідно до п. ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такізаходи правового режиму воєнного стану, зокрема,перевірятиу порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Суд враховує, що місто Харків знаходиться у безпосередній близькості до зони бойових дій, а тому запровадження певних заходів під час дії правового режиму воєнного стану є законним та таким, що переслідує легітимну мету (національна безпека).

В місті Харкові комендантська година встановлена з 23:00 до 0:00 год.

Комендантська година це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

В судовому засідання встановлено, та не заперечувалося адвокатом Ан І.М., що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в період дії комендантської години

ОСОБА_1 спеціальної перепустки/ посвідчення не мав та не пред`являв, а тому доводи адвоката Ан І.М. щодо безпідставної зупинки транспортного засобу визнаються необґрунтованими, оскільки запровадження певних обмежувальних заходів, таких як зупинення автомобіля у безпосередній близькості до зони бойових дій є законним і таким, що переслідує легітимну мету.

Щодо заперечуння факту вживання алкоголю ОСОБА_1 , і те що ознаки сп`яніння йому не повідомлено, суд зазначає таке.

Пунтом 2 Розділу І Інструкції № 1452/7352, передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, відповідно до п. 2.5 ПДР України, то формальне не перерахування цих ознак не впливає на порядок медичного огляду особи з метою встановлення стану сп`яніння.

Також, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок:

«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».

З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією суду та зазначає, що формальне не повідомлення ознак сп`яніння не свідчить, що особа звільняється від проходження медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння та можливістю не виконувати цієї вимоги поліцейського.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), згідно з яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо не роз`яснення прав ОСОБА_1 , суд зазначає, що відеозапис з бодікамери 471960 23:39:55 год працівник поліції роз`яснюєйого праваі обов`язки,передбачені ст.10Конституції Українита ст. 268 КУпАП, а отже це твердження спростовано.

Крім цього, суд зазначає, що відеозапис з бодікамери 471960 підтверджує, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння (23:39:24-23:39:40 год); ОСОБА_1 не був позбавлений правової допомоги, оскільки на запитання поліцейських про причину відмови від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 зазначає: «Адвокат сказав» 23:39:47- 23:39:55 год.

Щодо твердження, що в матеріалах справи відсутня безперервна відеофіксація, суд зазначає, що ст. 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

А тому покликання адвоката Ан І.М. щодо відсутності безперервної відеофіксації, суд не визнає і до уваги не бере, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі працівниками поліції.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення:

- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.06.2025(серія ЕПР1 №365061);

- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.06.2025(серія ЕПР1 №365067);

- даними відеозапису з бодікамер 471771, 472875 та відеореєстратора 70 mai, які містяться на CD-диск (відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 ; факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому порядку; процес оформлення протоколів про адміністративне правопорушення);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом інспектора поліції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2421155 від 18.06.2025;

- рапортами працівників поліції.

Протоколи про адміністративне правопорушення від 17.06.2025(серія ЕПР1 №365061) та від 17.06.2025(серія ЕПР1 №365067) відносно ОСОБА_1 складено в установленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення.

Також суд встановив, що протокол про адміністративні правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час всього розгляду справи.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130, суд дійшов висновку, що відомості, які містяться в матеріалах справи відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у справі.

Отже, ці відомості, які є наявними у матеріалах цієї справи у своїй сукупності дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 (а) та 2.5 ПДР України.

Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Суд вважає, що позиція адвоката ОСОБА_2 зводяться до несуттєвих недоліків роботи працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та власної незгоди зі змістом протоколів без належного правового обґрунтування і не спростовують факту вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не можуть бути визнані достатніми для закриття провадження у справі.

Крім цього суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП, передбачає накладення штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім цього, відповідно до довідки про належність транспортного засобу, складеної інспектором О. Кірічек, транспортний засіб Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_2 згідно облікових даних належить БО «ВБФ «Справедливе суспільство». У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що при накладені на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, питання про оплатне вилучення транспортногозасобу вирішити неможливо.

На підставі викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують його відповідальність, характер та ступень суспільної небезпеки вчинених правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років, тобто в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Як зазначено у Законі України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 605,60 грн судового збору на користь держави.

Керуючись статтями 40-1, 126, 130, 283, 284, 285, 287-289 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 (сорок тисяч вісімсот, 00) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, безоплатного вилучення транспортного засобу.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч, 00) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 визначити остаточний розмір стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 40800,00 (сорок тисяч вісімсот, 00) грн (отримувач: ГУК Харівськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколам про адміністративне правопорушення від 17.06.2025(серія ЕПР1 №365061) та від 17.06.2025(серія ЕПР1 №365067), з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.М.Дяченко