Ухвала суду № 129217940, 31.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку підготовки до судового розгляду клопотання ОСОБА_2 про відшкодування його процесуальних витрат у кримінальному провадженні №12014160000000830 від 06.08.2014 року, -

встановив:

28.07.2025 року надійшло клопотання ОСОБА_2 про відшкодування його процесуальних витрат у кримінальному провадженні №12014160000000830 від 06.08.2014 року. Мотивуючи подане клопотання, ОСОБА_2 послався на те, що в рамках вказаного кримінального провадження, відповідно о ч. 1 ст. 275 КПК України, він був залучений слідчим СУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва, в якому він надав свої власні грошові кошти у розмірі 19000 доларів США, індивідуально визначених, відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 10.09.2014 року та протоколу огляду та помітки грошових коштів від 02.10.2014 року, банківських серій та номерів, слідчому через оперативний підрозділ правоохоронного органу, який виконував, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 36, п. 2 ч. 2 ст. 40, ч.ч. 1, 3 ст. 41 КПК України доручення про проведення НСРД у кримінальному провадженні щодо викриття злочинної діяльності. Водночас, згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2015 року речові докази, а саме грошові кошти в сумі 9000 доларів США та у сумі 1400 доларів США було повернуто заявнику ОСОБА_2 , тобто лише частина речових доказів, а тому він поніс процесуальні витрати у сумі 8600 доларів США, які є частиною речових доказів у кримінальному провадженні, що він надавав слідчому для проведення НСРД у кримінальному проваджені та які були витрачені при їх проведенні для отримання доказів злочинної діяльності.

Вивчивши доводи клопотання, дослідивши матеріали судового провадження, суд дійшов наступного.

Так, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2015 року було затверджено угоду про визнання винуватості укладену 25.03.2015 року між старшим прокурором відділу прокуратури Одеської обласної молодшим радником юстиції ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12014160000000830, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 з іншого боку, визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна та з позбавленням права обіймати певні посади в державних закладах, підприємствах, організаціях пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, без спеціальної конфіскації. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Також, вищевказаним вироком вирішено долю речових доказів, зокрема суд ухвалив грошові кошти в сумі 9000 доларів США та у сумі 1400 доларів США вважати повернутими заявнику ОСОБА_2 .

Вище вказаний вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2015 року набрав законної сили 03.05.2015 року.

Заявник ОСОБА_2 у своєму клопотанні просить відшкодувати йому понесені ним процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12014160000000830 від 06.08.2014 року, зокрема грошові кошти у сумі 8600 доларів США, які надавались ним для отримання доказів злочинної діяльності.

Разом із цим, відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом визначено вичерпний перелік процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Із доводів поданого до суду клопотання вбачається, що заявник стверджує про те, що передав органу досудового розслідування власні кошти для подальшого викриття злочинної діяльності особи, засудженої у кримінальному провадженні №12014160000000830 від 06.08.2014 року, частина яких процесуально оформлена та визнана речовими доказами і, відповідно, вироком суду вирішено їх долю у відповідності до ст.100 КПК України. Щодо решти грошових коштів дані про визнання їх речовими доказами до клопотання не додані, у вироку суду про них не ідеться. Отже, за відсутності даних, що переданим заявником слідчому грошовим коштам під час досудового розслідування надано процесуального статусу у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, їх не можна віднести до процесуальних витрат в розумінні КПК, то й їх доля ба більш стягнення не може вирішуватись в порядку, передбаченому КПК, оскільки з обставин, викладених у клопотанні заявника вбачається спір про цивільне право заявника.

Суд зауважує, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.03.2019 року по справі №920/715/17.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, за встановлених обставин, зокрема того, що заявник звернувся до суду з клопотанням, вирішення якого не регулюється нормами діючого кримінального процесуального кодексу, та фактично відноситься до цивільних правовідносин заявника та держави в особі органу досудового розслідування, який провадив досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014160000000830, клопотання ОСОБА_2 не може бути прийнято до провадження для його розгляду в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним кодексом, тому має бути повернуто ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання ОСОБА_2 про відшкодування його процесуальних витрат у кримінальному провадженні №12014160000000830 від 06.08.2014 року повернути заявнику ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/6360/15-к

Номер провадження № 1-в/ 522/360/25

Головуючий суддя ОСОБА_1