Ухвала суду № 129217885, 31.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13904/25

Провадження № 2/522/6671/25

УХВАЛА

31 липня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ майна подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, представником позивача адвокатом Швець К. О. 10.07.2025 через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.

Матеріали указаної заяви отримано суддею 28.07.2025.

Оцінивши подані позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху документи, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 30.06.2025, позивачем у повному обсязі не усунуто з огляду на таке.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зокрема виходив з того, що як слідує з позовної заяви, предметом позову є вимоги про поділ майна подружжя, за якими позивач у порядку поділу майна подружжя просить визнати за нею право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частини майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 у розмірі 398955 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частини майнових прав на комору № 24/4 в будинку АДРЕСА_3 в розмірі 17050 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частини майнових прав на паркомісце № 17В в будинку АДРЕСА_3 в розмірі 94500 грн, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частини автотранспортного засобу HONDA CR-V, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 175000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

За ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки з цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Цей перелік не є вичерпним.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2018 у справі № 201/12876/17 вказав на те, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, оскільки предметом позову, поданого ОСОБА_1 є визнання за нею права власності на частку квартири та стягнення компенсації частини майнових прав на об`єкти будівництва, цей спір є таким, що виник з приводу нерухомого майна.

При цьому, позивачем заявлено вимоги з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в різних районах м. Одеси та у такому випадку спір має розглядатися за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Однак, вартість нерухомого майна та майнових прав при зверненні до суду позивачем не була визначена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оцінка майна,майнових правта професійнаоціночна діяльністьрегулюєься Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Отже, позивачу слід було визначити дійсну вартість квартири АДРЕСА_1 та вартість майнових прав щодо квартири АДРЕСА_2 ; комори АДРЕСА_4 , паркомісця АДРЕСА_5 та надати докази у підтвердження такої вартості.

При цьому судом зазначено, що відсутність таких відомостей унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотриманням правил виключної підсудності.

Однак позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надано лише квитанцію про сплату судового збору, проте не визначено дійсної вартості спірного майна та майнових прав та не надано доказів у підтвердження такої вартості. Жодних доводів у цій частині заява про усунення недоліків також не містить.

Такі недоліки є суттєвими та позбавляють суд можливості відкрити провадження у справі з дотриманням правил виключної підсудності.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Також, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки позивачем недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 30.06.2025 в повному обсязі не усунуто, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА