Рішення № 12921548, 15.12.2010, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 2 161

2010 р.

15 грудня 2010 року Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Скляр М.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Расінчук М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода», Ліквідаційної комісії ОКП «Компанія «Луганськвода», Луганської обласної ради, третя особа ОСОБА_6 про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач зазначив, що керівництвом Стахановського департаменту Світлічанського РВУ, яке є структурним підрозділом Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода», 31 серпня 2007 р. був виданий наказ № 72-к «Про звільненні ОСОБА_3.», на підставі якого її звільнили за нібито систематичне невиконання без поважних причин, покладених на неї обов'язків. Вважає, що покладені на неї обов'язки вона виконувала в повному об'ємі, відповідно до трудового договору і правил внутрішнього трудового розпорядку, а звільнили її неправомірно.

Через упереджене до неї ставлення керівництва Стахановського департаменту і особисто її безпосереднього керівника ОСОБА_7 її намагалися впродовж 15-ти місяців під будь-яким приводом звільнити за те, що вона активно захищала свої трудові права.

Її постійним робочим місцем є бактеріологічний відділ лабораторії контролю якості питної води, де постійно працює два лаборанти. Цього вимагають норми по охороні праці, і об'єм робіт розрахований на двох працівників. З 17 серпня 2007 року один лаборант з бактеріологічного відділу захворів. Оскільки вона не згодна була виконувати без доплати обов'язки тимчасово відсутнього працівника і при цьому порушувати вимоги інструкцій по охороні праці, вона попросила начальника лабораторії доручити виконувати роботу тимчасово відсутнього працівника кому-небудь з чотирьох лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, що були в наявності. На жаль, начальник лабораторії офіційно нікому не доручила виконання роботи відсутнього працівника, і категорично з порушенням вимог ст.ст. 31 і 105 КЗпП України і п.11.5 Державних санітарних правил № 9.9.5.-080-02 наполягала на тому, щоб вона виконувала свій об'єм роботи і об'єм роботи відсутнього працівника одна. При цьому начальник лабораторії влаштувала скандал і намагалася її ударити, про що позивачка вимушена була повідомити письмово в своїй доповідній записці від 21.08.07 р. начальника департаменту.

Раніше 07.08.07 р. вона вже зверталася письмово до начальника їх підприємства з проханням направляти в бактеріологічний відділ на підміну працівника в період відсутності одного з основних.

Замість того, щоб прийняти заходи до поліпшення організації роботи в лабораторії контролю якості питної води начальник департаменту запропонував їй перейти на роботу в лабораторію очисних споруд № 7, яка розташована за адміністративною межею міста Стаханова, а це значно погіршує її умови праці (додаткові витрати на проїзд до місця роботи, відсутність можливості відвідувати заняття в групі оздоровчої гімнастики, до того ж її сильно вколисує в суспільному транспорті). В даному випадку мова може йти тільки про погану організацію праці, а не про порушення трудової дисципліни.

Також не відповідає дійсності посилання в наказі № 72-к від 31.08.07 р. на те, що нібито вона відмовилася дати письмове пояснення за фактом відмови виконувати об'єм роботи тимчасово відсутнього працівника 20 і 21 серпня 2007р. Відповідні пояснення вона надала головному інженерові їх підприємства у вільній письмовій формі, як він того і вимагав 23.08.07 р.

В обґрунтування своїх вимог про оспорювання дисциплінарного стягнення позивачка вказала, що керівництвом Стахановського департаменту Світлічанського РВУ, яке є структурним підрозділом Обласного комунального підприємства «Компанія Луганськвода», 19 березня 2007 року в наказі № 78 «Про результати перевірки хіміко-бактеріологічної лабораторії» їй була оголошена догана. Вважає, що трудову дисципліну вона не порушувала і догана оголошена неправомірно.

У зв'язку з тим, що вона оскаржувала в суді раніше накладені на неї дисциплінарні стягнення, в лабораторії перевірки якості питної води, в якій вона працювала, була організована перевірка представниками обласної лабораторії ОКП «Компанія «Луганськвода». Особливу увагу природно перевіряючі приділили перевірці бактеріологічного відділу, який є її постійним місцем роботи. В ході перевірки їй було запропоновано провести мікроскопічне дослідження «музейної культури». Дослідження вона провела відповідно до всіх норм, що діяли, і правил, що передбачені для проведення подібних досліджень. Протягом 6-ти років вона проводила подібні дослідження. За цей час її роботу неодноразово перевіряли представники СЕС м. Стаханова, Держстандарту м. Луганська і ЦХБЛ ОКП «Компанія «Луганськвода» та інших вищестоящих організацій, яким дано право проводити подібні перевірки. Зауважень до її роботи не було. Не звертаючи уваги на те, що виявлені незначні порушення є наслідком поганої організації роботи в лабораторії, в акті це було сформульовано як «грубі порушення правил роботи при бактеріологічних дослідженнях». Надалі саме це послужило підставою накладення на неї дисциплінарного стягнення. В ході перевірки були виявлені порушення в роботі і інших працівників лабораторії, але дисциплінарне стягнення накладене тільки на неї.

Дисциплінарна відповідальність це один з видів юридичної відповідальності і застосовується виключно до порушників трудової дисципліни. Порушення трудової дисципліни - це невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього обов'язків. Вибираючи вид стягнення, необхідно взяти до уваги ступінь тяжкості скоєного порушення і заподіяну шкоду, обставини, у зв'язку з якими здійснений проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розпис протягом трьох робочих днів. Враховуючи ті обставина, що вона належно виконувала покладені на неї обов'язки; виявлені незначні недоліки в її роботі, зазначені в актах санітарно-епідеміологічного обстеження лабораторії від 2.03.07 р. і 13.03.07 р. не заподіяли, та і не могли заподіяти якої-небудь шкоди підприємству та оточенню, з наказом № 78 «Про результати перевірки хіміко-бактеріологічної лабораторії» від 19.03.2007 р. її ознайомили тільки 03.04.2007 р. можна зробити однозначний висновок про те, що стягнення накладене на неї неправомірно. Цей факт також підтвердився в ході розгляду її скарги представниками Луганської обласної профспілкової організації працівників житлово-комунального господарства, про що вказано у відповіді голови обласної профспілкової організації А.М.Шапошнікової від 07.05.07 р. № 71/04.

На підставі зазначеного позивачка просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та скасувати вимоги ч.1 п.2 наказу № 78 від 19 березня 2007 р. «Про результати перевірки хіміко-бактеріологічної лабораторії» і зняти накладене на неї стягнення.

Протягом розгляду справи позивачкою неодноразово уточнювалися її позовні вимоги.

В останній уточненій позовній заяві позивачка просила скасувати вимоги ч.1 п.2 наказу № 78 від 19 березня 2007 р. «Про результати перевірки хіміко-бактеріологічної лабораторії» і зняти накладене на неї стягнення, скасувати наказ №72-к від 31 серпня 2007року «Про звільнення ОСОБА_3»., визнавши його неправомірним. Поновити її на роботі, а у випадку неможливості визнати звільненою за п.1 ст.40 КЗпП України, стягнути з ОКП «Компанія «Луганськвода» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі 80000грн., у випадку ліквідації підприємства відповідача стягнути з Луганської обласної ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Позивачка у судове засідання не зявилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутністю за участю її представника ОСОБА_1

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги позивача у повному обсязі, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві, а також зазначив, що він та позивач інших позовних вимог не мають та не підтримують і просять суд розглядати позов в межах вимог, заявлених в останній уточненій позовній заяві від 06.04.2010р.

Відповідно до ст.11,31 ЦПК України судом розглянуто позов в межах вимог, викладених в уточненій позовній заяві від 06.04.2010р.

У судовому засіданні представник позивача також пояснив, що чинним трудовим законодавством України не передбачено накладення дисциплінарного стягнення на працівника за неякісне виконання ввідних або учбових завдань. Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України стягнення до працівника може бути застосоване тільки за порушення трудової дисципліни. А в п.24. Типовых правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та службовців підприємств, зазначено, що порушення трудової дисципліни - це невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

У справі немає ні одного доказу підтверджуючого факт порушення позивачкою трудової дисципліни або неналежного виконання трудових обов'язків.

Оскільки відповідач є ініціатором накладення стягнення, то саме він повинен довести факт здійснення працівником дисциплінарної провини, а при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст. 149 КЗпП України).

Керівництво центральної хіміко-бактеріологічної лабораторії ОКП «Компанія «Луганськвода» надає методичну, консультативну допомогу підвідомчим лабораторіям, проводить навчання на робочих місцях (абз.1 заперечень - «Відгуку на позовну заяву ОСОБА_6.) Комісією, в склад якої входили саме представники керівництва центральної хіміко-бактеріологічної лабораторії, було запропоновано позивачці виконати бактеріологічний аналіз, з метою консультативної допомоги і навчання на робочому місці. Саме цю мету приїзду комісії в лабораторію Стахановського департаменту вказує у запереченнях на позовну заяву керівник підприємства (ар.с.67 том 1). Внаслідок того, що на позивачку тривалий час з жовтня 2006 року керівництвом Стахановського департаменту здійснювався постійний психологічний тиск за те, що вона активно намагалася захистити свої трудові права, будь-яка поява представників керівництва в бактеріологічному відділі викликала у неї внутрішнє хвилювання. Знаходячись в такому психологічно напруженому стані, позивачка природно могла чисто механічно допустити деякі неточності у виконанні аналізу. Про те, що в своїй практичній діяльності і в нормальній робочій обстановці вона якісно виконує свої функціональні обов'язки свідчать неодноразові заохочення, відзначені в її трудовій книжці (ар.с.36, том 1). Одне з таких заохочень саме за сумлінність, професіоналізм і успішне виконання виробничих завдань з врученням почесної грамоти і виплатою грошової премії було оголошено позивачці в березні 2004 року. На вказаній грамоті є підпис начальника департамента ОСОБА_6 (ар.с.22 том 1). Зазначений аналіз позивачка виконує вже впродовж тривалого часу - більше 6-ти років. І методам його виконання за цей період особисто навчила близько 80% лаборантів, що працюють в даний момент, які при прийомі на роботу у неї стажувалися. І якщо вірити твердженням відповідача про те, що позивачка неправильно виконує деякі аналізи, то виходячи з цього, можна зробити висновок, що впродовж тривалого часу практично у всіх лабораторіях Стахановського департаменту ці аналізи проводилися не вірно і давно вже при черговій, плановій, щорічній перевірці ці порушення були б виявлені. А оскільки питання про нібито грубе порушення якихось норм виникло тільки в період оскарження позивачкою неправомірно накладених на неї стягнень, то природно є підстави затверджувати про упереджене до неї ставлення начальника Стахановського департаменту.

Крім того, догана оголошена позивачу була в загальному наказі по основній діяльності, а не в окремому наказі по особовому складу (або по кадрам), що передбачено кадровим діловодством. У наказі відсутні також підписи інспектора по кадрах і голови профспілкового комітету (ар.с.33 том 1).

У констатуючій частині наказу № 78 від 19.03.2007 р., яка вводить в суть даного питання і покликана пояснити, чим викликана необхідність видання наказу, чітко вказано, що - «результаты исследований по бактериологическим показателям ставят под сомнение..», тобто керівник сам не впевнений в тому, що ці результати не вірні і ніяких небажаних наслідків ця обставина не заподіяла. А хіба можна притягати працівника до дисциплінарної відповідальності на підставі яких-небудь сумнівів, що виникли у керівника підприємства.

Загальний сенс виданого наказу в тому, що у лабораторії погано організована робота і відсутній контроль за дотриманням санітарно-епідеміологічного режиму, а все це входить в обов'язки керівника цього підрозділу. Було б набагато логічніше в даній ситуації накласти дисциплінарне стягнення в першу чергу на начальника лабораторії.

На підставі зазначеного вважав, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі наказу № 78 від 19.03.2007 р. накладено на позивачку неправомірно і підлягає скасуванню.

Що стосується звільнення позивачки, її представник зазначив, що звільнення це крайній захід. Для застосування такого виду стягнення мають бути достатні підстави, ідеально зібрані і оформлені документи, підтверджуючі провину працівника в здійсненні грубого порушення трудових обов'язків. У даному випадку сторона відповідача не надала жодного доказу підтверджуючого факт відмови позивачки виконувати 20 і 21 серпня свої функціональні обов'язки, за що було застосовано дисциплінарне звільнення.

У відповідності з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тобто приводом для звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України має бути ще одне порушення трудової дисципліни не залежно від кількості раніше накладених дисциплінарних стягнень.

Інструкція по охороні праці є локальним нормативним актом і її вимоги обов'язкові для виконання працівниками даного підприємства, яких вона стосується.

Начальник лабораторії, організовуючи роботу в даному структурному підрозділі зобов'язаний побудувати роботу так, щоб не порушувалися вимоги інструкції по охороні праці для лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, дотримувалися санітарні норми і правила, а працівники виконували свою роботу згідно покладеним на них функціональним обов'язкам.

На момент застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення діяла інструкція № 1, затверджена наказом начальника Стахановського департаменту ОКП «Компанія «Луганськвода» № 168 від 07.03.2007р. У п.3.21 даної інструкції, яка має назву «Інструкція по охороні праці №1 для лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу хімічної лабораторії.» (ар.с.74 том 1) зазначено «В химлаборатории запрещается проводить работу одному человеку в комнате должно бать минимум два человека. У даному пункті чітко вказано, що в будь-якій кімнаті будь-якого відділу лабораторії повинні працювати мінімум дві люди.

У функціональних обов'язках лаборанта хіміко-бактеріологічного аналіза III розряду при роботі в бактеріологічному відділі х-б лабораторії по контролю питної води (які є додатком до робочої інструкції, затвердженої начальником Стахановського департаменту 22.02.2007р (ар.с. 20 том.1) вказаний чіткий перелік робіт, які проводить лаборант в бактеріологічному відділі. .

20 і 21 серпня 2007 року позивачка виконувала наступну роботу:

- прибирання і стерилізація приміщень бактеріологічного відділу (що відповідає п.6 функціональних обов'язків);

- миття посуду (що відповідає п.3 функціональних обов'язків);

- підготовка посуду до стерилізації і безпосередньо стерилізація (що відповідає п.3 функціональних обов'язків);

- готувала живильні середовища (що відповідає п.2 функціональних обов'язків);

- розливала ці середовища по чашках Петрі;

- проводила аналізи за визначенням коли-фагов (що відповідає п.1 функціональних обов'язків);

- проводила прибирання робочого місця (що відповідає п.6 функціональних обов'язків);

- після обробки результатів досліджень заповнювала журнали (що відповідає п. 5 функціональних обов'язків).

Таким чином, позивачка у вказані дні виконувала покладені на неї функціональні обов'язки в повному обсязі.

У п.1, вказаних вище функціональних обов'язків зазначено, що лаборант х-б аналіза зобов'язаний проводити бактеріологічні дослідження проб питної води, що поступають в бак. відділ відповідно до режиму роботи лабораторії. На вхідних дверях бактеріологічного відділу висів «Режим роботи бактеріологічного відділу хіміко-бактеріологічної лабораторії контролю питної води Стахановського департаменту» виконаний у вигляді таблиці з вказівкою часу проведення робіт у відділі і підписаний начальником лабораторії ОСОБА_7.(ар.с.19 том 1)

У п.4 і п.5 цього документа чітко зазначений розподіл виконання певних робіт різними лаборантами в певний проміжок часу, а саме:

-п.4 Посів проб. Оформлення документації (1лаборант) 10.20-16.00 -п.5 Робота з пробами попереднього дня. Приготування середовищ. Оформлення документації. (2-й лаборант) 9.30-14.00. У вказаному документі чітко зафіксовано, що начальником лабораторії організована робота в бактеріологічному відділі з урахуванням виконання роботи саме двома лаборантами з вказівкою конкретного проміжку часу. У разі виникнення необхідності змінити хоч би тимчасово цей режим роботи, начальник лабораторії повинна була заздалегідь скласти новий режим роботи і чітко пояснити працівникові, як виконати завдання, що стоять перед ним, з урахуванням внесених змін. Цього зроблено не було. І доводи відповідача про те, що нібито позивачка відмовилася виконувати покладені на неї обов'язки, не відповідають дійсності. Використовуючи простий математичний підрахунок часу відведеного для виконання роботи двома лаборантами позивачці необхідно було б витратити 10 годин 10 хвилин без урахування часу на підготовчі роботи на початку робочого дня і прибирання робочого місця в кінці робочого дня, що також входить в робочий час і проводитися щодня.

5 год. 40 мин.(з 10-20 до16-00)+ 4 час.30 мин.(з 9-30 до 14-00)= 10 час.10 мин.

З даних розрахунків чітко видно, що позивачка фізично не могла виконати об'єм роботи відсутнього працівника, оскільки робочий день у неї триває всього 8-м годин.

Звільнення працівника за п.3 ст. 40 КЗпП України передбачено тільки у разі невиконання працівником без поважних причин своїх обов'язків, з урахуванням раніше накладених дисциплінарних стягнень. Вказана стаття абсолютно не передбачає звільнення працівника за те, що він фізично не встиг виконати об'єм роботи розрахований на 2-х лаборантів унаслідок поганої організації роботи керівником підрозділу, в якому працює даний працівник.

Як зазначено в наказі № 72-к від 31.08.07р. підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення послужили наступні документи:

- доповідна записка начальника лабораторії ОСОБА_7 від 21.08.2007р.;

- акт про відмову дати письмове пояснення від 22.08.2007р.;

- виписка з протоколу засідання профспілкового комітету Стахановського Департаменту № 50 від 28.08.2007 р. про згоду на звільнення ОСОБА_3

У даному наказі нічого не сказано про наявність ще службової записки начальника лабораторії ОСОБА_7 від 27.08.2007р.(ар.с.139 том 1), в якій вона чітко указує, що позивачка все-таки виконувала 20 і 21 серпня 2007р. свої обов'язки, покладені на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому начальник лабораторії намагалася пояснити, що позивачка виконала в ці дні якусь частину цих обов'язків неналежним чином, висловлюючи при цьому тільки свою суб'єктивну думку, не підтверджену будь-якими офіційними документами.

Тут же вона згадує про наявність пояснювальної записки позивачки від 23.08.2007 р. на імя гл.інженера департаменту, що категорично спростовує факт відмови ОСОБА_3 дати письмове пояснення зафіксоване в акті від 22.08.2007 р.

Наявність також офіційного листа голови (незалежною від керівництва Стахановського департаменту) обласної профорганізації № 71/04 від 07.05.07р. (ар.с.15 том 1), де вказано, що після перевірки всіх фактів голова обласної профорганізації звернулася до керівника з вимогою скасувати всі вказані в наказі дисциплінарні стягнення (які накладені на позивачку неправомірно) спростовує висновки профактиву департаменту, який у свою чергу під тиском керівництва прийняв рішення про згоду звільнити позивачку з роботи.

З даного питання думка профспілкового активу Стахановського департаменту і представників Луганської обласної профорганізації працівників ЖКХ абсолютно протилежні. Вважав, що в даній ситуації більше довіри до представників обласної профспілки, як до незалежної від керівництва Стахановського департаменту і ОКП «Компанія «Луганськвода» організації.

Наявність моральної шкоди у позивачки її представник обґрунтував тим, що саме в період, коли позивачка активно намагалася захистити свої трудові права, у неї значно погіршився стан здоров'я, що підтверджується випискою з амбулаторної карти ОСОБА_3 і епікризу (ар.с. 124 і 125 том 2).

У даному випадку незаконне накладення на позивачку двох дисциплінарних стягнень керівником Стахановського департаменту вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя з моменту накладення догани в наказі № 78 від 19 березня 2007 року і до теперішнього часу. Позивачка перебуває в затяжному депресивному стані вже більше трьох років.

Душевні страждання, унаслідок незаконного оголошення догани 19 березня 2007р., переросли у фізичні - у позивачки виник гіпертонічний криз, який супроводився сильними головними болями і 23 березня 2007 р. уклав її на лікарняне ліжко (ар.с. 125 том 2 ). У розділі «Скарги і анамнез захворювання» вказано -«Последнее ухудшение состояния с 20.03.07, 21.03.07 обратилась к врачу 23.03.07, выдано направление в кард.отд» За період судового розгляду гіпертонічна хвороба 1-го ступеня прийняла важчий ступінь П-у (ар.с. 124 том 2).

Стійкі фізичні страждання, етичні переживання і позбавлення позивачка зазнає через порушення відповідачем її трудових прав протягом тривалого періоду часу - з березня 2007 р. і до теперішнього часу, оскільки із-за формулювання причини звільнення вона до теперішнього часу не може знайти постійного місця роботи та отримати матеріальну допомогу в період пошуку роботи.

Саме неправомірні дії відповідача - накладення необґрунтованих стягнень і незаконне звільнення послужили причиною виникнення у позивачки стійких моральних страждань. На підставі зазначеного просив позовні вимоги позивачки задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода», Ліквідаційної комісії ОКП «Компанія «Луганськвода» позов не визнав, пославшись на письмові заперечення на позов (ар.с.64 том 2). У судовому засіданні також пояснив, що відповідно до наказів №402 від 05.10.2006р., №33 від 16.01.2007р. та №78 від 19.03.2007р. ОСОБА_3 систематично притягувалася до дисциплінарної відповідальності, на неї накладалися дисциплінарні стягнення у вигляді доган. Систематично порушуючим трудову дисципліну визнаються працівники, які мають дисциплінарне або суспільне стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знов протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Тому вважав, що відповідачем виконані всі норми законодавства про працю щодо притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Зазначив, що доводи позивачки про те, що при виконанні нею функціональних обовязків порушувались правила техніки безпеки внаслідок того, що вона знаходилась одна в лабораторії є безпідставними, так як згідно відповіді СЕС, при проведенні аналізів в даній лабораторії використовуються препарати, які дозволяють виконувати аналізи одному співробітникові, без допомоги інших співробітників, а тому знаходження у лабораторії одного, а не кількох співробітників не є порушенням, просив у позові відмовити.

Представник відповідача Луганської обласної ради у судове засідання не зявився, надав суду свої заперечення на позовні вимоги позивачки (ар.с.66-71 том 2) та просив справу розглядати за їх відсутністю.

Відповідно до наданих заперечень позовні вимоги позивачки до Луганської обласної ради не визнаються з наступних підстав.

ОСОБА_3 знаходилася у трудових правовідносинах із ОКП «Компанія «Луганськвода». Луганська обласна рада не перебувала у трудових правовідносинах з позивачем. Отже, з боку Луганської обласної ради не може мати місце порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3

Незважаючи на це, в частині вимог до Луганської обласної ради, позивач просить суд, по-перше, «...у випадку ліквідації підприємства-відповідача, стягнути з Луганської обласної ради, як з органу, уповноваженого керувати майном ліквідованого Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода» заробітну плату за весь період вимушеного прогулу, а також 80000 (вісімдесят тисяч) гривень у якості відшкодування моральної шкоди завданої...відповідачем», та, по-друге, «визнати звільненою...за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Співвідповідач - обласне комунальне підприємство «Компанія «Луганськвода», ідентифікаційний код 32538783 (далі - ОКП «Компанія «Луганськвода») - є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області відповідно до рішення Луганської обласної ради від 17 квітня 2003 року № 7/26.

Рішенням Луганської обласної ради від 21.03.2008 № 21/5 «Про результати концесійного конкурсу» було вирішено припинити юридичну особу - обласне комунальне підприємство «Компанія «Луганськвода» шляхом ліквідації (п. 10) та створити ліквідаційну комісію (п. 11).

ОКП «Компанія «Луганськвода» не ліквідовано та не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначає комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлює порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно із ст. 240-1 Кодексу законів про працю України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках -правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Вважали, що виходячи зі змісту ст.240-1 КЗпП України прийняття рішення про ліквідацію підприємства не є підставою для перекладення обов'язку здійснити на користь працівника (у разі задоволення позову) визначені законодавством виплати та здійснити відповідні дії на іншого суб'єкта, зазначеного у даній статті. Отже, єдиним відповідачем в даній справі повинно бути ОКП «Компанія «Луганськвода».

Залучена до участі у справі у якості співвідповідача ліквідаційна комісія ОКП «Компанія «Луганськвода» взагалі не є суб'єктом трудо-правових відносин. Крім того, ліквідаційна комісія відповідно до процесуального законодавства не наділяється цивільною процесуальною правоздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, позивачка не довела те, що Луганська обласна рада зобов'язана здійснити зміну формулювання причини звільнення в її трудовій книжці у разі ліквідації ОКП «Компанія «Луганськовода».

Щодо вимоги позивачки про відшкодування їй моральної шкоди Луганською обласною радою, вказали наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Особливістю цієї статті є те, що вона містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові.

Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. До юридичного складу, що є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання, втрата нормальних життєвих зв'язків і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені.

Зазначили, що не відповідає змісту ст. 237-І КЗпП України стягнення моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у частині першій цієї статті (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя).

Позивачка не навела жодного доказу на підтвердження моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації нею свого життя.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, доказів причинного зв'язку між діями відповідача та наявними у позивача моральними стражданнями позивачка не надала. Отже, вимоги позивачки до Луганської обласної ради про стягнення моральної шкоди є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені відповідними доказами. Крім того, вважали заявлений позивачем розмір завданої їй моральної шкоди безпідставно великим.

Зауважили, що згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене, вважали, що вимоги позивачки випливають з трудових правовідносин, що існували між нею та ОКП «Компанія «Луганськвода», а отже обласна рада згідно із чинним законодавством України навіть не має повноважень задовольнити вимоги позивачки у разі визнання їх законними та обґрунтованими.

3-я особа - ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому до уваги бере наступне.

У судовому засіданні встановлено що позивачка дійсно знаходилась у трудових відносинах з відповідачем - ОКП «Компанія «Луганськвода», працюючи лаборантом хіміко-бактеріологічного аналізу, що підтверджується її трудовою книжкою (ар.с. 34-36 том.1).

Згідно наказу № 78 від 19 березня 2007 р. «Про результати перевірки хіміко-бактеріологічної лабораторії» позивачці була оголошена догана за недбале ставлення до своїх обовязків і грубого порушення нормативних вимог при проведенні бактеріологічних досліджень (ар.с.33 том.1).

Згідно наказу № 72-к від 31 серпня 2007 р. позивачка була звільнена за систематичне невиконання нею без поважних причин обовязків, покладених на нею трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку - п.3 ст. 40 КЗпП України (ар.с.6 том.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.

Проте яких-небудь доказів, підтверджуючих здійснення грубого порушення нормативних вимог при проведенні бактеріологічних досліджень в наказі не відображено, оскільки в ньому зазначено, що «результати досліджень ставляться під сумнів.», а заподіяна шкода, ступінь тяжкості і обставини, при яких була здійснена провина не можуть враховуватися під «сумнівом» при обранні виду стягнення.

Крім того, в листі голови Луганської обласної профспілкової організації працівників житлово-комунального господарства від 07.05.2007р. №71/4 зазначено, що начальнику департаменту ОСОБА_6 видано припис обласної профспілкової організації щодо скасування наказу №78 від 19.03.2007р., яким позивачці було оголошено догану. (ар.с.15 том.1).

На увагу заслуговує і той факт, що з наказом про оголошення догани від 19.03.2007року позивачку було ознайомлено лише 03.04.2007р.(ар.с.33 том.1).

Вирішуючи питання стосовно звільнення позивачки, суд зауважує, що підстави застосування ч. 3 ст. 40 КЗпП України при розірванні трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу можливо лише за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України можливо лише у тому випадку, коли систематичні протиправні дії (бездіяльність) працівника, що порушують його трудові обов'язки, допускаються їм умисно або по необережності. Неналежного виконання працівником його трудових обов'язків по причинах від нього не залежним, відсутність нормальних умов роботи, - не може бути причиною звільнення, оскільки в діях працівника немає ознак провини. Систематичне невиконання службових обов'язків може мати місце і бути визнано у разі повторного невиконання працівником без поважних причин обов'язків. В даному випадку з позивачкою такі обставини не вбачаються.

Аналізуючи функціональні обов'язки позивачки, покладені на неї як на лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу, суд вважає, що у вказані робочі дні: 20-21 серпня 2007 року, остання виконувала покладені на неї обов'язки, передбачені режимом роботи бактеріологічного відділу лабораторії, з вказівкою точного часу розподілу об'єму робіт у відділі на двох лаборантів. У вказані дні начальником лабораторії не був складений новий режим роботи з урахуванням зміни умов праці, у зв'язку з відсутністю на робочому місці одного з двох передбачених в робочому режимі лаборантів, про що своєчасно в своїх доповідних записках на імя начальника Стахановського департаменту Світлічанського РВУ ОКП «Компанія» Луганськвода» вказувала позивачка. Дані факти підтверджуються матеріалами справи, а саме докладними записками позивачки на імя начальника Стахановського департаменту Світлічанського РВУ Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода» ОСОБА_6 (а.р.с.7, 8, 10 том.1), а також на імя головного інженера Стахановського департаменту Світлічанського РВУ Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода» ОСОБА_9 від 23.08.2007р. (ар.с.11 том.1).

Дані письмові пояснення підтверджують факт надання посадовій особі письмових пояснень стосовно ситуації, що склалася у бактеріологічному відділі 20 та 21 серпня 2007року. Цей документ спростовує твердження відповідача про те, що позивачка буцімто відмовилася надавати керівництву пояснення. В службовій записці начальника лабораторії ОСОБА_7 від 27.08.2007року (ар.с.139 том 1) зазначено, що позивачка все ж таки виконувала свої обовязки, але не в повному обсязі (на думку ОСОБА_7.). Факт виконання позивачкою роботи в зазначені дні підтверджується також відповідними журналами про проведення певної роботи (ар.с. 135, 138, 145 т.1). В цій службовій записці начальник лабораторії згадує і про наявність пояснювальної записки позивачки від 23.08.2007р., що спростовує факт відмови ОСОБА_3 дати письмові пояснення, зафіксовані в акті від 22.08.2007р. Крім того, в даній службовій записці начальник лабораторії зазначає, що з метою організації роботи у бактеріологічному відділі на час чергової відпустки та лікарняного ОСОБА_10, вона направила для роботи у бактеріологічний відділ лаборанта ОСОБА_11, але ОСОБА_11 відмовилась працювати з ОСОБА_3 через постійні сварки між ними. Таким чином начальник лабораторії розумів щодо необхідності праці в зазначених умовах двох лаборантів, тому і направляв для роботи в бактеріологічному відділі ОСОБА_11. А отже з даної службової записки виходить, що зовсім інший працівник порушив наказ безпосереднього свого начальника начальника лабораторії та не почав працювати у бактеріологічному відділі, а до дисциплінарної відповідальності притягнули позивачку.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОКП «Компанія «Луганськвода» на лист Стахановської міської СЕС від 15.01.2008р. №17/104 про те, що при проведенні аналізів в даній лабораторії використовуються препарати, які дозволяють виконувати аналізи одному співробітникові, без допомоги інших співробітників, а тому знаходження у лабораторії одного, а не кількох співробітників не є порушенням, бо зазначений лист не є нормативним документом в той час коли відповідно до п.3.21 «Інструкція по охорону праці №1 для лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу хімічної лабораторії», затвердженої наказом начальника Стахановського департаменту ОКП «Компанія «Луганськвода» № 168 від 07.03.2007р. (ар.с.74 том 1) зазначено «В химлаборатории запрещается проводить работу одному человеку в комнате должно бать минимум два человека. У даному пункті чітко вказано, що в будь-якій кімнаті будь-якого відділу лабораторії повинні працювати мінімум дві люди. А в пункті 3.4. зазначеної інструкції зазначено «Весь материал, поступающий в бак.отдел должен рассматриваться как инфицированный».(ар.с.73 том 1).

Відповідно до Режиму роботи бактеріологічного відділу хіміко-бактеріологічної лабораторії контролю питної води Стахановського департаменту» (ар.с.19 том 1), а саме в пунктах 4 і 5 цього документа чітко зазначено про розподіл виконання певних робіт різними лаборантами в певний проміжок часу. Так:

-п.4 Посів проб. Оформлення документації (1 лаборант) 10.20-16.00 -п.5 Робота з пробами попереднього дня. Приготування середовищ. Оформлення документації. (2-й лаборант) 9.30-14.00. У вказаному документі чітко зафіксовано, що начальником лабораторії організована робота в бактеріологічному відділі з урахуванням виконання роботи саме двома лаборантами з вказівкою конкретного проміжку часу. У разі виникнення необхідності змінити хоч би тимчасово цей режим роботи, начальник лабораторії повинна була заздалегідь скласти новий режим роботи і чітко пояснити працівникові, як виконати завдання, що стоять перед ним, з урахуванням внесених змін. Цього зроблено не було. І доводи відповідача про те, що нібито позивачка відмовилася виконувати покладені на неї обов'язки, не відповідають дійсності. Відповідно до ст. 31 КЗпП України - Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Тому суд вважає, що вказані в наказі № 72-к від 31.08.2007 р. причини звільнення позивачки, - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому звільнення ОСОБА_3 відбулося без законних підстав.

Крім того, у відповідності з п. 23 пост. Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тобто приводом для звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України має бути ще одне порушення трудової дисципліни не залежно від кількості раніше накладених дисциплінарних стягнень.

Рішенням Луганської обласної ради від 21.03.2008 № 21/5 «Про результати концесійного конкурсу» було вирішено припинити юридичну особу - обласне комунальне підприємство «Компанія «Луганськвода» шляхом ліквідації (п. 10) та створити ліквідаційну комісію (п. 11) ар.с.28 том 2.

Відповідно до наказу ОКП «Компанія «Луганськвода» №162 від 31.07.2008р. у звязку з ліквідацією ОКП «Компанія «Луганськвода», згідно поданих заяв працівників Стахановського департаменту ОКП «Компанія «Луганськвода» було звільнено по переводу в ТОВ «Луганськвода» (ар.с.92 том 2).

Зазначені вище факти, а саме стосовно того, що відповідач перебуває в стадії ліквідації, а також те, що відбулося звільненя всіх працівників, що працювали в ОКП «Компанія «Луганськвода» сторонами не заперечується, а отже відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України вважається доведеним.

Відповідно до ст.240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_3 знаходилася у трудових правовідносинах із ОКП «Компанія «Луганськвода». Луганська обласна рада не перебувала у трудових правовідносинах з позивачем. Отже, з боку Луганської обласної ради не може мати місце порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3

ОКП «Компанія «Луганськвода» не ліквідовано та не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ч.2 та ч. З ст. 105 Цивільного кодексу України орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначає комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлює порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно із ст. 240-1 Кодексу законів про працю України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках -правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи зі змісту ст.240-1 КЗпП слід зазначити, що прийняття рішення про ліквідацію підприємства не є підставою для перекладення обов'язку здійснити на користь працівника (у разі задоволення позову) визначені законодавством виплати та здійснити відповідні дії на іншого суб'єкта, зазначеного у даній статті. Отже, єдиним відповідачем в даній справі повинно бути ОКП «Компанія «Луганськвода».

Ліквідаційна комісія ОКП «Компанія «Луганськвода» взагалі не є суб'єктом трудо-правових відносин. Крім того, ліквідаційна комісія відповідно до процесуального законодавства не наділяється цивільною процесуальною правоздатністю.

Згідно з ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути стягнений з відповідача ОКП «Компанія «Луганськвода».

Згідно розрахунку, наданого представником позивача, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу склала 35131грн.15коп. (розрахунок на ар.с. 186-187, 202-204 том 2).

У судовому засіданні представник відповідача ОКП «Компанія «Луганськвода», ознайомившись з проведеним розрахунком заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнав його правильним, зазначив, що з розрахунком згодний.

Згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

А отже заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 35131,15грн. підлягає стягненню з ОКП «Компанія «Луганськвода» на користь позивачки.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.

Згідно із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами та доповненнями (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4), зазначено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно абз.2, 3 п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Таким чином, підставою відшкодування моральної шкоди працівнику є доведеність сукупності наступних обставин:

- факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку незаконного звільнення, як наслідку протиправного винного діяння підприємства;

- факт заподіяння працівникові моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи потребі у докладенні додаткових зусиль для організації свого життя;

- наявності причинно-наслідкового звязку між протиправними діями/бездіяльністю підприємства та завданою моральною шкодою;

- обґрунтованість розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами.

Оскільки суд прийшов до висновку, що позивачка була незаконно звільнена з роботи, факт порушення її прав у сфері трудових відносин є доведеним. Факт фізичних та моральних страждань підтверджується тим, що саме в період, коли позивачка активно намагалася захистити свої трудові права, у неї значно погіршився стан здоров'я, що підтверджується випискою з амбулаторної карти ОСОБА_3 і епікризу (ар.с. 124 і 125 том 2).

У даному випадку незаконне накладення на позивачку двох дисциплінарних стягнень керівником Стахановського департаменту вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя з моменту накладення догани в наказі № 78 від 19 березня 2007 року і до теперішнього часу. Позивачка перебуває в затяжному депресивному стані вже більше трьох років.

Душевні страждання, унаслідок незаконного оголошення догани 19 березня 2007р., переросли у фізичні - у позивачкиі виник гіпертонічний криз, який супроводився сильними головними болями і 23 березня 2007 р. уклав її на лікарняне ліжко (ар.с. 125 том 2 ). У розділі «Скарги і анамнез захворювання» вказано -«Последнее ухудшение состояния с 20.03.07, 21.03.07 обратилась к врачу 23.03.07, выдано направление в кард.отд» За період судового розгляду гіпертонічна хвороба 1-го ступеня прийняла важчий ступінь 2 -ий (ар.с. 124 том 2).

Стійкі фізичні страждання, етичні переживання і позбавлення позивачка зазнає через порушення відповідачем її трудових прав протягом тривалого періоду часу - з березня 2007 р. і до теперішнього часу, оскільки із-за формулювання причини звільнення вона до теперішнього часу не може знайти постійного місця роботи та отримати матеріальну допомогу в період пошуку роботи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення). Окрім того, судом враховується стан здоровя позивачки, її вік, повязані з цим вимушені зміни в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Виходячи з засад розумності та справедливості сума грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у розмірі 3000грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 209, 212-215,218, 367 ЦПК України, ст. ст. 31, 40, 149, 150, 232 - 235, 237-1, 240-1 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р.«Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода», Ліквідаційної комісії ОКП «Компанія «Луганськвода», Луганської обласної ради, третя особа ОСОБА_6 про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задовольнити частково.

1. Скасувати ч.1 пункту 2 наказу № 78 від 19.03.2007 р. « Про результати перевірки хіміко-бактеріологічної лабораторії» у частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_3, визнавши його у цій частині неправомірним.

2. Скасувати наказ №72-к від 31 серпня 2007року «Про звільнення ОСОБА_3», визнавши його неправомірним.

3.Визнати ОСОБА_3 звільненою за п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку з ліквідацією підприємства з 15 грудня 2010р. та зобовязати ОКП «Компанія «Луганськвода» змінити формулювання та дату звільнення в трудовій книжці ОСОБА_3

4. Стягнути з ОКП «Компанія «Луганськвода» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі: 35131,15грн. (тридцять пять тисяч сто тридцять одна грн. 15коп.)

5. Стягнути з ОКП «Компанія «Луганськвода» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000грн. (три тисячі грн.)

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОКП «Компанія «Луганськвода» судовий збір у розмірі 381,31грн. на користь держави.

Стягнути з ОКП «Компанія «Луганськвода» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.

Рішення у частині визнання ОСОБА_3 звільненою за п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку з ліквідацією підприємства з 15 грудня 2010р., зобовязання ОКП «Компанія «Луганськвода» змінити формулювання та дату звільнення в трудовій книжці ОСОБА_3 і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: