Вирок № 129203402, 29.07.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 703/3211/17

провадження № 1-кп/691/25/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, кримінальне провадження № 12017250230001700 відомості 21.07.2017 внесені до Єдного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, українця, освіта вища, вдівця, працючий інструктором з водіння в Смілянській автошколі "Лідер - Авто і К", житель АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , 21.07.2017 року, близько 14 год 30 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар складним ножем в область грудної клітки ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодженя у вигляді рани лівої половини грудної клітки, яке проникає в плевральну порожнину з ушкодженням легені, міжреберної вени та крововиливом в плевральну порожнину, що згідно висновку судово-медичного експерта № 02-01/1598 від 06.09.2017 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

Такі умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Він же, 21.07.2017 року близько 14:30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень, під час боротьби з ОСОБА_7 , наніс йому один удар складним ножем в область правої сідниці та в область голови внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді рани правої сідниці, яка лікарем діагностовано як колото-різана, рана та садно області лівої щоки; садно правого плеча, які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-6-01/279 від 02.08.2017 за ознакою короткочасного розладу здоров`я відносяться до категорії легких, що спричинило корткочасний розлад здоров`я.

Такі умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою суду від 07.11.2017 року в даному кримінальному проваджені призначено підготовче судове засідання.

Прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_8 в інтересах Держави, пред`явлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правоопорушення, в загальному розмірі 5304,27 грн.

Потерпілим ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, в розмірі 45 000,00 грн матеріальної шкоди, 10 000,00 грн моральної шкоди.

27.11.2017 закінчене підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні по суті обвинувального акту, який 20.10.2017 надійшов до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та 06.11.2017 за визначеною підсудністю до Городищенського районного суду Черкаської області.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, повідомлений належно, подав заяву (телефонограма) про розгляд справи без його участі, попередньо надані ним покази підтримує, претензій до обвинуваченого ні морального, ні матеріального характеру не має, міру покарання обвинуваченому обрати на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_7 до суду не прибув, повідомлявся належно. Про подальший розгляд справи клопотав проводити за його відсутності, попередньо надані ним покази підтримує, міру покарання обвинуваченому обрати на розсуд суду.

Представник Черкаської обласної ради в судове засідання не прибув, повідомлений належно, надали клопотання про здійснення розгляду справи без їх участі, позовну заяву прокурора Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, підтримують та просили задовольнити.

29.07.2025 в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважає, за можливе здійснити розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілих. Заявив клопотання про зміну порядку дослідження доказів. Просив суд допитати обвинуваченого ОСОБА_5 та в подальшому визначитись із можливістю розгляду кримінального провадження в суді, щодо погодженого порядку дослідження доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України визнав повністю, підтвердив, що обставини в обвинувальному акті викладені правильно і показав, що подія мала місце в 2017 року, вживав алкогольні напої, виникли непорозуміння з ОСОБА_9 , які в подальшому переросли в бійку з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яким наносив удари складним ножиком, що був при ньому, так як зрізував виноград. На даний час потерпілі до нього не мають ніяких притензій. Шкоду завдану ОСОБА_6 відшкодував, сплативши 10 000,00 грн. Відомо, що останній перебував у лікарні, у зв`язку з цим лікувальний заклад поніс витрати, цивільний позов пред`явлений прокурором визнає, не заперечує та погоджується на те, що саме він має відшкодувати витрати, що понесені на лікування потерпілого, адже від його дій, той отримав тілесні ушкодження і перебував на лікуванні в лікарні. Щодо позову потерпілого ОСОБА_6 просив залишити без розгляду, у зв`язку з його не підтриманням в суді.

Суд переконався, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинених ним діянь, добровільності та істинності його позиції.

Захисник ОСОБА_4 погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, заперечення щодо подальшого розгляду кримінального провадження в спрощеному порядку відсутні.

Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що справу можливо розглядати в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України. Вказав, що розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вивчення матеріалів кримінального провадження (доказів), що зібрані слідством на доведеність його вини є недоцільним, вину за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, що викладені в обвинувальному акті, визнає повністю. Позиція змінилася після того як поспілкувався із призначеним йому судом захисником, яка надала кваліфіковану правову допомогу.

Суд, ураховуючи, що обвинувачений у судовому засіданні не оспорює факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України при вищезазначених обставинах, повністю визнає свою вину, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ухвалюючи вирок на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , мали місце.

Згідно з статтею 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши обвинувальний акт, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння), ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я), доведена.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Суд, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховує, положення частин 2, 3 статті 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, а також вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднеесно до тяжкого злочину (ч. 1 ст. 121 КК України), до кримінального проступку (ч. 2 ст. 125 КК України), обставину, яка пом`якшує та відсутність обставин, що обтяжують покарання; особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивну характеристику, та висновок Смілянського міськрайонного відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 15.03.2018 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній, вважають, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 12 КК України діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком, строк давності за який у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України становить три роки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України у липні 2017 року, тобто на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 5 статті 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Статтею 49 КК України передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 18.06.2020 року у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464 км 19) зазначив, що "системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань "звільнення від покарання" (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), "звільнення від відбування покарання" (ст. ст. 75, 79, 104 КК України), "звільнення від призначеного покарання" (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.".

У кримінальному провадженні судом не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання трирічного строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

З огляду на зазначене, у даному кримінальному провадженні закінчився строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, вчиненого у 2017 році, а тому з врахуванням положення ч. 5 ст. 74 КК України обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання за вказане кримінальне правопорушення.

Європейський суд у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, особу винного, висновок органу пробаії, думку прокурора, суд дійшов до висновку, що достатнім для перевиховання і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі. При цьому, на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання, з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку суду, саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо вирішення заявлених цивільних позовів суд доходить наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав цивільний позов, що поданий прокурором Смілянської місцевої прокуратури в інтересах Держави в особі: Відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради, Черкаської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення витрат, які понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_6 , який внаслідок отриманих травм перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному (реанімаційному) відділенні міської лікарні з 21.07.2017 по 24.07.2017, у КЗ "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" з 24.07.2017 по 02.08.2017, загальна вартість у вказаних лікувальних закладах складає 5 304 грн 27 коп.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно зі статтею 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, окрім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Водночас, вирішуючи питання щодо задоволення даного цивільного позову, суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що потерпілий від злочину ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12017250230001700 від 21.07.2017 року, перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному (реанімаційному) відділенні Смілянської міської лікарні з 21.07.2017 по 24.07.2017 та на його лікування затрачено кошти в сумі 838,83 грн, у КЗ "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" з 24.07.2017 по 02.08.2017 та на його лікування затрачено кошти в сумі 4465,44 грн, розмір яких підтверджений належними доказами, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , заявлені в позові кошти.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, суд бере до уваги те, що потерпілий (цивільний позивач) в судове засідання не з`явився, позов не підтримав.

Згідно частини 1 статті 326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Відповідно до частини 7 статті 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Оскільки в судове засідання не прибув потерпілий ОСОБА_6 , відтак суд дійшов висновку про те, що його позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід залишити без розгляду, що не позбавляє його права пред`явити позов в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати на залучення експерта, які слід було б стягнути з обвинуваного в даному кримінальному провадженні, за повідомленням прокурора, відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 12, 49, 50, 65, 74, 75, 76, 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України, ст. ст. 12, 81, 1206 ЦК України, ст. ст. 2, 8, 100, 124, 128, 129, 326, 349 ч. 3, 369, 373, 374, 392, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК України.

Призначити ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки протягом іспитового строку: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов прокурора Смілянської місцевої прокуратури про стягнення з ОСОБА_5 витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Смілянської міської ради кошти в розмірі 838,83 грн (вісімсот тридцять вісім гривень 83 копійки).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Черкаської обласної ради кошти в розмірі 4465,44 грн (чотири тисячі чотриста шістдесят п`ять гривень 44 копійки).

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, залишити без розгляду.

Речові докази:

- ніж складний, шльопанець на праву ногу з речовиною бурого кольору, футболка - майка зі слідами речовини бурого кольору, три марлеві тампони з речовиною бурого кольору, полімерна шпажка, камуфляжна футболка просякнута речовиною бурого кольору, чорні шорти синього кольору з речовиною бурого кольору, чоловічий шльопанець на ліву ногу з речовиною бурого кольору, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, знищити;

- мобільний телефон Nokia, який було вилучено під час ОМП 21.07.2017 в м. Сміла по вул. Кударя, 3, що переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, повернути власнику;

- опитчний компакт диск із відеозаписом наданим ОСОБА_10 , залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Городищенський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1