Рішення № 129194727, 30.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 рокуСправа №160/18438/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо ігнорування запиту №БІЖСВ-003 протиправною;

- зобов`язати відповідача надати письмову відповідь на запит №БІЖСВ-003 та впровадити систему автоматичного підтвердження отримання електронних звернень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 15.06.2025 р. подав запит №БІЖСВ-003 щодо порушень електронного документообігу відсутність підтвердження отримання електронного листа. 16.06.2025 р. подано додатковий запит №БІЖСВ-005 про підпорядкованість органу та контакти керівництва. 24.06.2025 р. відповідач надав відповідь лише на запит № БІЖСВ-005, проігнорувавши запит № БІЖСВ-003. Позивач вважає, що запит №БІЖСВ-003 був поданий одночасно із запитом №БІЖСВ-005, однак відповідь отримано лише на один запит, що свідчить про свідоме ігнорування. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання ухвали суду, 16.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 15.06.2025 р. на електронну пошту Дніпропетровської обласної прокуратури (zvern@dnipr.gp.gov.ua), призначену для отримання звернень громадян надійшло звернення ОСОБА_1 , зареєстровано 16.06.2025 р. №40459-25, стосовно надання інформації про додержання законодавства у роботі з електронними документами. Попри посилання у зверненні позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації» ним самим поданий документ ідентифіковано, як скаргу щодо порушення службою діловодства ч.1 ст.11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» в частині одержання, реєстрації та обробки вхідної кореспонденції, а саме: не надсилання автору підтвердження про одержання електронного документа тощо з проханням надати інформацію на зазначену запитувачем електронну адресу. З огляду на вказане та з урахуванням порушених позивачем питань скаргу розглянуто у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

За результатами розгляду 27.06.2025 р. за підписом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури позивачу надано відповідь №33-4785-25, яку направлено на вказану ним електронну адресу. Відповідно до ст.14 Закону України «Про звернення громадян» розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну інформацію. З огляду на вказане за результатами розгляду подано запитувачем документа окружною прокуратурою надано повну та достовірну інформацію, що була предметом запиту. Таким чином, обласною прокуратурою звернення розглянуто з дотриманням строків та порядку, передбачених Законом України «Про звернення громадян», з наданням повної інформації на порушені в ньому питання. Крім того, однією з позовних вимог позивача є впровадження системи автоматичного підтвердження отримання електронних звернень. Впровадження даної системи є дискреційними повноваженнями Дніпропетровської обласної прокуратури. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позові, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 15.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся із зверненням (скаргою), в якому просив: на підставі статей 1, 13, 19, 20 «Про доступ до публічної інформації» надати наступну інформацію, а саме: про причини порушення службою діловодства вашої канцелярії ч.1 ст.11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» в частині одержання, реєстрації та обробки вхідної кореспонденції, а саме: відсутності надсилання підтвердження надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання електронного документу автора.

Листом від 27.06.2025 року №33-80ВИХ-25 Дніпропетровська обласна прокуратура розглянула звернення від 15.06.2025 р. з питань додержання законодавства у роботі з електронними документами та роз`яснено, що Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» регулює загальні принципи створення, передачі, зберігання, використання електронних документів і здійснення електронного документообігу, але не містить детального регулювання процедур одержання, реєстрації та обробки вхідної кореспонденції, особливо в частині організації документообігу в установах. Практичні аспекти документообігу визначаються інструкціями з діловодства та іншими нормативними актами установ, що регламентують роботу з документами. В органах прокуратури України загальні правила роботи з документами встановлює Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 р. №27. Зазначеною інструкцією не передбачено надсилання автору підтвердження про одержання прокуратурою документа, надісланого електронною поштою. Водночас, відповідно до вимог чинного законодавства та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури, всі вхідні документи, які надходять до обласної прокуратури (в тому числі електронною поштою), підлягають реєстрації та опрацьовуються працівниками відповідно до встановленого порядку. Інформація про факт реєстрації документа може бути надана на підставі окремого запиту.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.

Так, Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес регулює Закон України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), відповідно до статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, необхідною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно із положень статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI.

Приписами статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі та має містити наступні відомості: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

- суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

- суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

- юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно із частиною 4 статті 13 Закону №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Частиною 1 статті 20 Закону №2939-VI визначено обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, положеннями частин 1 та 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Приписами статті 23 Закону №2939-VI визначено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Положеннями частини першої статті 5 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

В той же час, суд акцентує увагу на тому, що відмінність наведених вище понять (термінів) звернення згідно із Законом № 393/96-ВР і запит на інформацію згідно із Закону №2939-VI вказують на те, що саме змістовна направленість цих звернень визначає спосіб та порядок розгляду таких звернень.

Проаналізувавши зміст звернення (скарги) позивача, суд вважає, що порушене ним питання не є запитом на інформацію (інформаційним запитом) у розумінні Закону № 2939-VI, а є скарго, що ідентифіковано саме позивачем, відповідно до Закону № 393/96-ВР та має розглядатися у порядку та у спосіб, передбачені саме Законом № 393/96-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.06.2025 року №33-80ВИХ-25 Дніпропетровська обласна прокуратура розглянула звернення від 15.06.2025 р. з питань додержання законодавства у роботі з електронними документами та роз`яснено, що Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» регулює загальні принципи створення, передачі, зберігання, використання електронних документів і здійснення електронного документообігу, але не містить детального регулювання процедур одержання, реєстрації та обробки вхідної кореспонденції, особливо в частині організації документообігу в установах. Практичні аспекти документообігу визначаються інструкціями з діловодства та іншими нормативними актами установ, що регламентують роботу з документами. В органах прокуратури України загальні правила роботи з документами встановлює Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 р. №27. Зазначеною інструкцією не передбачено надсилання автору підтвердження про одержання прокуратурою документа, надісланого електронною поштою. Водночас, відповідно до вимог чинного законодавства та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури, всі вхідні документи, які надходять до обласної прокуратури (в тому числі електронною поштою), підлягають реєстрації та опрацьовуються працівниками відповідно до встановленого порядку. Інформація про факт реєстрації документа може бути надана на підставі окремого запиту.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що звернення (скарга) позивача від 15.06.2025 року розглянуто відповідачем в межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", про що останнього у встановленому законом порядку повідомлено належним чином.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 263 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (пр.Дмитра Яворницького, 38, м.Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма