Ухвала суду № 129191112, 30.07.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3854/25

Провадження №: 2/332/2430/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

30 липня 2025 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Сапунцов В.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

Ознайомившись із позовною заявою, дослідивши матеріалисправи,суд приходить до наступних висновків.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 175-177 ЦПК України.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України визначені вимоги щодо того, що повинно міститися у позовній заяві.

Частиною 1 статті 27ЦПКУкраїни визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування відповідача, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено зазначення повного прізвища, імені та по батькові сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Позивачем не виконано вимогст. 175-177 ЦПК України,оскільки позовпро розірванняшлюбу подаєтьсяфізичною особоюпозивачем - ОСОБА_3 до себе,тобто впозовній заяві не вказано належного відповідача, та не зазначено його місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2ст. 2 ЦПК Українисуд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 3ст. 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що з кінця 2018 року він та його дружина ОСОБА_4 не проживають разом, та наскільки йому відомо, що вона на теперішній час проживає на території російської федерації та є громадянкою російської федерації.

Згідно із вимогамист. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

Відповідно дост. 279 Сімейного кодексу Українирозірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між особою в Україні здійснюється за законом України.

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно п. 2 ст. 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Україна/рф) в редакції від 21 січня 2006 року, зазначається, що якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий іншої Договірної Сторони,застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

Пунктом 2 статті 29 Конвенції визначено, що по справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28 компетентною є установа Договірної Сторони, на території якої проживає подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, по справах про розірвання шлюбу компетентні установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає подружжя.

У зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24 лютого 2022 року нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14 лютого 1992 року. Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Згідно із п. 1ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.

Уст. 18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»визначено права у шлюбних і сімейних відносинах», зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Відповідно до частини 1статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.

Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, дотримання правил юрисдикції судів, і в тому числі правил підсудності судам України справ з іноземним елементом, є складовою права на справедливий суд, дотримання якого суд зобов`язаний забезпечити.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 497 ЦПК України).

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлюєтьсяЗаконом України «Про міжнародне приватне право»(надалі по текстуЗакон № 2709-IV).

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закон № 2709-IVцей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 1 Закону № 2709-IVіноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно дост. 75 Закону № 2709-IVпідсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Згідност. 76 Закону № 2709-IVсуди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених устатті 77цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особивідповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач має або мав місце проживання в Україні, зокрема, не надано відомостей та відповідних доказів щодо останнього спільного місця проживання подружжя в Україні.

Також позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з тим, що він є учасником бойових дій, а такі особи звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджує посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасника Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Враховуючи,що предметомспору уданій справіє розірванняшлюбу,а ОСОБА_1 є позивачем у вказаній справі, суддя доходить до висновку, що вказаний позов не пов`язаний з порушенням його прав.

З огляду на викладене, за подання позовної заяви про розірвання шлюбу позивач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пп.1,2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 1 січня 2024 року складає 1211,20 грн.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО)899998, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, Кодкласифікації доходів бюджету: 22030101.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору на офіційному веб-порталі Судової влади України

Реквізити для сплати судового збору можна отримати за посиланням:

https://zv.zp.court.gov.ua/sud0809/gromadyanam/tax/

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_2 ,про розірванняшлюбузалишити без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачеві, що згідно зі ст. 185 ЦПК України, позивач повинен усунути виявлені недоліки позовної заяви не пізніше десяти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.Д. Сапунцов