Рішення № 129184215, 30.07.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2069/25

Провадження № 2/489/1785/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив.

В березні 2025 АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500720460 від 28.09.2022 в розмірі 431922,08 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34505,00грн. та судового збору в сумі 5183,06 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 28.09.2022 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту №500720460 шляхом підписання відповідної оферти. Згідно умов договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 311314,73 грн., а відповідач зобов`язалась повернути кредит в порядку та на умовах, що визначені договором, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Однак, станом на 19.08.2024 відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 431922,08 грн., з яких: 301899,40 грн. заборгованість за кредитом, 130022,68 грн. заборгованість по відсотках.

18.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Посилаючись на викладені обставини, АТ «Сенс Банк» звернулось із даним позовом до суду - в зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті кредиту.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.03.2025, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 12.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача АТ «Сенс Банк» не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. 09.05.2025 від представника банку ГірчакаА.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів, а також додатково шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в позовній заяві, яке не було доставлено. Направлена на її адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Відповідач причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

28.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із офертою на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720460, на підставі якої просила видати кредит на момент подання цієї оферти 311314,73 грн, на умовах сплати процентів за користування кредитом 31,00 % річних строком на 84 місяці (а.с. 16-17).

Того ж дня між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720460, яким підтверджено укладення договору з АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті банку (а.с. 18-20). При цьому суму кредиту визначено 311314,73 грн., процентна ставка 31,00 % річних, тип процентної ставки фіксована, строк кредиту 84 місяці, спосіб видачі кредиту переказ коштів на рахунок позичальника, відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Також сторонами було підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 кого вказано основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (а.с. 16).

Документи підписані позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9555» шляхом направлення 28.09.2022 на номер 380936035998, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 21).

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується меморіальним ордером від 28.09.2022 (а.с. 22).

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідач порушила строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить виписка по особовому рахунку (а.с. 23-41), внаслідок чого станом на 19.08.2024 утворилась заборгованість в сумі 431922,08 грн., з яких: 301899,40грн. заборгованість за кредитом, 130022,68 грн. заборгованість по відсотках.

02.04.2024 позивач направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишена без задоволення (а.с. 42, 43).

У справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.

Наведене свідчить про належне укладення між відповідачем та кредитором кредитного договору шляхом проставляння електронного підпису сторін, умови якого кредитодавцем були виконані. Відповідач свої зобов`язанні за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Законом України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем використовувався електронний договір та застосування цифрового підпису. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналізуючи наведені вище норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що між сторонами в справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі, з визначенням усіх істотних умов.

АТ «Альфа Банк», який в подальшому змінив назву на АТ «Сенс Банк», виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредит. Натомість відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушила, кредитні кошти у встановлені строки не повернула.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з закріпленого у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 431922,08 грн.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду:

- копію договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025;

- копія довіреності;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

Судом встановлено, що до матеріалів справи представником позивача не долучено детального опису робіт (наданих послуг), (акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.3.5 Договору № 1006), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та будь-яких інших документів (окрім копії довіреності, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копії договору № 1006, в якому в розділі 3 зазначені лише загальні підстави визначення та порядок розрахунків стосовного винагороди виконавця (гонорару), на підставі яких фактично можливо було б встановити обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Заяви про подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення представником позивача подано не було.

За таких обставин, вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволено судом в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5183,06 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265,280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500720460 від 28.09.2022 станом на 19.08.2024 в розмірі 431922,08 грн. (чотириста тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять дві гривні 08 копійок), з яких: 301899,40 грн. заборгованість за кредитом, 130022,68 грн. заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 5183,06 грн. (п`ять тисяч сто вісімдесят три гривні 06копійок).

В задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: м.Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 30.07.2025.

Суддя Г.А. Микульшина