Рішення № 129174667, 29.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 рокуСправа №160/13115/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Слобожанської окружної прокуратури до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Слобожанська окружна прокуратура (далі - позивач) через свого представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Царичанської селищної ради (далі - відповідач), яка полягає у не проведені реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №14338, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна 38а, с. Юр`ївка в Дніпровському районі Дніпропетровської області;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №14338, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна 38а, с. Юр`ївка в Дніпровському районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час виконання прокурорських повноважень виявлено порушення у діяльності Царичанської селищної ради, якою не вжито заходів щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №14338, що розташоване за адресою: вул.Центральна 38а, с.Юр`ївка в Дніпровському районі Дніпропетровської області. Вказане нерухоме майно використовується без оформлення та реєстрації речових прав на нього. Це порушення створює передумови для нецільового використання вказаної споруди або вибуття її із власності територіальної громади. Тож прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною довідкою, та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

У відповідності до ч.6 ст.162, ч.2 ст.175, ч.1 ст.269 КАС України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Царичанської селищної ради від 29.11.2023 №3444/02-21 встановлено, що в 2017 році Царичанською районною державною адміністрацією затверджено перелік споруд цивільного захисту розташованих на території Царичанського району Дніпропетровської області, які в подальшому передано на облік Царичанської об`єднаної територіальної. Документація щодо права власності на вказані об`єкти громаді не передавалась.

Зокрема, серед переданих на облік Царичанської об`єднаної територіальної значиться протирадіаційне укриття №14338, яке знаходиться в підвальному приміщені адміністративного будинку за адресою: вул.Центральна, 38а, с.Юр`ївка, Дніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: вул.Центральна, 38а, с.Юр`ївка, Дніпровського району Дніпропетровської області, встановлено, що загальна площа споруди становить 70,2 кв.м, об`єм -190 кв.м. Вказана захисна споруда складається з ІІІ -х приміщень, а саме: І приміщення (укриття) загальною площею 59,4 кв.м, ІІ приміщення (укриття) загальною площею 5,4 кв.м, ІІІ приміщення (укриття) загальною площею 5,4 кв.м.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №378196248, від 13.05.2024, встановлено відсутність відомостей щодо реєстрації права власності на будинок адресою: вул.Центральна, 38а, с.Юр`ївка, Дніпровського району Дніпропетровської області та ПРУ №14338, яке знаходиться в його підвальному приміщенні.

Згідно листа КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 22.02.2024 №66 встановлено, що технічна інвентаризація ПРУ 14338, що розташоване за адресою: вул.Центральна, 38а, с.Юр`ївка, Дніпровського району Дніпропетровської області, не здійснювалась.

Однак, не дивлячись на відсутність проведеної державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ 14338 за Царичаською селищною радою, вказана захисна споруда фактично перебуває в комунальній власності.

Так, виконавчим комітетом Царичанської селищної ради листом від 01.03.2024 № 634/02-11, повідомлено окружну прокуратуру про те, що на підставі рішення селищної ради від 26.01.2017 №370-19Л/ІІ Царичанською селищною територіальною громадою прийнято до комунальної власності адмінбудинок за адресою: вул.Центральна, 38а, с.Юр`ївка, Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому виділене ПРУ 14338 не було.

З метою інвентаризації та державної реєстрації вказаної захисної споруди, селищною радою 02.10.2017 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду ПРУ №14338 за адресою: вул. Центральна 38а, с.Юр`ївка Дніпровського району Дніпропетровської області.

Викладене свідчить про те, що право комунальної власності на ПРУ № 14338, яке розташоване за адресою вул.Центральна 38а, с.Юр`ївка Дніпровського району Дніпропетровської області, належним чином не оформлено Царичанською селищною радою, незважаючи на те, що підстави набуття права комунальної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна виник ще в 2017 році.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

За пред`явленим позовом керівник Слобожанської окружної прокуратури стверджує, що порушення допущено самою Царичанської селищної ради, яка є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Предметом даного позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування -Царичанської селищної ради, яка полягає у незабезпеченні проведення державної реєстрації права комунальної власності Царичанської територіальної громади в особі Царичанської селищної ради на нерухоме майно (ПРУ №14338) вул. Центральна 38а, с.Юр`ївка в Дніпровському районі Дніпропетровської області, а інтерес держави, який включає в себе інтереси мешканців територіальної громади, у даній справі полягає у суворому дотриманні встановлених законом правил набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно.

Такий підхід відповідає положенням ст.ст.5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення також суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування, що потребує реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено в системі органів місцевого самоврядування органу, що наділений повноваженнями стримувань та противаг від недобросовісного виконання або зловживання своїми повноваженнями органами місцевого самоврядування чи їх посадовими особами.

Іншими нормативно-правовими актами також не визначено орган, який би мав контролюючі функції по відношенню до органів місцевого самоврядування, та був наділений правом звертатись до суду в інтересах держави з вимогою зобов`язати відповідний суб`єкт місцевого самоврядування виконати передбачений законом обов`язок, в разі його невиконання.

Зважаючи на те, що повноваження щодо звернення для реєстрації права власності на комунальне майно за Законом належать саме органу місцевого самоврядування та беручи до уваги відсутність у таких правовідносинах іншого органу, уповноваженого на захист інтересів держави, у позовах цієї категорії належним позивачем слід вважати саме прокурора, а відповідачем - відповідний орган місцевого самоврядування.

За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У стаття 32 Кодексу цивільного захисту України наведені такі вимоги щодо укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту:

1. До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

2. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

3. Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

4. Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

5. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

8. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

9. У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів.

10. Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

11. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

12. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

15. Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 26) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 року "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту" затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі;

- утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням;

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони", ДБН А 3.1-9-2000 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання") (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Суд установив, що Царичанська селищна рада є власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №14338, яке належить до засобів колективного захисту Царичанської територіальної громади, але відповідач, всупереч покладених на нього Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не вжив заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на цю захисну споруду цивільного захисту, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

Якщо в будівлі є укриття чи сховище, воно залишається укриттям або сховищем незалежно від форми власності чи управління, незалежно від зміни орендаря чи власника. І під час воєнного стану ці приміщення повинні використовуватися за призначенням.

Всі об`єкти до фонду споруд цивільного захисту зараховуються, не рандомно за адресами, де теоретично є підвал, а виключно на підставі актів обстеження споруди.

Наразі, відсутні дані про те, що захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №14338, перебуває в іншій, ніж комунальній власності. Із реєстру захисних споруд, укриття за №14338 не вибуло, тобто цільове призначення даного підвального приміщення не змінено, і вказане приміщення досі перебуває у комунальній власності. Оскільки не змінений власник захисної споруди, тому відповідач має вчинити дії щодо державної реєстрації вказаної захисної споруди як об`єкту нерухомого майна.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статі 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що з метою забезпечення необхідних умов для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, забезпечення належного утримання та експлуатації захисної споруди цивільного захисту комунальної власності, позов прокурора слід задовольнити та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо оформлення та державної реєстрації речових прав на протирадіаційне укриття.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем не понесені.

Керуючись ст.ст.72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Слобожанської окружної прокуратури до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка полягає у не проведені реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №14338, яка знаходиться за адресою: вул.Центральна 38а, с.Юр`ївка в Дніпровському районі Дніпропетровської області.

Зобов`язати Царичанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області (51000, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Царичанка, вул.14 Гвардійської дивізії, 10; ЄДРПОУ 41050131) вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №14338, яка знаходиться за адресою: вул.Центральна 38а, с.Юр`ївка в Дніпровському районі Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова