Рішення № 129159434, 23.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2025 року Справа№200/2964/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції по здійсненню видачі ОСОБА_1 письмового направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи відповідно до Наказу МВС України «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС від 03.04.2017 № 285 при звільненні;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції видати ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи відповідно до Наказу МВС України «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС від 03.04.2017 № 285;

- допустити рішення суду до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.02.2025 подала рапорт про направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), однак листом Департаменту патрульної поліції 135зі,136зі/41/3-2025, який позивач отримала 23.03.2025, відповідач відмовив у направленні на ВЛК, посилаючись на те, що позивач не перебуває у кадровому обліку підрозділу, до якого була незаконно переведена, та що у Департаменту патрульної поліції відсутні відомості для направлення позивача на ВЛК.

У відповіді Департаменту було відмовлено у направленні на МВЛК з посиланням на пункт 5 розділу III Положення про діяльність медичних військово-лікарських комісій, затвердженого наказом МВС України № 285 від 03.04.2017, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю відомостей, необхідних для направлення.

Позивач вказує, що відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу III вищезазначеного Положення, направлення працівника на проходження МВЛК здійснюється у разі виявлення в особи ознак хвороби або іншого стану, які можуть бути підставою для встановлення непридатності або обмеженої придатності до служби. За наявності звернення працівника відмова у направленні на МВЛК є протиправною, оскільки суперечить вищевказаним нормам та позбавляє особу права на належне медичне обстеження та встановлення стану здоров`я, рівня втрати працездатності. Посилання відповідача на пункт 5 розділу III Положення не виключає обов`язку посадової особи зібрати відповідні відомості або витребувати їх, а не використовувати їхню відсутність як підставу для відмови.

Вважає, що відповідач відмовляючи у видання направлення на проходження МВЛК протиправно послався на пункт 5 розділу III Положення про діяльність медичних військово-лікарських комісій, затвердженого наказом МВС України № 285, який визначає повноваження саме комісії під час проведення обстеження стану здоров`я та жодним чином не надає дискреційних повноважень підрозділу кадрового забезпечення у прийнятті рішення видавати направлення чи ні. Законодавством встановлено імперативний обов`язок направляти поліцейського підрозділом кадрового забезпечення на лікарську, військово-лікарську експертизи у разі, якщо особа звернулася із таким проханням, тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Покликаючись на приписи Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285, стверджує що на нормативному рівні не передбачено направлення на медичний огляд колишніх поліцейських для проходження ВЛК для вирішенні питання придатності для подальшої служби, що виключає доцільність предмету позову.

Вказує, що за результатами розгляду рапорту позивача від 05.02.2025 у ДПП не було відомостей, необхідних для оформлення позивачу направлення на проходження ВЛК для вирішенні питання придатності для подальшої служби, а саме: посади та графи Переліку захворювань, згідно з якими необхідно проводити експертизу.

Позивач не надавала згоди на призначення на одну із запропонованих вакантних посад. Посада та графа Переліку захворювань, згідно з якими необхідно проводити експертизу також не зазначалася у рапорті від 05.02.2025. Вказане унеможливило оформлення і видачу такого направлення.

19.05.2025 позивач подала відповідь (заперечення) на відзив, у якому, покликаючись на матеріали судової практики, виклала свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень та мотиви їх відхилення. Акцентує на тому, що спірним є лише обставина проходження медичного огляду, і вибіркове трактування відповідачем норм Положення про діяльність медичних (військово-лікарських) комісій, затвердженого Наказом МВС України від 03.04.2017 №285 не може перешкоджати позивачу в проходженні медичного огляду.

У період з 24.07.2025 по 28.07.2025 включно судді Донецького окружного адміністративного суду Зеленову А.С. надано відпустку.

Ухвалою суду від 23.07.2025 клопотання Департаменту патрульної поліції про постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі залишено без розгляду; у задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 визнання дії представника відповідача зловживанням процесуальними правами відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходила службу в Департаменті патрульної поліції та наказом від 11.02.2025 №248 о/с звільнена зі служби відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 4 ч. 1 ст. 77.

05.02.2025 позивач звернулась із рапортом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила направити її для проходження військово-лікарської комісії для визначення стану її здоров`я та придатності до подальшого проходження служби в Національній поліції України.

Листом від 11.02.2025 №2285-2025 відповідач, покликаючись на приписи Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, повідомив про відсутність підстав для видачі направлення на медичний огляд для проходження лікарської експертизи, оскільки у направленні на медичний огляд зазначаються мета й питання, які підлягають розгляду М(ВЛ)К, а також: для кандидатів на службу в поліції, поліцейських при вирішенні питання придатності для подальшої служби - посада та графа Переліку захворювань, згідно з якими необхідно проводити експертизу.

Згідно з пунктом 5 розділу III зазначеного Положення в разі якщо в направленні на медичний огляд не зазначено всіх необхідних відомостей для вирішення експертного питання, М(ВЛ)К не допускає таку особу до проходження лікарської чи військово-лікарської експертизи.

У ДПП відсутні відомості, необхідні для направлення позивача для проходження військово-лікарської експертизи, що унеможливлює здійснення такого направлення.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачем подано цей позов до суду.

Спірні правовідносини склалися у зв`язку з відмовою у направленні на медичний огляд для проходження лікарської експертизи.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС) унормовано Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 (далі - положення № 285, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До основних завдань М(ВЛ)К, за змістом п.п. 3 п. 2 розділу І положення №285, віднесено визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) поліцейських, військовослужбовців НГУ, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців НГУ, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу).

Відповідно до пп. 1, 2 п. 3 розділу І положення № 285 М(ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань:

1) проводять лікарську експертизу щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських і колишніх поліцейських, кандидатів на навчання в ЗВО, здобувачів вищої освіти в ЗВО;

2) проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців НГУ, колишніх осіб рядового і начальницького складу.

Абзацом 8 п. 4 розділу І положення №285 унормовано, що рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються М(ВЛ)К відповідно до вимог цього Положення, законодавства, чинного на дату звільнення зазначених осіб зі служби.

З огляду на те, що, як установлено судом, позивач звільнена зі служби в поліції 11.02.2025, застосуванню до спірних відносин підлягають приписи положення №285 у редакції від 24.06.2024.

Згідно з п. 1, 14 розділу ІІ положення №285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Однією з функцій штатної М(ВЛ)К є організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз.

Відповідно до п. 3 розділу III положення №285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форму якого наведено в додатку 7 до цього Положення (далі - Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об`єднань, з`єднань, військових частин НГУ (далі - військові частини).

Пунктом 12 розділу V положення №285 регламентовано, що колишні поліцейські, колишні особи рядового і начальницького складу можуть ініціювати питання визначення їх придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв). У такому разі лікарська (військово-лікарська) експертиза проводиться штатною М(ВЛ)К за наявності Направлення на медичний огляд, оформленого за місцем служби. Колишні поліцейські, колишні особи рядового і начальницького складу мають право звернутися із заявою до М(ВЛ)К щодо перегляду раніше прийнятого рішення. Такі особи повинні подати до М(ВЛ)К наявну медичну документацію, складену в період проходження служби, у разі наявності поранень (контузій, травм, каліцтв) - документацію щодо обставин їх отримання та надання у зв`язку із цим медичної допомоги. У таких випадках рішення (постанови) М(ВЛ)К приймаються щодо захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва), діагнози яких були встановлені в період проходження служби в поліції, органах внутрішніх справ, військової служби.

Отже, цим пунктом чітко закріплено право колишніх поліцейських ініціювати питання щодо причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). Водночас, положення № 285 не містить підстав для відмови підрозділом кадрового забезпечення, зокрема за місце колишньої служби співробітнику у разі подання відповідного рапорту (заяви) для направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Тобто, положенням № 285 закріплений обов`язок підрозділу кадрового забезпечення, у даному випадку, за місцем колишньої служби співробітника щодо видачі направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Відтак, у разі надходження відповідної заяви від колишнього співробітника, підрозділ кадрового забезпечення за місцем колишньої служби зобов`язаний видати направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), оформлене згідно форми, встановленої додатком 7 положення № 285.

За результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв). (п. 1 розділу VIII положення № 285).

Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби. (п. 2 розділу VIII положення № 285).

З огляду на викладене, наведені правові норми дають право на проходження вказаного обстеження військово-лікарською комісію також і колишніми поліцейським, військовослужбовцями чи особам рядового і начальницького складу МВС, які вже звільнені зі служби та мають намір підтвердити наявні у них поранення, травми, каліцтва чи захворювання, пов`язані з проходженням служби.

Суд враховує ту обставину, що позивачем самостійно подано рапорт до Департаменту патрульної поліції, в якому просила направити її для проходження військово-лікарської комісії для визначення стану її здоров`я та придатності до подальшого проходження служби в Національній поліції України, однак в межах справи, що розглядається, позивач фактично була позбавлена можливості подати інший рапорт з іншим формулюванням, оскільки станом на 05.02.2025 була діючим співробітником. Ініціювання питання отримання направлення на медичний огляд як до, так після звільнення зі служби в поліції для встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням служби є правом позивача.

Позивач, наразі як колишній працівник відповідача, не може бути обмежений у соціальному захисті та реалізації права на проходження обстеження та військово-лікарської експертизи на предмет пов`язаності його захворювання із проходження служби в поліції. Таке право має бути реалізоване шляхом звернення до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Крім того, суд вказує, що поняття «ініціювати питання» не закріплю за собою специфічної форми звернення, у якій позивач повинна чітко вказати з яких питання повинно видавись направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Дослідивши положення № 285, суд зазначає, що самої ініціативи позивача достатньо для видачі направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, а форму, мету й питання, які підлягають розгляду М(ВЛ)К, визначає сам відповідач.

Під час вирішення питання щодо направлення на медичний огляд позивача, відповідач обмежився лише посиланням на пп. 1 п. 4 розділу III положення № 285, не беручи до уваги інші підпункти пункту 4 розділу III положення № 285, не надавши їм належної оцінки, у зв`язку з чим фактично обмежив у праві позивача на отримання направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Крім того, положення № 285 взагалі не передбачає повноважень відповідача щодо відмови у видачі направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, а не допуск особи до проходження лікарської чи військово-лікарської експертизи є дискреційними повноваженнями М(ВЛ)К (п. 5 розділу III положення № 285).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд виснував, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності та порушує право позивача на отримання направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, тому відмову у видачі такого направлення суд визнає протиправною.

Відповідно до ч. 1 п.4 ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про надання направлення позивачу на медичний огляд для проходження лікарської експертизи як колишньому працівнику поліції та видати позивачу направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Повноваження відповідача не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У даному випадку, виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин, є лише один варіант правомірної поведінки - видати позивачу направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Щодо вимоги позивача про звернення до негайного виконання, суд вказує, що задоволено вимоги зобов`язального характеру, що виключає можливість застосування негайного виконання до даних правовідносин. Позовні вимоги не стосуються переліку підстав, які визначенні у статті 371 КАС України. Враховуючи вказані мотиви, ухвалене рішення суду не підлягає негайному виконанню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Оскільки позивач є звільнена від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції у наданні ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, передбаченого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції повторно розглянути питання про надання направлення ОСОБА_1 на медичний огляд для проходження лікарської експертизи як колишньому працівнику поліції та видати ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Зеленов