Рішення № 129151651, 29.07.2025, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

29 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/620/25 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, 15300, код ЄДРПОУ 02910114,

в інтересах держави в особі

позивача: Сосницької селищної ради,

вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100, код ЄДРПОУ 04412656,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ",

вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400,

код ЄДРПОУ 44604267,

про стягнення 57 546,88 грн

без повідомлення (виклику) сторін;

Обставини справи:

16.06.25, до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" 49 500 грн основного боргу, 5 571,88 грн пені та 2475 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по Договору про закупівлю №СК4/932-Т, укладеного між Сосницькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", в частині поставки обумовленого договором товару, попередньо оплаченого Сосницькою селищною радою за кошти місцевого бюджету.

Прокурор у прохальній частині позову просить також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.25 справу №927/620/25 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.06.25 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).

запропонувати відповідачу:

відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

- подати до суду протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) заперечення на відповідь на відзив (ст.167, 251 ГПК України).

запропонувати Корюківській окружній прокуратурі та позивачу: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.

звернути увагу учасників справи на те, що:

- за приписами п.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї; копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

- згідно з ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, заяви та клопотання, які без поважних причин не будуть подані в строк, визначений судом, суд залишає без розгляду.

роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.25 направлена прокурору, позивачу та відповідачу до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідками про доставку електронного листа, роздрукованими з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінета керівника Корюківської окружної прокуратури 19.06.25 18:31, позивача 19.06.25 18:24, відповідача 19.06.25 18:00.

Відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.06.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 03.04.25.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 Сосницькою селищною радою на веб-порталі публічних закупівель Ргоzогго оприлюднено оголошення про відкриті торги з особливостями, щодо закупівлі товару - Нафта і дистиляти (Дизельне паливо) (Код ДК 021:2015:09130000-9) у кількості 1000 літрів очікуваною вартістю 52 020,00 грн з ПДВ (ID: UA-2024-12-09-018009-а).

Однією із умов предмета закупівлі, визначено місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківського району, Чернігівської області, 16100.

Відповідно до інформації Сосницької селищної ради фінансування закупівлі здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно з реєстром тендерних пропозицій, участь у відкритих торгах взяли - ТОВ «ТЕНЕГІЯ» з ціновою пропозицією 49 500 грн. з ПДВ, ТОВ «Оріон» із ціновою пропозицією 50 000 грн. з ПДВ, та ТОВ «Профіарттранс» із ціновою пропозицією 51 600 грн з ПДВ.

За результатами процедури закупівлі, з переможцем торгів - ТОВ "ТЕНЕГІЯ" (далі - Продавець/Відповідач) Сосницькою селищною радою (далі - Покупець/Позивач) 12.12.2024 укладено договір про закупівлю №СК4/932-Т (далі - Договір).

Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.22 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників», передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», та на момент його підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупця товар у необхідній кількості та належної якості за визначеним предметом (дизельне паливо (Євро 5), талон, за ЄЗС ДК 021:2015:09130000-9-Нафта і дистиляти (далі-товар), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар.

Найменування (асортимент), кількість та ціна товару визначаються у специфікації товару (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору про закупівлю №СК4/932-Т від 12.12.2024 загальна ціна цього договору визначається відповідно до Специфікації товару (додаток 1 до договору) та становить: 49 500 грн., у т.ч. ПДВ 8250,00 грн.

Специфікацією товару (додаток № 1 до Договору) визначено, що Продавець зобов`язується поставити Покупцю дизельне паливо (Євро 5), талон, у кількості 1000 л за ціною 49,50 грн. за 1 л з ПДВ, на загальну суму 49 500,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 1.3. Договору №СК4/932-Т від 12.12.2024, відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами талонами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997р. Постачання палива здійснюється із використанням талонів або скретч-карток номіналом 10л, та/або 20л, через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС).

Згідно з п. 2.2. Договору товар передається Покупцю з паспортом якості та/або сертифікатом відповідності, та/або іншим документом, що підтверджує відповідність товару вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, і підтверджує якість товару протягом гарантійного терміну.

Відповідно до п. 5.3. Договору №СК4/932-Т від 12.12.2024 поставка товару здійснюється на умовах FСА (в редакції Інкотермс - 2010 року) - завантаження в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів АЗС Продавця.

При цьому право на отримання товару Покупець набуває після отримання від Продавця, талонів або скретч-карток, що містять інформацію про найменування Продавця, вид, кількість нафтопродуктів, які можна отримати при їх пред`явленні оператору АЗС, а також термін їх дії.

Передавання Продавцем талонів або скретч-карток здійснюється уповноваженому представнику Покупця протягом 2 (двох) днів з моменту отримання письмової чи усної (з подальшим письмовим підтвердженням) заявки від Покупця за умови надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Заявка передається через факс, поштою, або через представника Продавця (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.6. на підставі наданої довіреності Продавець передає Покупцю талонів скретч-карток, виписує та надає Покупцю рахунок, накладну на поставлений товар.

Оплата вартості товару за цим договором здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривні) у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок продавця, грошових коштів на поточний рахунок Продавця, що вказаний у цьому Договорі. Покупець здійснює оплату в межах отриманого бюджетного фінансування (п. 4.1 Договору).

Платіжні зобов`язання за Договором виникають при наявності у Покупця відповідних бюджетних призначень (бюджетних асигнувань) на 2024 рік (п. 3.5. Договору).

Відповідно до пунктів 6.3.1. та 6.3.3. Договору Продавець зобов`язаний забезпечити відпуск товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені в Договорі. Забезпечити відпуск товару через мережу АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором №СК4/932-Т від 12.12.2024, Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Згідно п. 7.2. Договору у разі затримки поставки/відпуску товару в обсязі, визначеному Покупцем відповідно до пред`явлених на отримання товару талонів або скретч-карток, або заявці на їх отримання в порядку пункту 5.4. Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості непоставленого товару чи вартості товару відповідно до непереданих талонів або скретч-карток за кожен день затримки прострочення поставки товару за Договором, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів Продавець, додатково, сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від ціни Договору, крім випадків, коли товар, вказаний у Специфікації, не постачається Покупцю у зв`язку з призупиненням або зняттям товару з реалізації/виробництва. У такому випадку, Продавець повинен надати відповідні підтверджуючі документи (рішення суду, акт перевірки контролюючих органів тощо).

Відповідно до п. 7.3, Договору Покупець має право виставити претензію щодо якості товару протягом 10 календарних днів з моменту відпуску (поставки) товару.

Згідно з п. 7.6. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону, яка їх сплатила, від виконання прийнятих зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору про закупівлю №СК4/932-Т від 12.12.2024 цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань за переданий товар - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною №0004/0002504 від 12.12.2024 ТОВ «ТЕНЕГІЯ» передано покупцю паливні талони на дизельне пальне на 1000 літрів загальною вартістю 49 500 грн з ПДВ, які оплачено Позивачем у повному обсязі на 49500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1108 від 12.12.2024.

На підставі отриманих талонів, згідно вищевказаних видаткових накладних на АЗС Відповідача починаючи із 26.12.2024 та станом на даний час, Позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв`язку із чим Продавцем не поставлено Сосницькій селищній раді 1000 літрів дизельного пального на суму 49 500 грн. Тобто, Відповідачем не поставлено жодного літра пального відповідно до умов Договору.

Як вказує позивач, Сосницька селищна рада неодноразово зверталась до ТОВ «ТЕНЕГІЯ» щодо неналежного виконання умов договору №СК4/932-Т від 12.12.2024, однак відповідачем відповіді не надано.

Прокуратура зазначає, що за результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб Сосницької селищної ради за місцем розташування АЗС постачальника встановлено, що покупцю відмовлено у відпусці товару у зв`язку з його відсутністю на АЗС, про що складено відповідні акти.

Загальна кількість невикористаних карток/талонів на дизельне пальне за Договором про закупівлю №СК4/932-Т від 12.12.2024, складає 1000 літрів дизельного пального.

Залишок невикористаних талонів/карток дизельного палива складає 50 шт, номіналом 20 л кожний, а саме: скетч-картки з серійними номерами - з 3046 2340 7850 по 3046 2340 8999.

Сосницька селищна рада, виконавши зобов`язання за Договором №СК4/932-Т від 12.12.2024 та оплативши повну вартість товару, набула право на отримання придбаного палива на підставі відповідних паливних талонів на автозаправних станціях, пов`язаних договірними відносинами з продавцем, але не отримало його у фактичне володіння.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором №СК4/932-Т від 12.12.2024, Сосницькою селищною радою неодноразово здійснювалось на відомі телефонні дзвінки на номери до ТОВ «ТЕНЕГІЯ».

Втім, Відповідач ніяким чином не відредаговано, відповіді на телефонні дзвінки не отримано.

Прокуратура стверджує, що Відповідач взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою покупця за фактом пред`явлення талонів та не передав покупцю товар у повному обсязі та у кількості, і на умовах встановлених у договорі №СК4/932-Т від 12.12.2024, що і стало причиною звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Суд зазначає, що підписання сторонами видаткової накладної №0004/0002504 від 12.12.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує передачу талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об`ємах, які зазначені у видаткової накладної №0004/0002504 від 12.12.2024.

Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме:

- дизельне паливо у кількості 1000 літрів загальною вартістю 49 500 грн.

За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред`явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизельного палива у кількості 1000 літрів загальною вартістю 49 500 грн, по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред`явлення довірчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання зі своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано Сосницькій селищній раді 1000 літрів дизельного пального за ціною 49,50 грн за літр вартістю 49 500 грн, у зв`язку з чим, у Відповідача наявна перед Позивачем заборгованість на вказану суму, яка підлягає стягненню на підставі ст. ст. 670, 693 ЦК України, яка є предметом даного спору.

Відповідач, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надав.

Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.

З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 49 500 грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми пені та штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Для застосування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України необхідною умовою є: віднесення хоча б однієї сторони до суб`єкта господарювання державного сектора економіки; якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту; виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

В той же час, аналіз частини другої статті 231 Господарського кодексу України свідчить, що визначені нею розміри штрафних санкцій застосовуються лише якщо інше не передбачено законом чи договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За частиною 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до п, 7.2. Договору у разі затримки поставки/відпуску Товару в обсязі, визначеному Покупцем відповідно до пред`явлених на отримання Товару скретч-карток, або заявці на їх отримання в порядку, визначеному пунктом 5.4. Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості непоставленого Товару чи вартості Товару відповідно до непереданих скретч-карток за кожен день затримки прострочення поставки Товару за Договором, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів Продавець, додатково, сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від ціни Договору, крім випадків, коли Товар, вказаний у Специфікації, не постачається Покупцю у зв`язку з призупиненням або зняттям Товару з реалізації/виробництва. У такому випадку, Продавець повинен надати відповідні підтверджуючі документи (рішення суду, акт перевірки контролюючих органів тощо).

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку поставки товару, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2. Договору прокуратурою нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 5571,88 грн за період з 26.12.24 по 13.05.25 та штраф 5% в сумі 2475 грн за період з 26.01.25 по 13.05.25.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Щодо порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором у суді.

У зв`язку з початком повномасштабної військової агресії проти нашої країни, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території держави введено воєнний стан.

Станом на дату звернення до суду з даним позовом вже більше 3 років тривають тяжкі бої за суверенітет та незалежність нашої країни. При цьому, кожен день війни спричиняє втрати лише державного бюджету України близько 2 млрд. грн.

Дотримання суворого порядку використання державних коштів має забезпечити потребу фінансування соціально захищених статей, військових потреб, допомоги постраждалим, вимушеним переселенцям, відбудови нашої держави загалом.

Зважаючи на викладене, порушення визначеного порядку та встановленого устрою беззаперечно має тягнути за собою відповідну юридичну відповідальність та фінансові наслідки для винних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені, держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. З, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Щодо порушення інтересів держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі. № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4і23/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21,

Прокурор у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 ГПК України вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (ст. 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.

У зв`язку із викладеним, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення кісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 БК України).

Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.

У свою чергу, практика реалізації вищевказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України Про публічні закупівлі, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» публічні закупівлю здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02,11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Неналежне виконання Відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за недопоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.

У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, зокрема у даному випадку мешканців територіальної громади. Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.

Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов`язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальник до належного виконання покладених на них обов`язків, а отже - і сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресора.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Відтак, в силу положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру обов`язком прокурора є захист інтересів держави.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Сосницької селищної ради.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Сосницької селищної ради - орган місцевого самоврядування.

Положення ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачають, що одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими школами.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено повноваження ких, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності па рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, пежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і а нерухомі обЧ кти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповілі.нч місцевії \ С-кижетів. розробляють, затверджують і виконую і ь відповідні місцеві бюджет зі ідпо з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Сосницька селищна рада є суб`єктом владних повноважень, який бере участь у формуванні бюджету іа забезпеч)є ноіо виконання, а також зобов`язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Велика Палата Верховного Суду у справі №924/1283/21 від 09.08.2023 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22 від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі 904/8332/21 (п.33).

Сосницька селищна рада, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушені, інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.

Відтак, у спірних правовідносинах Сосницька селищна рада, яка зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому с належним позивачем у справі

Корюківська окружна прокуратура 17.04.2025 звернулася з листом до Сосницької селищної ради про порушення інтересів держави, у зв`язку з неналежним виконанням Договору з поставки товару за кошти місцевого бюджету та надано достатній час з метою відповідного реагування.

Відповідно до листа Сосницької селищної ради від 09.05.2025 окружну прокуратури повідомлено, що селищна рада з позовною заявою до суду з метою усунення виявлених порушень га стягнення грошових кош тів не зверталася.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Сосни цькою селищною радою заходів щодо захисту власних інтересів 'іа призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред`явлення даного позову.

З урахуванням наведеною, прокурором юірнмапо приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прп зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі «Судова влада України», судовий спір за участю Сосницької селищної ради з вимогами до відповідача відсутній, що свідчить про не здійснення захисту законних інтересів уповноваженим державним органом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

Факт не звернення до суду суб`єктів владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указані органи неналежно виконують свої повноваження.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта на захист порушених інтересів у даній справі Сосницької селищної ради, її бездіяльність щодо захисту порушених інтересів держави.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Сосницької селищної ради.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором попередньо повідомлено позивача про здійснення представництва інтересів держави в особі Сосницької селищної ради, шляхом звернення з вказаним позовом до Господарського суду Чернігівської області.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуально кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір у розмірі 3028 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 123, 124, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Сосницької селищної ради (вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100, код ЄДРПОУ 04412656) 49 500 грн основного боргу, 5 571,88 грн пені та 2475 грн штрафу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3028 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - тел.099 420 54 50.