Ухвала суду № 129142255, 29.07.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6070/25

Провадження № 2-о/686/424/25

УХВАЛА

29 липня 2025 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Порозової І.Ю.,

з участю секретаря - Кшановської Є.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, Головне управління пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту проживання,

встановив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання у певному місці. В обґрунтування заяви вказала, що у період з 07.02.1987 року по 16.09.1996 року проживала у АДРЕСА_1 , однак інформація про це, як і про реєстрацію відсутня. Заявниця припускає, що така інформація буде потрібна їй для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та за відсутності первинного документу про реєстрацію проживання просить встановити вказаний факт судом.

Також заявниця клопоче про повернення з державного бюджету судового збору в сумі 605 грн.60 коп., які вона сплатила за розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу про передачу справи за підсудністю; 25 грн. комісії банку та 43 грн. витрат за направлення скарги щодо судді до Вищої ради правосуддя.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.03.2025 року справа передана судді Хараджі Н.В.. 12.03.2025 року суддею винесено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01.05.2025 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 12.03.2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.05.2025 року справу передано для розгляду судді Порозовій І.Ю. у зв`язку з задоволенням відводу судді Хараджі Н.В..

У судовому засіданні заявниця пояснила, що зазначений факт потрібно встановити для призначення пенсії із скороченням віку згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, в судовому засіданні зауважила та документально підтвердила те, що є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та має відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Київською міською державною адміністрацією 20.04.2023 року, а також отримала завірену копію заяви на видачу паспорту від 05.07.1991 року в якій місце її проживання зазначено АДРЕСА_1 , однак до Управління пенсійного фонду України вказаний документ не подавала.

Представники заінтересованих осіб Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомленні належним чином. Від представника Виконавчого комітету Ірпінської міської ради надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 будучи потерпілою від Чорнобильської катастрофи вважаючи, що має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, зверталася із відповідною заявою до головного управління Пенсійного фонду України, але без долучення усіх необхідних документів (довідки про те, що станом на 01 січня 1993 року проживала або працювала чи постійно навчалася у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років) та відповідно не оскаржувала відмову у призначенні такої пенсії, обравши спосіб захисту інтересу шляхом встановлення факту постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у період з 07.02.1987 року по 16.09.1996 року.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Крім того, питання визначення порядку внесення відомостей про місце проживання особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання відповідних доплат урегульовано постановою Кабінету Міністрів України №263 від 07.03.2025 року, якою визначено, що у разі відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відомостей про місце проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня до 1 січня 1993 року особа може звернутися до органу реєстрації, надавши документи, які підтверджують реєстрацію її місця проживання (паспорт громадянина України у вигляді книжечки та/або будинкова книга), для внесення таких відомостей до реєстру відповідної територіальної громади з подальшим її переданням до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби та Єдиного державного демографічного реєстру.

З метою підтвердження факту внесення відомостей про місце проживання особа в установленому законодавством порядку може звернутися до органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг для отримання витягу з реєстру територіальної громади.

У разі відсутності в особи документів, які підтверджують реєстрацію її місця проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. (паспорт громадянина України у вигляді книжечки та/або будинкова книга), особа може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за отриманням сканованих копій паспорта громадянина України у вигляді книжечки (у разі їх наявності в матеріалах пенсійної справи) з метою подання таких сканованих копій до відповідного органу реєстрації для внесення відомостей про період реєстрації до реєстру територіальної громади з подальшим їх переданням до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби та Єдиного державного демографічного реєстру.

Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №279/6074/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на відповідній території слід закрити. Роз`яснити заявниці право на звернення до Головного управління пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії у відповідності до 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з долученням усіх необхідних документів, які у неї в наявності та в разу відмови у призначенні відповідної пенсії, право на оскарження такої до адміністративного суду.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи(ч.1). 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, ч.7 ст.294(порядок розгляду справ окремого провадження) ЦПК України вказує на те, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Апеляційним судом фактично розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 та винесено ухвалу від 01.05.2025 року, за вказаний розгляд заявниця сплатила судовий збір в сумі 605 грн.60 коп., однак діючим законодавством не передбачено повернення судового збору при розгляді справи окремого провадження судом апеляційної інстанції. Сума витрат, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку з комісією банку та поданням скарги на суддю до ВРП не належить до витрат по справі, а тому їх відшкодування в межах справи також не передбачено.

Таким чином, ОСОБА_1 слід повернути судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., сплачений нею 03.03.2025 року у зв`язку з закритям провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.1 ч.1ст. 255, ч.7 ст. 294 ЦПК України, п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд -

постановив:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання закрити.

Сплочений ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно квитанції 103 від 03.03.205 року судовий збір в сумі 605 грн.60 коп. повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: