Рішення № 129131952, 25.07.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2025 року м.ЧернігівСправа № 640/11896/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними скасування вимоги та рішення, -

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 640/11896/20 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-163 від 7.04.2020, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0033114203 від 7.04.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Клопоту С.Л. у зв`язку з чим суддя вважає за необхідне прийняти справу до свого провадження.

Ухвалою судді від 02.06.2025 справу № 640/11896/20 прийнято до провадження судді Клопота С.Л. Справа призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

На адресу Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява б/н від 13.01.2020 (вх. МЬП/16-02 від 13.01.2020) гр. ОСОБА_3 на дії ФОП ОСОБА_1 ..

В своїй заяві гр. ОСОБА_3 зазначає, що з січня 2018 року по липень 2019 року працювала адміністратором у ФОП ОСОБА_1 в салоні краси «Yes Barber Men», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заробітну плату втримувала щомісячно.

02.07.2019 по телефону, без будь-якого попередження, розрахунку та надання відповідних документів гр. ОСОБА_3 була звільнена та дізналася, що виконувала обов`язки без належного працевлаштування, податки та збори з нарахованої та виплаченої заробітної плати до бюджету не перераховувались. Крім того, ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по заробітній платі перед гр. ОСОБА_3 в розмірі 9500,00 грн..

В доповнення до своєї заяви, надано письмові пояснення про суми виплаченої ФОП ОСОБА_1 суми заробітної плати гр. ОСОБА_3 за період роботи з 05.01.2018 по )2.07.2019, копію позовної заяви від 20.08.2019 та копію ухвали Печерського районного суду МЬ757/44321/19-ц.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено Акт від 13.03.2020 № 700/26-15-42-03-30-3153216877 та встановлено порушення вимог:

- ст. 2, ст. 3, ст.21, ч.І ст. 24, ч.З ст. 24 Кодексу законів про працю України;

- вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття ірацівника на роботу.

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.51.1 ст.51, підпункту „б пункту 176.2 статті 176, розділу V, ПКУ податковим агентом не в повному обсязі відображена інформація про суми доходу, зарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ І - IV кв.2018,1 - II кв.2019;

- п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п.п.168.1.2. п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст.171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ не нараховано, не утримано, не перераховано до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в розмірі 21970,80 грн., в т.ч. по періодам:

за 2018 - 13150,80 грн. (за січень 2018 - 945,00 грн., за лютий 2018 - 945,00 грн., за березень 2018 - 945,00 грн., за квітень 2018 - 945,00 грн., за травень 2018 - 945,00 грн., за зервень 2018 - 1080,00 грн., за липень 2018 - 1080,00 грн., за серпень 2018 - 1080,00 грн., за зересень 2018 - 1161,00 грн., за жовтень 2018 - 1161,00 грн., за листопад 2016 - 1161,00 грн., за грудень 2018 - 1702,80 грн.);

за 2019 - 8820,00 грн. (за січень 2019 - 1620,00 грн., за лютий 2019 - 1260,00 грн.; за Зерезень 2019 - 1530,00 грн., за квітень 2019 - 1350,00 грн., за травень 2019 - 1350,00 грн., за зервень 2019 - 1710,00 грн., за липень 2019 - 0,00 грн.

- п. 16і підрозділу 10 «Інші перехідні положення», п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п 171.1 ст.171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) не нараховано, не утримано, не перераховано до бюджету суму військового збору в розмірі 1830,90 грн. у тому числі: своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.07.2019.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом здійснено перевірку ФОП ОСОБА_1 та встановлено використання праці гр. ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин, а саме, ФОП ОСОБА_1 була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформлення наказом чи розпорядженням та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Головним управлінням ДПС у м. Києві засобами поштового зв`язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 направлено запит від 24.01.2020 № 3705/ФОП/26-15-42-03-27 про надання пояснень щодо взаємовідносин з гр. Пірятінською 1.0., при здійсненні діяльності та надання належним чином оформлених документів, а саме: укладені трудові (цивільно- правові, інші) договори з працівником, первинні документи, розрахункові документи, інші документи що підтверджують стан розрахунків з найманим працівником та перерахування податків до бюджетів.

Платником надано відповідь від 04.02.2020 (вх. від 05.02.2020 №К/18885/ФОП), згідно якої ФОП ОСОБА_1 не мав трудові відносини з гр. ОСОБА_3 .

Отже, враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_1 порушено частину 3 статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII, в частині використання праці найманих осіб, та не повідомлення про прийняття даних найманих працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Трудовим договором Згідно ст.21 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року N 322-VIII (далі по тексту - Кодекс про працю) є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір укладається, в письмовій формі (ст.24 Кодексу про працю). При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

З 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» №77-YII від 28.12.2014 року, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема частина 3 ст.24 - працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на викладене, слід також мати на увазі що згідно ст. 95 Кодексу про працю мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці: є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору.

Основною відмінністю трудових договорів від цивільно-правового договору (ЦПД) є те, що перші регламентуються Кодексом законів про працю, а інші - Цивільним кодексом України (ЦКУ).

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Дотримання внутрішнього трудового розпорядку означає, зокрема, що робочий час встановлюється не особою, яка за угодою має виконувати роботу, а роботодавцем. Працівнику гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо, до трудової книжки вноситься відповідний запис.

Загальне визначення ЦПД наведено у ст. 626 ЦКУ. Це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Найпоширенішими серед ЦПД є договори:

-на виконання робіт (договори підряду);

-на надання послуг.

За ЦПД підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу. У трудовій книжці запис про виконання роботи за ЦПД не робиться.

Предмет і мета договору:

Мета укладання трудового договору - організація процесу праці. Відповідно, предметом є сам процес праці, тобто виконання певної роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. За ЦПД процес організації праці залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Відповідно до вимог трудового договору роботодавець зобов`язаний регулярно виплачувати заробітну плату за виконану роботу в установлені для її виплати строки, а її розмір не може бути нижче за мінімальну заробітну плату.

Водночас за ЦПД оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

У разі порушення працівником обов`язків трудового договору його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення).

Крім того, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у статтях 132 та 134 КЗпП.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу згідно з актом виконаних робіт. Відповідальність виконавця роботи за порушення ЦПД насамперед має встановлюватися самим договором (пеня, штраф тощо). У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.

У трудових відносинах на роботодавця покладається низка обов`язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору. Так, зокрема, роботодавець зобов`язаний забезпечити працівникові безпечні та нешкідливі умови праці. Крім того, він не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов`язаної із явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про працю.

Щодо цивільно-правових відносин, то в даному випадку подібних вимог немає, а визначальним фактором для умов праці виконавця є те, про що домовились сторони.

За договором підряду відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника).

Таким чином, власний ризик виконавця робіт істотно відрізняє ЦПД від трудового договору.

Статтею 18 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року N 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в інших органах.

Також особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), підлягають страхуванню від нещасного випадку (ст. 35 Закону про соціальне страхування).

Водночас для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто працюють за ЦПД, передбачено добровільне страхування.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи

уповноваженого ним органу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Аналогічна правова позиція міститься у роз`ясненнях, наданих у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 6 листопада 1992 року, відповідно до якого фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст. 21, ст. 24, ст. 48 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи гр. ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин та сплати відповідних податків та зборів.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати, за виконання робіт (надання послуг) встановлено використання праці гр. ОСОБА_3 .. Податок на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді заробітної плати найманого працівника не нараховувався, не утримувався та не перераховувався до бюджету.

ФОП ОСОБА_1 занижено базу оподаткування по виплаченій заробітній платі гр. ОСОБА_3 за перевіряємий період на 122060,00 грн., у тому числі:

2018:

за січень 2018 - 5250,00 грн.;

за лютий 2018 - 5250,00 грн;

за березень 2018 - 5250,00 грн;

за квітень 2018 - 5250,00 грн.;

за травень 2018 - 5250,00 грн.;

за червень 2018 - 6000,00 грн;

за липень 2018 - 6000,00 грн.;

за серпень 2018 - 6000,00 грн;

за вересень 2018 - 6450,00 грн;

за жовтень 2018 - 6450,00 грн.;

за листопад 2018 - 6450,00 грн;

за грудень 2018 - 9460,00 грн.

Всього за 2018: 73060,00 грн.

2019:

за січень 2019 - 9000,00 грн.;

за лютий 2019 - 7000,00 грн.;

за березень 2019 - 8500,00 грн.;

за квітень 2019 - 7500,00 грн.;

за травень 2019 - 7500,00 грн.;

за червень 2019 - 7500,00 грн.;

Всього за 2019: 49000,00 грн.

Згідно з п.54.2 ст.54 ПКУ грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV ПКУ для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету, тобто узгоджене грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб із виплаченої заробітної плати найманим працівникам підлягає стягненню та сплаті (перерахуванню) до бюджету.

Відповідно до п. 176.2 ст.176 ПКУ податкові агенти зобов`язані:

-своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок ;

-подавати до органу державної податкової служби у строки, встановлені Податковим кодексом України податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку. При цьому, запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається ;

-нести відповідальність у випадках, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду.

Перевіркою дотримання фізичною особою-підприємцем обов`язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено: порушення норм п. 51.1 ст. 51 ПКУ, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. ФОП ОСОБА_1 не в повному обсязі відображена інформація про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ І - IV кв.2018,1 - II кв. 2019.

Відповідно до ст.. 167.1 ПКУ ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховується (виплачуться, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за ці вільно-правовими договорами.

Також даною перевіркою встановлено факт не нарахування, не утримання та не сплати (не перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 21 970,80 грн. з заробітної плати не оформленого найманого працівника ОСОБА_3 у розмірі 122060,00 грн. за період з 01.01.2018 по 31.07.2019

Відповідно до викладеного вище, в порушення п. 167.1. ст.167, п.п. 168.1.1. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб з виплачених та/або нарахованих доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам в сумі 21970,80 грн., в т.ч. по періодам: за 2018 - 13150,80 грн. (за січень 2018 - 945,00 грн., за лютий 2018 - 945,00 грн., за березень 2018 - 945,00 грн., за квітень 2018 - 945,00 грн., за травень 2018 - 945,00 грн., за червень 2018 - 1080,00 грн., за липень 2018 - 1080,00 грн., за серпень 2018 - 1080,00 грн., за вересень 2018 - 1161,00 грн., за жовтень 2018 - 1161,00 грн., за листопад 2016 - 1161.00 грн.. за грудень 2018 - 1702,80 грн.); за 2019 - 8820,00 грн. (за січень 2019 - 1620,00 грн., за лютий 2019 - 1260,00 грн.; за

березень 2019 - 1530,00 грн., за квітень 2019 - 1350,00 грн., за травень 2019 - 1350,00 грн., за

червень 2019 - 1710,00 грн., за липень 2019 - 0,00 грн.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон №1621-VII), підрозділ 10 доповнено пунктом 16і змісту: було тимчасово введено військовий

збір у розмірі 1,5 відсотка до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно - правовими договорами. Даний Закон вступив в силу з 03.08.2014 року.

Одночасно, відповідно до п. п. 1.4 п.161 підрозділу 10 Закону від 31 липня 2014 року

№ 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового

збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст.168 ПКУ.

Відповідно до п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п.п. 1.6. п.161 підрозділу 10 Законом № 1621-VII платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176

ПКУ.

Відповідно до п.п. «а», п 176.2 ст. 176 ПКУ податкові агенти зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до

бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та

оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, відповідно до викладеного, в порушення п. 16г підрозділу 10 «Інші перехідні положення», п. 164.6 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п 171.1 ст.171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) не нараховано, не утримано, не перераховано до бюджету суму військового збору за період з

01.01.2018 по 31.07.2019 в розмірі 1830,90 грн. у тому числі: за 2018 - 1095,90 грн. (за січень 2018 - 78,75 грн., за лютий 2018 - 78,75 грн., за березень 2018 - 78,75 грн., за квітень 2018 - 78,75 грн., за травень 2018 - 78,75 грн., за червень 2018 - 90,00 грн., за липень 2018 - 90,00 грн., за серпень 2018 - 90,00 грн., за вересень 2018 - 96,75 грн., за жовтень 2018 - 96,75 грн., за листопад 2018 - 96,75 грн., за грудень 2018 - 141,90 грн.); за 2019 - 735,00 грн. (за січень 2019 - 135,00 грн., лютий 2019 - 105,00 грн., за березень 2019 - 127,50 грн., за квітень 2019 - 112,50 грн., за травень 2019 - 112,50 грн., за червень 2019 - 142,50 грн..

Відповідно до абз.4 п.2 ст.6 Закону України від 8 вересня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами і доповненнями, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ст.6 п.2 п.п.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI) платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно з п. 16 розд. II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 435), відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) є страхувальник.

Відповідно до п.1 розд. III Порядку N 435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Перевіркою питань щодо подання звітів про суми нарахованого єдиного внеску встановлено своєчасне подання звітів.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.07.2019 встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці", встановлено порушення пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI. В звітності з 01.01.2018 по 31.07.2019 не відображено суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, в розмірі 122060,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено порушення пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 ст.8, частини 2, ст.9 Закону № 2464-VI, ФОП ОСОБА_1 не відображено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2018 - 31.07.2019

ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 26853,20 грн.в тому числі по періодам: за 2018 - 16073,20 грн. (за січень 2018 - 1155,00 грн., за лютий 2018 - 1155,00 грн., за березень 2018 - 1155,00 грн., за квітень 2018 - 1155,00 грн., за травень 2018 - 1155,00 грн., за червень 2018 - 1320,00 грн., за липень 2018 - 1320,00 грн., за серпень 2018 - 1320,00 грн., за вересень 2018 - 1419,00 грн., за жовтень 2018 - 1419,00 грн., за листопад 2018 - 1419,00 грн., за грудень 2018 - 2081,20 грн.); за 2019 - 10780,00 грн. (за січень 2019 - 1980,00 грн., за лютий 2019 - 1540,00 грн., за березень 2019 - 1870,00 грн., за квітень 2019 - 1650,00 грн., за травень 2019 - 1650,00 грн., за червень 2019 - 2090,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними скасування вимоги та рішення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2025 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ