Рішення № 129126260, 28.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року Справа№640/35243/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршалл Табако" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маршалл Табако" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5Б, прим. 307, ЄДРПОУ 43678364) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби щодо відмови в прийнятті податкової накладної №26 від 01.07.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Маршалл Табако» №26 від 01.07.2021 року датою її фактичного подання до контролюючого органу 28.07.2021 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової служби щодо відмови в прийнятті податкової накладної №28 від 01.07.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Маршалл Табако» №28 від 01.07.2021 року датою її фактичного подання до контролюючого органу 28.07.2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/35243/21.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/35243/21 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб`єва І.Г.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 прийнято до провадження судді Аляб`єва І.Г. адміністративну справу №640/20365/22, вирішено, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податковим органом було протиправно відмовлено у прийнятті на реєстрацію поданих податкових накладних через порушення вимог ст. 6 Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг»- кваліфікований електронний підпис директора, яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної. Позивач зазначив, що на момент виникнення зобов`язання товариства щодо складення спірних податкових накладних 01.07.2021 директором товариства був Барабаш Я.В., який і створив податкову накладні, втім зазначені податкові накладні направлено на реєстрацію 28.07.2021, із використанням електронного цифрового підпису Мартинова А.М., що приступив до виконання обов`язків директора товариства з 08.07.2021.

Посилаючись на відповідність податкових накладних, у прийнятті яких було відмовлено, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, направлення ї на реєстрацію із дотриманням строків, визначених у п. 210.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за підписом уповноваженої на час направлення податкової накладної особи та відсутності зауважень з приводу реальності господарської операції, за наслідком вчинення якої складено зазначені податкові накладні позивач наполягав на протиправності відмови відповідача у прийнятті наданої ним на реєстрацію податкових накладних.

Відповідач - Державна податкова служба України у наданому до суду відзиві заперечував проти задоволення заявлених позивачем вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 N 1246. Згідно з цим Порядком після надходження податкової накладної до ДПС в автоматизованому режимі проводяться перевірки, у тому числі чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податків такої податкової накладної, дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Відповідач вказує, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, по спірним податковим накладним, що надійшли на реєстрацію в ЄРПН, сформовано та надіслано відповідні квитанції, в якій зазначено причину неприйняття.

Так, податкові накладні не було прийнято у зв`язку з порушенням вимог статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», що полягає у тому, що кваліфікований електронний підпис особи 3281219790 Мартинова А., яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної. Відповідач звертає увагу, що до 07.07.2021 року посаду директора ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» займав Барабаш Я.В., в той же час накладна надіслана ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» на реєстрацію до ЄРПН 28.07.2021 з накладенням електронного підпису іншої особи Мартинова А.. Відповідач зауважив, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа, тому колишній директор, як відповідальна особа за діяльність товариства у період обіймання ним своєї посади, мав завершити процедуру створення складеного документа їх підписанням, до завершення своїх повноважень. Тому направлені на реєстрацію спірні податкові накладні, безумовно, мали складатись чинним на той час керівником товариства, за його волі та з його відома, що мало підтвердитись накладанням його електронного підпису. При цьому, можливість підписання електронних документів не чинним кваліфікованим електронним підписом від імені автора іншою особою у такому випадку не узгоджується з положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Також відповідач наголосив, що у разі зміни керівника на підприємстві (автора, який набуває статусу СЕД шляхом приєднання до Договору та надає право підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису), електронний документ, який був створений на дату дії повноважень попереднього керівника, але не підписаний чинним КЕП, вважається не завершеним (створеним) згідно вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якими зазначено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Тобто, на момент звільнення попереднього директора позивачем, як Товариством, не вжито вичерпних заходів щодо реєстрації виписаних ним податкових накладних, що свідчить про недбале ставлення до законодавчо встановленого обов`язку у спірних правовідносинах.

Відтак, відповідач вважає, що спірні податкові накладні неправомірно надіслані позивачем до ДПС України, у зв`язку з чим в контролюючого органу були відсутні підстави приймати такі податкові накладні.

Щодо іншої позовної вимоги зобов`язального характеру, то відповідач особливо наголошує, що у спірному випадку контролюючий орган не здійснював перевірку податкових накладних на відповідність усім визначеним критеріям, оскільки ним було відмовлено у прийнятті до реєстрації податкових накладних, а не відмовлено в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, оскільки фактично податковим органом не було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зареєструвати вказані податкові накладні є передчасними.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43678364. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням підприємства позивача є: місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5 Б, приміщення 307. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля тютюновими виробами (46.35).

28.07.2021 позивачем направлено на реєстрацію податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та №28.

Згідно з квитанцією ДПС України від 28.07.2021 вказані податкові накладні не було прийнято. В квитанції зазначено: «Документ не може бути прийнятий. Порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»- кваліфікований електронний підпис особи 3281219790 Андрій Мартинов, яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної. Зареєстровані підписи особи: директор з 08.07.2021 по 28.07.2021., 08.07.2021 по 01.07.2022».

Не погодившись з вказаними діями ДПС України щодо неприйняття на реєстрацію податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI(далі ПК України).

Відповідно до пункту187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до положень п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до пункту201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 18, 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг.

Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно п. 10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку:

електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера);

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає органу ДФС за основним місцем обліку (або за неосновним місцем обліку - для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку:

електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування;

електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки платника податку (у разі наявності).

Пунктами 13-15 Порядку № 1246 визначено, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

За правилами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суб`єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі також - Порядок).

Пунктами 1-7 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що суб`єкти електронного документообігу самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні електронні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.

Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись цим Порядком.

Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та печатки (за наявності) підписувача (підписувачів).

Після накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв`язку до адресата протягом операційного дня.

У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

підтвердження дійсності кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки за умов, встановлених Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";

перевірку обов`язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки підписувачів у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку обов`язкових реквізитів;

перевірку права підпису електронного документа підписувачем.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Порядку перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Підставою для неприйняття податковим органом до реєстрації наданих позивачем податкових накладних зазначено порушення вимог статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», від 22.05.2003 № 851-IV.

Як встановлено судом, за наслідком перевірки податкової накладної від 01.07.2021 №26 та №28 сформовано квитанцію від 28.07.2021 в якій зазначено: «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО», «Виявлені помилки/зауваження: «Документ не може бути прийнятий. Порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»- кваліфікований електронний підпис особи 3281219790 Андрій Мартинов, яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної. Зареєстровані підписи особи: директор з 08.07.2021 по 28.07.2021., 08.07.2021 по 01.07.2022».

Відповідно до матеріалів справи, на час накладення електронного цифрового підпису та направлення на реєстрацію податкової накладної посаду директора позивача займав Мартинов А., його електронний цифровий підпис, відповідно до доказів, поданих відповідачем, є дійсним та зареєстрованим з 08.07.2021. Вказані обставини визнаються відповідачем у відзиві.

Зазначене підтверджується також інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої вбачається, що починаючи з 08.07.2021 Мартинов Андрій Миколайович є директором ТОВ "Маршалл Табако".

При цьому, аналіз зазначених вище норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством передбачено складання податкових накладних за однією датою (датою виникнення податкових зобов`язань - п.201.1 ст. 201 ПК України), а реєстрацію їх за іншою датою (до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, якщо вони складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - п.201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, посилання відповідача на те, що надіслана 28.07.2021 податкова накладна від 01.07.2021, на яку накладені електронний цифровий підпис Мартинова А., підписана електронним підписом, що не є чинним, є необґрунтованими з огляду на те, що до Єдиного реєстру податкових накладних спірна податкова накладна надіслана 28.07.2021 у період, коли Мартинов А. вже обіймав посаду директора підприємства позивача та мав відповідні повноваження.

Відповідачем помилково ототожнюється поняття створення електронного документу (податкової накладної) та надіслання такого документу для реєстрації, оскільки на момент виникнення зобов`язання позивача щодо складення спірної податкової накладної 01.07.2021 був директор Барабаш Ярослав Васильович, за повноважень якого і було створено вказаний електронний документ.

Відповідно до 56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція вказаної норми дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

При цьому, недосконалість законодавства та програмного забезпечення (телекомунікаційної системи) не може бути причиною неприйняття податкової накладної, враховуючи, що накладення кваліфікованого електронного підпису діючого керівника не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань.

З огляду на те, що податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та №28 мали бути відправлені на реєстрацію в ЄРПН до 31.07.2021, як про те зазначено в приписах чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а також враховуючи зміну керівництва товариства позивача з 08.07.2021, спірна податкова накладна, що направлена на реєстрацію у 28.07.2021, є такою, що відправлена повноважним керівником на момент її відправлення, із використанням чинного електронного цифрового підпису.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, чинність електронного цифрового підпису Мартинова Андрія Миколайовича як директора ТОВ "Маршалл Табако" на момент подання електронного документа для реєстрації у ЄРПН контролюючим органом не ставиться під сумнів, а отже, платником податків здійснені необхідні та належні заходи з метою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2024 по справі № 160/18959/21.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що дії ДПС України щодо неприйняття податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» від 01.07.2021 № 26 та №28 за умови підписання такої КЕП повноважного директора на дату подання податкової накладної на реєстрацію є протиправними, а тому вимоги в цій частині слід визнати такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимога в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Маршалл Табако» від 01.07.2021 № 26 та №28 задоволенню не підлягає, оскільки вказані податкові накладні не були перевірені на відповідність за всіма критеріями, згідно пункту 12 Порядку № 1246.

Окрім того, наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Пунктом 2 Порядку № 520 визначено, що рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, відповідне рішення про реєстрацію податкових накладних має прийняти комісія регіонального рівня.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на тому, що законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Зобов`язання ДПС України без проведення відповідної перевірки зареєструвати податкові накладні, подані позивачем, які не прийняті на реєстрацію, буде за межами повноважень суду, встановленого законом, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

З урахуванням обставин справи, із врахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01.07.2021 № 26 та від 01.07.2021 №28, датою їх подання.

Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову розміром 4540 грн (платіжне доручення № 2453 від 25.11.2021), який із врахуванням часткового задоволення вимог позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача с у розмірі 2270 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

За змістом пункту першого частини третьоїстатті 134 КАС Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем до суду надано: Договір №04/11/ЮО про надання правової допомоги від 04.11.2020 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕС» (Об`єднання) та ТОВ «Маршалл Табако» (Клієнт), ордер серії АІ №1100577, заявку №1 на отримання юридичних послуг від 24.11.2021 року згідно Договору про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020 року.

Водночас суд зазначає, що доказів оплати наданих адвокатом послуг позивачем не надано.

Проте, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові від 21.02.2021 у справі № 280/2635/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства.

Також Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №3 від 22.12.2021 року до Договору про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020 року гонорар Об`єднання за надання послуг, визначених у п. 1 цієї Додаткової угоди, встановлюється у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) та підлягає оплаті у порядку, встановленому Договором про надання правової допомоги №04/11/ЮО від 04.11.2020 року.

Згідно п.5.2 Договору оплата послуг Об`єднання за цим Договором здійснюється на підставі безготівкового розрахунку шляхом перерахування Клієнтом суми грошових коштів у національній валюті України на рахунок Об`єднання, зазначений у цьому Договорі, протягом 3 (трьох) операційних (банківських) днів з моменту пред`явлення Клієнту до оплати рахунку за надані послуги, передбачені цим Договором та/або додатковою угодою до нього.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що розмір судових витрат, який зазначає позивач, а саме 5000 грн., не є співмірними зі складністю справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Приписамист. 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1ст. 139 КАС Українивстановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7ст.139 КАС України).

Приписами ч.1ст.143 КАС Українипередбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.9ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннямист.134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи не містять обсягу виконаних послуг адвокатом.

В контексті викладеного, з урахуванням доводів відповідач, суд вважає, що витрати у розмірі 5000 грн. є необґрунтованими із наданим адвокатом обсягом послуг, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума в розмірі 3000 грн., яка і підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршалл Табако" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкових накладних від 01.07.2021 № 26 та від 01.07.2021 №28.

Зобов`язати Державну податкову службу України прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладнівід 01.07.2021 № 26 та від 01.07.2021 №28 датою їх подання28.07.2021.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська пл., 8)на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маршалл Табако" (код ЄДРПОУ 43678364, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5б, прим. 307)понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн та правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.07.2025 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв