Рішення № 129095420, 24.07.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1061/25

Провадження № 2-а/147/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем судового засідання Редіною А. О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідача) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА №264807 від 08.06.2025.

Позов мотивовано тим, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №264807 від 08.06.2025 начальника СРПП відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Квасніцького Олега Олександровича, ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що 08.06.2025 о 19 год. 13 хв. у м. Ладижин на вул. Наконечного водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO-Matiz, реєстраційний номер НОМЕР_1 та перевозив малолітню дитину віком до 12 років та зростом до 145 см без автокрісла, чим порушив п.п. 21.11. (б) ПДР. Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА №264807 від 08 червня 2025 року вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Позивач вказував поліцейському, наголошував на відсутності складу будь-якого правопорушення у своїх діях, відсутність обставин, на які посилався поліцейський під час прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що зріст дитини, яка перевозилася в автомобілі, складав менше 145 см, зокрема результатів вимірювання тощо, не зазначено анкетних даних дитини та вік. Співробітникам поліції було запропоновано зробити вимірювання зросту дитини, але вони відмовилися у зв`язку із відсутністю вимірювальних засобів. Також, позивач звертає увагу суду на те, що транспортний засіб, у якому знаходився позивач був зупинений безпідставно, оскільки останнім не було допущено будь-яких порушень ПДР, ОСОБА_1 , як особа, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності, так і ніхто з осіб, які знаходилися в автомобілі, не були повідомлені про причини такої зупинки. Також позивач не був ознайомлений з матеріалами справи, йому не було належно роз`яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його права на захист, подавати докази, заявляти клопотання. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП. На думку позивача, правопорушення за ч. 10. ст. 121 КУпАП, а саме порушення правил перевезення дітей, зріст яких менше 150 см, в даному випадку не доведена, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зріст дитини, яку перевозив в транспортному засобі позивач. До постанови серії ББА №264807 від 08.06.2025 додано відеозапис, як доказ здійснення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 10 ст. 121 КУпАП, але він не може братися судом до уваги, оскільки є неповним і не містить фіксування факту здійснення правопорушення. З огляду на це, позивач просить суд: постанову серії ББА №264807 від 08.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення.

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року постановлено: відкрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області на 15 годину 00 хвилин 03 липня 2025 року; відповідач протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі має право подати письмовий відзив на позовну заяву з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог у порядку, передбаченому статтями 162, 261 КАС України; встановити строк позивачу для подання до суду відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання ним відзиву; встановити строк відповідачу для подання до суду заперечення на відповідь позивача протягом трьох днів з дня отримання відповіді позивача на відзив.

25 червня 2025 року від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому вони зазначають, що заперечують у повному обсязі проти задоволення позовних вимог та вважають їх безпідставними та необґрунтованими (а.с. 18-23). Щодо обставин справи пояснюють наступне. Щодо правомірності зупинки транспортного засобу та перевірки документів зазначили, що на даний час в Україні діє воєнний стан, у зв`язку з чим повноваження поліцейських розширенні, про що внесені зміни на законодавчому рівні. Під час перевірки документів у позивача на всій території України діяв особливий правовий режим воєнний стан. Також зазначають, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондуються із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Згідно із п. 21.11 б) ПДР, забороняється перевозити: дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда. Правомірність дій поліцейського та наявність і діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 10 ст. 121 КУпАП, підтверджується наявним відеозаписом, здійсненим на нагрудний відеореєстратор поліцейського. Вважають, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП в повному обсязі, водночас положення даної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу, а також зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин та нормативного акта, що передбачає відповідальність. Інформація із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а також інших баз даних МВС носить офіційний характер та підлягає використанню у службовій діяльності поліцейського, а тому має доказове значення. Перевірка особи за наявними базами даних та виявлення факту правопорушення є підставою для реагування у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності, разом з тим є загальновідомим той факт, що є неможливим долучення відповідної інформації до постанови по справі про адміністративні правопорушення під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення. Зазначають, що притягуючи особу до адміністративної відповідальності за результатами перевірки по наявних базах даних поліцейський фактично констатує наявність відповідної інформації у базах даних МВС. На думку відповідача, позивач посилаючись на ряд обставин зобов`язаний їх підтвердити належними та допустимими доказами. Зазначають на те, що недотримання окремих положень КУпАП щодо порядку розгляду справи, винесення (заповнення) постанови по справі про адміністративне правопорушення є підставою для направлення справи на новий розгляд відповідно до ст. 247, 293 КУпАП та ст. 286 КАС України.

26 червня 2025 року від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 31).

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 14 липня 2025 року.

З урахуванням клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 12:45 годину 24 липня 2025 року (а.с. 41).

В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та доводи адміністративного позову та відзиву на позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.121 КУпАП, що підтверджується постановою серії ББА №26480708 червня 2025 року (а.с.5).

Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюєтьсяПДР.

Згідно із п.21.11.б ПДР України забороняється перевозити дітей, дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім:

транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими Правилами обмежень швидкості руху;

спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання;

Відповідно до п.10 ст. 121 КпАП України, порушення правил перевезення дітей тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями статті 268КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Згідно із ч.1 , 2, 6 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що постановою серії ББА №264807 від 08.06.2025 в справі про адміністративне правопорушення, начальником СРПП відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Квасніцьким Олегом Олександровичем, 08 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Оскаржувану постанову було винесено на підставі, нібито порушення позивачем вимог п. 21.11.б Правил дорожнього руху України, а саме за текстом постанови, в м. Ладижин на вул. Наконечного водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO-Matiz, реєстраційний номер НОМЕР_1 та перевозив малолітню дитину віком до 12 років та зростом до 145 см без автокрісла, чим порушив п.п. 21.11. (б) ПДР.

Як зазначено вище, частиною 10 ст.121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил перевезення дітей.

З оскаржуваної постанови вбачається, що остання не містить посилань на будь-які докази, що підтверджують зафіксовані в ній обставини.

Під час розгляду справи відповідачем відповідних доказів суду також не представлено.

В той час, як обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто, зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

Відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 10 статті 121КУпАП посилається та відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Судом, під час розгляду справи, було переглянуто відеозапис фіксації адміністративного правопорушення.

Посилання представника відповідача на відеозапис, як доказ здійснення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.10 ст.121 КУпАП не беруться судом до уваги, оскільки відеозапис не містить чіткого фіксування факту здійснення правопорушення, запис містить відеофіксацію зупинки транспортного засобу працівниками поліції, які слідували за ним, а в подальшому розмову працівників поліції із водієм, зміст якої, через якість звуку неможливо чітко розібрати, та зображення передніх дверей транспортного засобу, яким імовірно керував ОСОБА_1 .

Однак, із відеозапису наданого представником відповідача не вбачається, що позивач перевозив дитину, зріст якої менше 145 см без спеціальної утримуючої системи, що зріст дитини менше 145 см та й взагалі не вбачається, що у транспортному засобі знаходиться дитина, та/або інші пасажири. Візуально із відео це встановити не можливо.

Тобто, матеріалами вказаної відеофіксації не зафіксовано обставин з приводу перевезення дитини транспортним засобом під керуванням позивача без використання спеціальних засобів та ременів безпеки.

Щодо доводів відповідача про інформацію із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», суд наголошує, що відповідно п.2 розділу І Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» затвердженого Наказом МВС України 03.08.2017 №676 (далі положення) Інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - це сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення.

Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС). Відповідно п.1 розділу 4 Положення власник системи ІПНП вживає заходів із організації матеріально-технічного та кадрового забезпечення, що необхідні для ефективного функціонування системи. Власником системи ІПНП є Національна поліція України. Відповідно п.2 розділу 4 Положення адміністратором системи ІПНП є уповноважений структурний підрозділ апарату центрального органу управління Національної поліції України. Відповідно п.3 розділу 4 Положення Користувачами системи ІПНП є: посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано відповідні права доступу до інформації в системі ІПНП; фізичні особи та інші уповноважені посадові особи суб`єктів ЄІС МВС, яким в установленому порядку надано відповідні права доступу до інформації в ЄІС МВС.

Таким чином, інформація, яка міститься у інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» може використовуватися працівниками поліції для вирішення завдань орієнтуючого характеру, але не набуває статусу процесуального джерела доказів, а тому не носить преюдиційного характеру для суду.

Водночас суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

В контексті наведеного варто зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.

Разом з тим, відповідачем упродовж розгляду справи не долучено будь-яких доказів того, що в транспортному засобі 08.06.2025 під керуванням позивача перевозилася дитина, а також на підтвердження того, що зріст такої дитини є меншим ніж 150 см.

Отже, наявний в матеріалах справи відеодоказ, не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачене частиною 10статті 121 КУпАП.

Частиною 3 ст.286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вчиненення ОСОБА_1 правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 10 ст. 121 КУпАП, а саме порушення правил перевезення дітей, зріст яких менше 150 см, в даному випадку не доведена, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зріст дитини, яку перевозив в транспортному засобі ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 10 статті 121 КУпАП. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення, скасувавши постанову серії ББА №264807 від 08.06.2025 із закриттям провадження по справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України стягнути з Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст. 121 КУпАП, ст. 160-165, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника СРПП відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області капітана поліції Квасніцького Олега Олександровича ББА №264807 від 08.06.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 10 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ- 40108672, адреса місцезнаходження: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050.

Повний текст рішення складено 25 липня 2025 року.

Суддя О. Г. Борейко