Рішення № 129087258, 25.07.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2588/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро

про стягнення 23 642,56 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 22 880,00 грн., що складають суму боргу за Договором № 0306-СК-7/542 від 27.12.2022, 602,40 грн. - пені та 160,16 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 0306-СК-7/542 від 27.12.2022 в частині відпуску на АЗС постачальника 440 л бензину А-95 за отриманими скретч-картками відповідно до видаткової накладної № 0007/0001387 від 27.12.2022.

У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про розгляд справи № 904/2588/25, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.05.2025) до електронного кабінету ТОВ "Інтекс Інвест" 27.05.2025 08:54.

Ухвалою від 26.05.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2588/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 0306-СК-7/542 від 27.12.2022 в частині відпуску на АЗС постачальника 440 л бензину А-95 за отриманими скретч-картками відповідно до видаткової накладної № 0007/0001387 від 27.12.2022.

27.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі постачальник, відповідач у даній справі) та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі покупець, позивач у даній справі) укладено договір № 0306-СК-7/542 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник зобов`язався передати покупцю у власність бензин А-95 (в кількості 5 920 л за ціною 52,00 грн./літр з ПДВ на суму 307 840,00 грн. з ПДВ) для використання в процесі виробництва генератором електроживлення (код ДК 021-2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти), надалі - товар, а покупець - сплатити і прийняти вказаний товар.

У пункті 1.2. договору сторонами узгоджено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов договору (пункт 2.1.).

Відповідно до пункту 3.1. ціна договору становить 307 840,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки (пункт 4.3. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.

У пункті 5.2. договору сторони погодили місце поставки (передачі) товарів, а саме, передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-карт (підпункт 5.2.1.); скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті (підпункт 5.2.2.).

Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3. договору).

Постачальник не несе ніякої відповідальності у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.4. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно накладної на товар.

У пункті 6.3. договору визначено, що постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 7.1.).

Відповідно до пункту 10.1. договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1., та діє до 31.12.2022 (пункт 10.2.).

Доказів пролонгації спірного договору матеріали не містять.

В той же час, слід зазначити про те, що згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним договором, не були припинені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у грудні 2022 поставлено позивачеві товар - бензин A-95 у кількості 5 920 л за ціною за 1 л 52,00 грн. з ПДВ на загальну суму 307 840,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 0007/0001387 від 27.12.2022 та специфікацією № 0007/0001387-С із зазначенням номерів скретч-карток в кількості 296 штук номіналом 20 л.

Вказана видаткова накладна містить посилання, зокрема, на те, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997". Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.

Позивачем, в свою чергу, здійснено розрахунки за поставлений позивачем товар (бензин А-95), що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 6488 від 27.12.2022 на суму 307 840,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає про те, що ним було використано частину придбаних у відповідача скретч-карток (на отримання бензину А-95 у кількості 5 480 л), на дату подання позовної заяви у нього залишилися невикористаними скретч-картки на 440 літрів бензину А-95 на загальну суму 22 880,00 грн.

До матеріалів справи позивачем залучено невикористані скретч-картки на отримання товару (бензину А-95), які не містять посилань на термін дії довірчих документів, що свідчить про необмежений строк для їх використання.

Вказує позивач і про те, що управління звернулось до відповідача із претензією № 43 від 14.03.2025 з вимогою забезпечити поставку товару (бензину А-95 в кількості 440 л на суму 22 880,00 грн.), на підтвердження чого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залучено до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення 18.03.2025 поштового відправлення.

Вказана вимога залишилась ТОВ "Інтекс Інвест" без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, у спірному договорі (пункти 1.2., 5.2.) та видатковій накладній № 0007/0001387 від 27.12.2022 сторонами узгоджено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997". Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.

Тобто, придбаний позивачем товар (бензин А-95 у кількості 440 л) за спірним договором по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару після пред`явлення позивачем (його довіреними особами) довірчих документів (скретч-карток).

Згідно з частинами першою, другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення поставки товару шляхом видачі (заправки) з АЗС вказаного у спірних довірчих документах (скретч-картках на отримання бензину А-95 у кількості 440 л) об`єму і марки товару відповідач на момент розгляду спору не надав.

Не надано останнім і доказів повернення позивачеві сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 22 880,00 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за загальний період прострочення з 19.04.2025 по 19.05.2025 в сумі 602,40 грн. та інфляції грошових коштів за квітень 2025 в сумі 160,16 грн. господарський суд зазначає про таке.

В пункті 7.2. спірного договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1., 7.3.2. договору, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

У підпункті 7.3.2 договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

Так, позивач у позовній заяві вказує про те, що у зв`язку із порушенням умов договору, ним на адресу відповідача була направлена претензія № 43 від 14.03.2025, яка отримана останнім 18.03.2025, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, залишилась без відповіді та належного реагування.

Таким чином, зважаючи на приписи частини 6 статті 222 Господарського кодексу України, позивач вважає, що у нього є всі підстави для нарахування пені та інфляції грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання.

Проте, таке твердження позивача є помилковим, бо, як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до відповідача з претензією, позивач вимагав від останнього виконати зобов`язання за спірним договором, здійснивши поставку товару (бензину А-95 в кількості 440 л) на суму 22 880,00 грн.

Доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати на спірну суму, до звернення з даним позовом, позивачем надано не було, у зв`язку чим слід прийти до висновку про те, що відповідачем не було порушено строк виконання грошового зобов`язання у період, вказаний у розрахунку інфляції грошових коштів (за квітень 2025).

При викладених обставинах, позивачем безпідставно нарахована за вказаний період інфляційна складова, вимоги щодо стягнення якої задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення пені, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Отже, із зазначеного вище слідує, що чітко визначений розмір пені сторони мають визначити в договорі.

Так, як вже було зазначено вище, у підпункті 7.3.2. договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

Зважаючи на те, що подвійна облікова ставка НБУ є змінною величиною в різні періоди її дії, та беручи до уваги, що сторонами не узгоджено такого періоду її дії, слід прийти до висновку про те, що конкретний розмір пені сторонами в договорі узгоджено не було.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляції грошових коштів (за вказаний позивачем період) та пені задоволенню не підлягають.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427) 22 880,00 грн. - основного боргу та 2 344,27 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 25 224,27 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.07.2025.

Суддя І.Ф. Мельниченко