Ухвала суду № 129075861, 24.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

24.07.2025

Справа № 522/15584/25

Провадження по справі № 1-кс/522/4485/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62024150020000164 від 03.02.2024 року стосовно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України (справа №522/15584/25, провадження № 1-кс/522/2978/20),

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 надійшло кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62024150020000164 від 03.02.2024 року стосовно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України (справа №522/15584/25, провадження № 1-кс/522/2978/20).

Від судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 надійшла заява про самовідвід від розгляду вищевказаного кримінального провадження, в обґрунтування якої суддя зазначила, що ОСОБА_4 ставиться в провину вчинення злочину у складі організованої групи, в тому числі за участі ОСОБА_5 , відносно якого суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 23.07.2025 року було ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Біляївської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .

В судове засідання учасники кримінального провадження, будучи належним чином повідомленими до суду не з`явилися, заяв про відкладення судового розгляду заявленого суддею самовідводу не надходило.

Від захисника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд заявленого суддею самовідводу без участі захисника і обвинуваченого через неможливість з об`єктивних причин прибути в судове засідання.

Суддя ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку, що заява про самовідвід судді підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 75КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні

Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3)якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У чинному кримінальному процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов`язків.

У рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «де Куббер проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Крім того, суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував слідчий суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Як вбачається із заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від участі по розгляду вищевказаного кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_4 ставиться в провину вчинення злочину у складі організованої групи, в тому числі за участі ОСОБА_5 у поєднаному кримінальному провадженні, відносно якого суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 23.07.2025 року було ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Біляївської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Таким чином, у своєму вироку стосовно ОСОБА_5 суддя ОСОБА_3 висловилася щодо винуватості даної особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, за доведеності обставин, викладених в обвинувальному акті та в угоді стосовно нього, якому інкриміновано їх вчинення організованою групою осіб, в тому числі за участі ОСОБА_4 , що може викликати у стороннього спостерігача та учасників провадження сумніви щодо упередженості судді, навіть за їх об`єктивної відсутності.

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

Не зважаючи на те, що поведінка судді не викликає об`єктивних побоювань щодо її безсторонності з точки зору стороннього спостерігача, однак може бути пов`язана з питанням особистих переконань.

При цьому, суд вважає, що у разі не задоволення заявленого самовідводу та подальшого розгляду суддею по суті вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 незалежно від прийнятого рішення, сторона та інші учасники кримінального провадження, або сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення судді є наслідком його упередженості.

Дана обставина передбачена п. 4 ч. 1 ст.75КПК України як така, що виключає участь судді у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст.80КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Таким чином, з метою дотримання вимог ст.75 КПК України,підлягає задоволеннюзаява просамовідвід суддіПриморського районногосуду м.Одеси ОСОБА_3 від розглядукримінального провадження,внесеного доЄРДР за№62024150020000164від 03.02.2024року стосовно ОСОБА_4 ,за обвинуваченняму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.28,ч.3ст.368КК України (справа№522/15584/25,провадження №1-кс/522/2978/20),та матеріали слід передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для здійснення розподілу, у порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 КПК України.

Керуючись ст. 75, 80, 81, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62024150020000164 від 03.02.2024 року стосовно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України (справа №522/15584/25, провадження № 1-кс/522/2978/20).

Матеріали справи №522/15584/25 (провадження № 1-кс/522/2978/20) передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для здійснення авторозподілу, у порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала судуоскарженню непідлягає.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси ОСОБА_7