Рішення № 129075145, 24.07.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/132/25

2/214/2281/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 липня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу №177/132/25 за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Представники: від позивача - Тараненко А.І.,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі скорочено ТОВ «ФК «ЕЙС») Тараненко А.І. звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 17.01.2025, в якій просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 у загальному розмірі 31 563 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 07.12.2023 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10527805 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За допомогою мережі Інтернет, ОСОБА_1 перейшов на офіційний сайт Товариства - www.kachay.com.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток №4), які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані позичальника ОСОБА_1 , а і платіжна картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Позичальник підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 70155, 07.12.2023 о 07.41.15 год., ввівши ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснувши кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відразу після вчинення алгоритму дій ОСОБА_1 , кредитор ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» 07.12.2023 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 6 300 грн. 00 коп. на вказану ним банківську картку № НОМЕР_1 , тим самим кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Однак, ОСОБА_1 протягом обумовленого строку не виконав належним чином кредитні зобов`язання в частині повернення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 31 563 грн. 00 коп., що включає: заборгованість по кредиту - 6 615 грн. 00 коп., заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом - 24 948 грн. 00 коп. У подальшому, 22.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №22-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» набуло права вимоги за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023, укладеним між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 . У подальшому, 16.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 у загальному розмірі вимог 31 563 грн. 00 коп. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 матеріали позовної заяви передано для розгляду за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Матеріали надійшли до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 12.02.2025 та за результатами автоматизованого розподілу на підставі протоколу передано у провадження судді Євтушенку О.І.

Ухвалою суду від 13.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Витребувані відомості надійшли на адресу суду 11.03.2025 шляхом направлення на електронну пошту суду.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Частково не погоджуючись з пред`явленими вимогами, відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов шляхом направлення засобами поштового зв`язку. Свої заперечення по суті позовних вимог мотивував тим, що із заявленою заборгованістю за кредитом (тілом) у сумі 6 615 грн. 00 коп. він згоден, визнає її та зобов`язується погасити, в той час як проти заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 24 948 грн. 00 коп., а також заявлених процесуальних витрат, категорично заперечує. Відповідач не заперечує той факт, що 07.12.2023 між ним та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» було укладено кредитний договір №00-10527805, за умовами якого він отримав кредит в сумі 6 615 грн. 00 коп. на 63 дні, зі строком повернення до 08.02.2024.У подальшому йому не зрозуміло, на яких підставах ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» передало вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «ЕЙС», та на яких підставах ТОВ «ФК «ЕЙС» виникло право вимоги за цим договором до нього. Зазначив, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні (як у даному випадку), новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Окремо зауважив про зловживання кредитором правом на нарахування процентів за кредитним договором, оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС», будучи обізнаним з наявністю боргу, безпідставно затягувало процес ініціювання судового спору задля збільшення нарахування процентів за користування кредитом. На переконання відповідача, позивачем не надано доказів на обґрунтування заявлених вимог, а саме, позивачем не доведений факт прострочення або інших порушень умов кредитного договору, допущених з його боку. До того ж 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», який діє і щодо кредитного договору №00-10527805 від 07.12.2023, що є споживчим. Приписами цього закону встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів а договором про надання споживчого кредиту. Однак, ні від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», ні від ТОВ «ФК «ЕЙС» він не отримував жодної досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023, що є свідченням порушення кредитором вимог Закону України «Про споживче кредитування». Більше того, він не заперечує проти сплати основної суми заборгованості за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 в сумі 6 615 грн. 00 коп. та готовий виконати цю вимогу позивача. Однак, він категорично заперечує проти нарахування штрафу та пені, вважаючи їх нарахування незаконним в умовах введеного в Україні воєнного стану. З урахуванням викладеної позиції, відповідач просив врахувати відзив при ухваленні рішення, визнавши незаконним нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 24 989 грн. 00 коп., судового збору 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу 7 000 грн. 00 коп., а також зобов`язавши позивача виключити штраф та пеню із загальної суми боргу. В іншій частині вимог він готовий виконати свої зобов`язання.

07.03.2025 через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача подав додаткові пояснення з урахуванням поданого відповідачем ОСОБА_1 відзиву (зареєстровано 10.03.2025), будучи незгодним із запереченнями відповідача. Свою позицію представник позивача аргументував тим, що 22.01.2024 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклали договір факторингу №22-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Пунктом 2.1 договору передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром боржників, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати клієнту суму в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 9 261 грн. 00 коп., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024. На підтвердження факту укладення даного реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ», первісним кредитором ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви. Таким чином, на переконання представника, позивачем доведений факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10527805 від 07.12.2023 від первісного кредитора - ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до позивача. Надана копія договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до фактора - ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Перехід права вимоги за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 відповідно до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ ФК «ЕЙС» також підтверджений обсягом належних доказів. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 31 563 грн. 00 коп. Додатково представник зазначив, що договір №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 16.08.20204 до 31.12.2026. Право вимоги за кредитним договором № 00-10527805 від 07.12.2023 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» - 16.08.2024. На підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС», разом з позовною заявою долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024. Окремо звертав увагу, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Такий висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 555/2428/15-ц. На переконання представника, позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимог до відповідача та доведено факт порушення, отже, позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, та представник позивача зазначив, що строк дії договору кредитної лінії почався 07.12.2023 після укладення між відповідачем та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» договору кредитної лінії № 00-10527805 та тривав 240 календарних днів до 03.08.2024. При цьому, 07.12.2023 відповідачу за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 видані кредитні кошти на суму 6 300 грн. 00 коп. та відповідно до п. 1.5 кредитного договору позичальник зобов`язаний був сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає 315 грн. 00 коп. У відповідності до п.1.4.1 кредитного договору, стандартна процента ставка складає 3% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору. Оскільки позичальником не було виконано взятих на себе зобов`язань, то тіло кредиту та нараховані відсотки було перенесено у протерміновану заборгованість. При підписанні договору, позичальник був ознайомлений з його умовами та надав згоду на отримання кредиту саме на таких умовах, у тому числі й щодо сплати процентів за користування кредитом.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність доказів направлення досудової вимоги, то представник зауважив, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Отже, не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору, якщо він не був повідомлений про досудове врегулювання спору, а лише означає виконання боржником свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконане.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного письмового провадження за наявними у справі матеріалами та з урахуванням позиції сторін, оскільки жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Згідно з клопотанням представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Тараненка А.І., викладеним у прохальній частині позову (п.п.2, 3), останній просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши доводи позивача та заперечення відповідача, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 07.12.2023 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10527805 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового персонального ідентифікатора 70155, 07.12.2023 о 07.41.15 год., який він ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. За допомогою мережі Інтернет, ОСОБА_1 перейшов на офіційний сайт товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідно до п.1 договору, за цим договором кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6 300 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби (п.1.6 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 240 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавця до 03.08.2024 (дата повернення кредиту), що співпадає зі строком дії договору (п.7.2 договору).

Як слідує з п.1.3.1 договору, позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату погашення процентів - 06.01.2024, та здійснювати чергові платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 30 день після рекомендованої дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії. Дата (дати) повернення кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункті 7.20 цього договору. У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за днем рекомендованої дати погашення процентів або здійснення платежу не пізніше наступного дня сплати процентів (згідно абз.1 п.1.3.1 договору), то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті чергового платежу належним чином, а проценти за договором продовжуватимуть нараховуватимуться згідно умов цього договору. У разі, якщо позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за договором по сплаті нарахованих процентів на дату погашення та поверненню повністю суми кредиту не пізніше наступного дня за днем рекомендованої дати погашення процентів або не пізніше наступного дня сплати процентів (згідно абз.1 п.1.3.1 договору), то вважатиметься, що позичальник повністю достроково погасив кредит.

Згідно з п.1.4 договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 3% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

Умовами п.1.5 договору передбачено, що за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 315 грн. 00 коп., яку сплачує в останній день повного погашення кредиту.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 51 975 грн. 00 коп. (п.1.8 договору).

Як слідує з п.7.21 договору, позичальник підтверджує, що з внутрішніми Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця ознайомлений в повному обсязі.

Порядок погашення кредиту визначений графіком платежів (п.7.20 договору), яким встановлюються кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а також визначається загальна вартість кредиту для позичальника та реальна річна процентна ставка за договором про споживчий кредит.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту / інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), що є черговим свідченням його належної обізнаності з умовами кредитування.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №00-10527805 від 07.12.2023 дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору. Акцепт оферти позичальником - підписання договору одноразовим ідентифікатором є доведеним обсягом наявних у справі доказів. Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , на який відправлено одноразовий ідентифікатор «70155» в якості аналога власноручного підпису позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» свої зобов`язання за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 виконало належним чином, здійснивши перерахування коштів шляхом безготівкового зарахування через систему платіжного сервісу "Platon" на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Монобанк) у сумі 6 300 грн. 00 коп. 07.12.2023, вказану ним при укладенні договору у поданій заяві на отримання грошових коштів в кредит, що підтверджується інформаційною довідкою №204/09 від 09.09.2024 ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», транзакція №40192-76923-88463, код авторизації 732223.

Крім того, на виконання ухвали суду від 13.02.2025 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла відповідь за №2619-Л від 07.03.2025, з якої слідує, що на ім`я ОСОБА_2 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою та знаходиться в анкетних даних клієнта ОСОБА_1 . Із долученої до відповіді виписки слідує, що на вказану картку 07.12.2023 о 07.41 год. мало місце зарахування коштів в сумі 6 300 грн. 000 коп. через систему платіжного сервісу.

Разом з тим, у ході судового розгляду ОСОБА_1 визнав не тільки факт укладення договору, а й отримання кредитних коштів шляхом безготівково зарахування на належну йому банківську картку, як і не заперечував проти наявності заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, аналізом наявних доказів в їх сукупності, позиції відповідача, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом виконання ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» зобов`язань за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 перед ОСОБА_1 та отримання останнім кредитних коштів в сумі 6 300 грн. 00 коп. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Судовим розглядом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконував належним чином. Із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» станом на 22.01.2024, слідує, що заборгованість за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 включає: заборгованість за тілом кредиту - 6 300 грн. 00 коп., заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом - 2 646 грн. 00 коп., комісія - 315 грн. 00 коп. Жодних платежів на погашення заборгованості в межах періоду з 07.12.2023 до 22.01.2024 позичальником проведено не було.

Із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» станом на 16.08.2024, слідує, що заборгованість за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 включає: заборгованість за тілом кредиту - 6 300 грн. 00 коп., заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом - 24 948 грн. 00 коп., комісія - 315 грн. 00 коп. Останнє нарахування процентів мало місце 27.05.2024. Жодних платежів на погашення заборгованості в межах періоду з 22.01.2024 до 16.08.2024 позичальником проведено не було.

Оскільки відповідач не навів власного контррозрахунку суми боргу, не надав первинних документів, за якими можна було б прослідкувати здійснені ним платежі, виходячи з обсягу наявних у справі доказів, строку кредитування, суд вважає доведеною заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 300 грн. 00 коп. та по комісії - 315 грн. 00 коп., оскільки вона розрахована арифметично вірно. До того ж згідно з позицією відповідача, викладеною у відзиві, останній фактично борг за кредитом у сумі 6 615 грн. 00 коп. беззаперечно визнав та зобов`язався його погасити.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 24 948 грн. 00 коп., відповідач вказував, що їх нарахування здійснено із зловживанням кредитором своїми правами ТОВ «ФК «ЕЙС», адже будучи обізнаним з наявністю боргу, товариство безпідставно затягувало процес ініціювання судового спору задля збільшення нарахування процентів за користування кредитом. На переконання відповідача, позивачем не надано доказів на обґрунтування заявлених вимог, а саме, позивачем не доведений факт прострочення або інших порушень умов кредитного договору, допущених з його боку.

Однак суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки нарахування процентів за користування кредитом проведено арифметично вірно, у точній відповідності до умов кредитного договору та виключно в межах строку кредитування (строку дії договору). Провівши власний калькулятивний перерахунок процентів в межах заявлених вимог судом встановлено, що проценти нараховані на тіло кредиту (6 300 грн. 00 коп.) за узгодженою сторонами ставкою (3% в день - п.1.4 договору) лише за 132 календарних дні, в той час як загальний строк кредитування становив 240 днів, виходячи з розрахунку: 6 300 * 3% / 100% *132 = 24 948 грн. 00 коп.

У свою чергу, аргументи відповідача про те, що нараховані проценти за користування кредитом виходять за межі встановлені законом, є безпідставними, оскільки підписавши кредитний договір сторони дійшли згоди щодо істотних умов цього договору, з яким ознайомився та погодився відповідач й умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів протягом строку дії кредитного договору. Відповідачем в свою чергу не заявлено у даній справі зустрічних позовних вимог про визнання недійсними умов кредитного договору в частині визначення розміру процентів, тому підстав вважати нарахування процентів за узгодженою сторонами ставкою суд не вбачає.

Суд констатує, що доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» матеріали справи не містять, заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 300 грн. 00 коп., комісією - 315 грн. 00 коп. та по процентам за користування кредитом - 24 948 грн. 00 коп. є доведеною та відповідачем ні в межах строку дії договору, ні після його завершення (після 03.08.2024) не була погашена. Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 у заявленому розмірі.

Посилання відповідача на включення кредитором до заборгованості штрафу та пені суд оцінює критично, оскільки заявлена заборгованість не містить таких складових як штраф та пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

22.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №22-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» набуло права вимоги за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023, укладеним між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 у загальному розмірі вимог 9 261 грн. 00 коп., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 та витягом з реєстру боржників, де вимоги до ОСОБА_1 включені за порядковим номером 7832.

У подальшому, 16.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 у загальному розмірі вимог 31 563 грн. 00 коп., що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Отже, вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» кінцево до ТОВ «ФК «ЕЙС». Оскільки ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступило право вимоги щодо відповідача кінцево на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду з вимогами до ОСОБА_1 як дійсним кредитором.

Факт передання права вимоги у зазначених розмірах підтверджується актами прийому-передачі реєстру боржників та Витягами з Реєстру боржників до кожного з договорів факторингу.

Суд зауважує, що належне підтвердження відступлення права вимоги (цесії) включає в себе наявність договору про відступлення права вимоги, який має бути укладений у письмовій формі та містити істотні умови, а також докази передачі права вимоги, такі як акти, накладні, або інші документи, що підтверджують факт передачі. За обсягом наданих позивачем доказів, суд вважає доведеним факт відступлення прав вимоги за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023, укладеним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС». Щодо реєстру боржників суд вважає за необхідне також зазначити, що позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, скільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечитиме положенням Закону України "Про захист персональних даних".

Суд погоджується із доводами представника позивача, що сам по собі факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов`язання (наявність боргу ОСОБА_1 не оспорював) не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язання, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, та не повернув кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, доведеність заявлених вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів відповідача стосовно не направлення йому досудової вимоги кредитором як свідчення порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування», то суд звертає увагу, що у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок: «боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи ст.ст.526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту».

Таким чином, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки вимоги заявлено за простроченими зобов`язаннями після закінчення строку дії договору, тому направлення досудової вимоги кредитором на адресу позичальника є другорядним і не може ставиться у залежність від реалізації права на звернення до суду за захистом прав, порушення яких є дійсним, триваючим та доведеним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на ухвалення рішення на користь позивача, понесені ТОВ «ФК «НЕЙС» та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп. за подання позовної заяви слід покласти на відповідача.

Згідно з положеннями ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.201 у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №742/2585/19.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, суду було надано: договір про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко і партнери», протокол погодження вартості послуг до договору (додаток №1), акт прийому-передачі наданих послуг на 7 000 грн. (даний акт є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І., копію довіреності на представлення інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС» адвокатом Тараненком А.І.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 договору про надання правничої допомоги, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Як зазначено в акті прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024 (даний акт є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №2211/е від 22.11.2024), адвокатом Тараненком А.І. надавалися такі послуги клієнту: складання позовної заяви - 5 000,00 грн.; вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту для отримання інформації - 500,00 грн., підготовка та направлення клопотання щодо отримання інформації - 500,00 грн. Всього витрачено часу 6 годин, сума 7000,00 грн.

Виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, заперечень відповідача проти заявленого розміру втрат на правничу допомогу, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп. є завищеними. Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 563 грн. 00 коп., тобто у справі незначної складності, типовій, яка розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція позивача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, правом на участь в судових засіданнях представник позивача не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 7 000 грн. 00 коп., є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а тому стягненню на користь позивача з відповідача підлягають витрати в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-10527805 від 07.12.2023 у загальному розмірі 31 563 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за тілом кредиту - 6 300 грн. 00 коп., заборгованість за комісією - 315 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 24 948 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 4 000 грн. 00 коп. витрат на надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське шосе, буд.19, м. Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 24.07.2025.

Суддя О.І. Євтушенко