Рішення № 129071193, 24.07.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19091/24

РІШЕННЯ

іменем України

24 липня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної установи «Центр пробації», в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» які полягають у застосуванні з січня 2020 по квітень 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби;

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження військової служби у Збройних силах України у період з 14.03.2022 по 18.07.2022;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з січня 2020 року по квітень 2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час проходження військової служби у Збройних силах України у період з 14.03.2022 по 18.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з січня 2020 року по квітень 2022 року позивач набув право на обчислення та виплату грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Позивача призвано на військову службу у Збройні Сили України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і він, як військовослужбовець, несе службу під час дії в державі особливого періоду, а тому, на нього поширюються гарантії, встановлені статтею 119 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку по 18.07.2022 включно.

До суду надійшов відзив, в яком відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при нарахуванні усіх складових грошового забезпечення позивачу правомірно застосовано в якості розрахункової величини прожитковий мінімум станом на 01.01.2018.

Припинення виплати позивачу середнього заробітку зумовлене набуттям чинності змінами до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (далі - Порядок №925/5), згідноз наказом Міністерства юстиції від 13.09.2021 №3226/5 (далі - Наказ №3226/5), яким розділ І Порядку №925/5 доповнено пунктом 29 такого змісту: «29. За особами рядового і начальницького складу, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення грошове забезпечення не зберігається». Зазначені зміни до Порядку №925/5 набрали чинності 05.10.2021. Отже, починаючи з 05.10.2021 за позивачем, який прийнятий на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення грошове забезпечення не зберігається.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у задоволенні клопотання Державної установи «Центр пробації» про зупинення провадження у справі №560/19091/24 відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач проходив службу в Державній установі «Центр пробації».

При нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у спірний період позивачу врахований прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

У відповідь на адвокатський запит, відповідач листом від 25.11.2024 повідомив, що відповідно до наказу Державної установи "Центр пробації" від 14.03.2022 №48/к ОСОБА_1 увільнено до дня виключення зі списків особового складу військової частини, зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження службу у Збройних Силах України в особливий період. Наказом Державної установи "Центр пробації" від 16.03.2022 №62/к внесено зміни до зазначеного наказу, а саме: "внести зміни до абзацу 1 наказу Державної установи "Центр пробації" від 14.03.2022 №48/к в частині увільнення ОСОБА_1 та викласти в такій редакції: "майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Шепетівського районного сектору № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у Хмельницькій області від служби з 24 лютого 2022 року на час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення грошове забезпечення не зберігається".

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

ПоложеннямиЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте,постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"(далі - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018, до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак, надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6Постанови №103, яким, зокрема, в пункт 4Постанови №704були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, відповідно, станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2022Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", є протиправними. Тому відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошових виплат за спірний період, з урахуванням вже виплачених сум.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.

Відповідно до частин 1 - 3статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XIIвстановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Глава VII Закону №2232-XIIврегульовує особливості призову під час мобілізації. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України "Про освіту".

Крім того, слід зазначити, щоЗаконом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX) внесено зміни у частину третю статті 119: слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Закон №2352-IXприйнятий Верховною Радою України 01.07.2022, набрав чинності 19.07.2022. Тому саме з 19.07.2022 частина 3статті 119 КЗпП Українидіє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, за громадянами, призваними на військову службу, саме з 19.07.2022 зберігаються їх місце роботи та посада.

При цьому, по 18.07.2022 включно за позивачем, відповідно до вимог частини 3статті 119 КЗпП України, якою визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зберігається не лише місце роботи та посада, а й середній заробіток.

Водночас, суд зазначає, що відповідач вважає, що позивач не може користуватись гарантіями, передбаченими частинами 3, 4статті 119 КЗпП України, оскільки щодо нього діють нормиЗакону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в діюУказом Президента України №189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. З моменту прийняттяПрезидентом України Указу від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію"в Україні діяв особливий період, відтак, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 зазначила, що відповідно достатті 1 Закону України від 06.12.1991 року №1932-XII "Про оборону України"особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо часових меж дії особливого періоду в розумінніЗакону №3543-XII, Велика Палата зазначила, що за змістом наведених визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось й Міністерство оборони України, яке у листі від 01.10.2015 №322/2/8417 зазначило, що "особливий період в Україні настав з 17.03.2014 на підставіУказу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію"та триває дотепер, а його скасування буде здійснене окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на Сході України." Рішення про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймались.

Таким чином, за всіма працівниками, призваними на строкову військову службу, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада, і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві (в установі/організації), де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Однак, суд зазначає, що компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 включно, тобто, до набрання чинностіЗаконом №2352-IX.

Враховуючи те, що позивача призвано на військову службу у Збройні Сили України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і він, як військовослужбовець, несе службу під час дії в державі особливого періоду, на нього поширюються гарантії, встановленістаттею 119 КЗпП України, щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку по 18.07.2022 включно, та в редакції від 19.07.2022 року щодо збереження місця роботи і посади.

Зазначена правова позиція щодо аналогічного спору в редакціїстатті 119 КЗпП Українидо 19.07.2022, то останнім днем такого строку вважається день, що передує цьому терміну (18.07.2022), викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №120/1630/19-а.

Означена позиція кореспондується позиції ВС, викладеній в постанові ВС від 01.06.2022 у справі №818/2200/18 (адміністративне провадження № К/9901/11701/19).

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності (пасивної форми поведінки, а не дій (активної форми поведінки), як зазначає позивач) в частині не виплати позивачу середнього заробітку за період з 14.03.2022 по 18.07.2022 включно.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору та, відповідно, його не сплачував.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати, понесені у цій справі, та зазначає, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу буде поданий, зокрема, протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, стосовно вирішення питання про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з січня 2020 року по квітень 2022 року грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з січня 2020 року по 31.12.2020, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по квітень 2022 року, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження військової служби у Збройних Силах України за період з 14.03.2022 по 18.07.2022 включно.

Зобов`язати Державну установу "Центр пробації" нарахувати на виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час проходження військової служби у Збройних Силах України за період з 14.03.2022 по 18.07.2022 включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Встановити ОСОБА_1 строк для надання відповідної заяви та доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка 81, м. Київ, 04050 , код ЄДРПОУ - 41847154) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк