Ухвала суду № 129063143, 24.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/7597/25

Справа № 522/16861/25-Е

УХВАЛА

про залишення без руху

24 липня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Фінанс» про розірвання договору, визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 23.07.2025 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Споживчого товариства «Будова-Фінанс» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві №6/185-БФ від 15.09.2020, укладеного між СТ «Будова-Фінанс» та ОСОБА_1 , визнання недійсним пункту 2.6. вказаного договору та стягнення грошових коштів у розмірі 37797 доларів США та стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру з зазначенням ціни позову у розмірі 1 610 292,57 грн. Також заявлено вимоги немайнового характеру щодо розірвання договору та визнання недійсним пункту договору.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» та станом на 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.

Отже, за заявлені вимоги майнового характеру, враховуючи ціну позову, судовий збір підлягає сплаті у розмірі 12 112 грн (максимальний розмір 15140 грн з застосування коефіцієнту 0,8 у зв`язку з подання позову через систему «Електронний суд»).

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» та станом на 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.

Отже, за одну вимогу немайнового характеру сума судового збору становить 968,96 грн (1211,20 грн з застосування коефіцієнту 0,8 у зв`язку з подання позову через систему «Електронний суд»), а за дві відповідно 1937,92 грн.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тобто разом сума судового збору, що підлягає сплаті становить 14049,92 грн.

Частиною третьою ст.4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Проте, позивачем не було сплачено судовий збір.

В якості підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова КЦС ВС від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19 містить висновок про те, що договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.

Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційні відносини виключно в частині пені, що передбачена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як предметом спору є розірвання договору, визнання недійсним пункту договору стягнення коштів, сплачених на виконання договору асоційованого членства та стягнення моральної шкоди.

Також, позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Більше того, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору фінансового лізингу та договору поруки не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Більше того, правові відносини щодо інвестиційних договір та порядку їх виконання регулюються загальними засадами цивільного законодавства та спеціальний нормативно-правовим актом Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються розірвання договору, визнання недійсним пункту договору асоційованого членства та стягнення грошових коштів, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Статтею 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд вбачає, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 14049,92 грн.

Заяву про усунення недоліків разом з зазначенням всіх вищевказаних недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м. Одеси через канцелярію суду.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Фінанс» про розірвання договору, визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів, моральної шкоди залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Я. Бондар