Рішення № 129051259, 23.07.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/533/25

Справа №752/2201/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2024 позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції у якому просив скасувати постанову поліцейського УПП в м. Києві БойкА О.П. серії ЕНА № 1207819 від 08.01.2024 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.01.2024 поліцейським УПП в м. Києві Бойко О.П. відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1207819. Відповідно до винесеної постанови ним було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Як зазначено в постанові, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN ЈЕТТА, номерний знак НОМЕР_1 , 08.01.2024 о 17:30 год, він порушив вимогу п.17.1. в ПДР, - водій керуючи ТЗ здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8.

Вказує, що 08.01.2024 приблизно о 17 год. 30 хв. він керував власним транспортним засобом, рухаючись по провулку Леопольда Ященка виконав поворот праворуч на вулицю Васильківську.

Зазначає, що в ПДР зазначено, що поворот праворуч виконується в крайню праву смугу, що й ним було виконано. Потім він ввімкнув лівий сигнал повороту перестроївся в іншу смугу і поїхав прямо.

Жодних зупинок на смузі для маршрутних ТЗ він не виконував. За перехрестям вулиці Васильківський та вулиці Маричанській його наздогнав та зупинив поліцейський патруль та висунув йому звинувачення в порушенні правил ПДР, а саме про те, що він здійснив зупинку на смузі для маршрутних ТЗ.

Посилається, що жодних доказів, які свідчать про те, що він вчинив адміністративне правопорушення, працівником поліції надано не було, однак, відразу на місці зупинки було складено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2024 справу передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 10.05.2024 позов було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

10.06.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.06.2024 було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження. Відповідачу судом було надіслано копію ухвали та копію позовної заяви із додатками.

09.09.2024 представником відповідача було подано суду відзив на позовну заяву у якому просив суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення проти позову мотивував тим, що факт порушення ПДР був установлений поліцейським.

27.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

24.10.2024 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів у якому він просив також суд при задоволенні позовних вимог відшкодувати йому понесені витрати у межах виконавчого провадження з виконання спірної постанови у розмірі 1 868,00 грн.

Оскільки подане клопотання по своїй суті не є заявою про збільшення позовних вимог, то суд такі вимоги позивача не розглядав, оскільки здійснював розгляд позову у межах заявлених вимог, проте позивач не позбавлений права на звернення із такими вимогами у загальному порядку.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.01.2024 о 17 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом Фольксваген, днз НОМЕР_2 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8, чим порушив п.17.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.

Відносно позивача було складено постанову серії ЕНА №1207819 від 08.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Диспозиція ч.3 ст.122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

З оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що він, у порушення п.17.1 Правил дорожнього руху, здійснив зупинку на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів.

Згідно п.17.1. ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Ст. 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, відповідачами суду надано не було та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, всупереч вимогам ст.77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 08.01.2024 та не підтверджується жодними іншими доказами.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА №1207819 від 08.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закриттю.

Враховуючи наведене вище, позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1207819 від 08.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.122 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А.Усатова