Постанова № 129047973, 23.07.2025, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1273/25

Провадження № 3/455/783/2025

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2025 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 -

за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 27.06.2025 року о 09 годині 10 хвилин в пункті пропуску «Смільниця-Кросценко», під час перевірки документів на виїзд з України подала на паспортний контроль закордонний паспорт гр.Австралії на ім`я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , та під час перевірки було встановлено, що вона є громадянкою України, чим порушила вимоги ст.ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57, тобто здійснила спробу незаконного перетинання Державного кордону України без відповідних документів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

В суд ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 21.07.2025 року на електронну адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , в якому вона зазначила, що в`їхала до України на законних підставах, використовуючи австралійський паспорт, який був проштампований під час перетину кордону. Це єдиний дійсний проїзний документ, яким вона користувалася при в`їзді до України. Її український закордонний паспорт на момент в`їзду був давно прострочений і, відповідно, недійсний. Вона вважає себе австралійкою, оскільки вже багато років проживає в Австралії, і це був її перший візит до України за останні вісім років. Для всіх своїх міжнародних подорожей вона використовує виключно австралійський паспорт, як єдиний чинний і визнаний документ. Під час перебування в Україні, на прохання її матері, вона оформила новий український закордонний паспорт, однак наміру ним користуватися не мала, так як в документі була допущена помилка в написанні її імені, що робить його, на її думку, непридатним для будь-якого офіційного використання. Під час виїзду з України вона знову пред`явила австралійський паспорт, той самий, з яким в`їхала до країни, та який містив відповідний в`їзний штамп. На вимогу прикордонної служби вона також надала внутрішній український паспорт як додаткове посвідчення особи. Вона не мала наміру приховувати жодних документів або вводити в оману прикордонні органи. Вважає, що вона добросовісно використовувала чинний австралійський паспорт для в`їзду та виїзду з України, а відтак в її діях відсутній склад правопорушення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оскільки від ОСОБА_1 не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вважаю, за можливе справу розглянути у її відсутності, тому, що участь у судовому засіданні з розгляду питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1КУпАП є правом, а не обов`язком особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, згідно ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання Державного кордону України будь-яким способом, поза пунктами пропуску через Державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, а суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, порядок перетинання громадянами України державного кордону України визначається ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

У ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» наведено перелік документів, які надають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема це: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Пунктом 2 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених Постановою КМУ № 97 від 27.08.1995 року визначено, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.

У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в`їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.

У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 4 Конституції України закріплено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Частиною 1 статті 2 «Про громадянство України» передбачено принципи законодавства України про громадянство, зокрема принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, виїзд з території України громадян України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, тобто без пред`явлення одного із документів, визначеного ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п. 2 «Правил перетинання державного кордону України», що затверджені Постановою КМУ № 97 від 27.08.1995, тягне за собою адміністративну відповідальність.

З огляду на викладені обставини, встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 , здійснила спробу перетину Державного кордону України з документом який не надає право на перетин кордону, які передбачені чинним законодавством, оскільки 27.07.2025 року о 09 годині 10 хвилин в пункті пропуску «Смільниця - Кросценко», під час перевірки документів на виїзд з України подала на паспортний контроль закордонний паспорт громадянки Австралії, серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та під час перевірки було встановлено, що вона є громадянкою України.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЗхРУ №004595Е від 27.06.2025 року, поясненнями ОСОБА_1 від 27.06.2025 року, з яких відомо, що ОСОБА_1 27.06.2025 року о 09 годині 10 хвилин в пункті пропуску «Смільниця-Кросценко», під час перевірки документів на виїзд з України подала на паспортний контроль закордонний паспорт гр.Австралії на ім`я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , та під час перевірки було встановлено, що вона є громадянкою України.

Обставин, що пом`якшують відповідальність, не знаходжу.

Обставин, що обтяжують відповідальність, не знаходжу.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП.

У відповідності до ст.40-1 КУпАП слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати їй стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України, судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК Львів/Старосамбірська тг/21081100, ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA808999980313020106000013909, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, ЄДРПОУ отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя Ю.П.Пошивак