Постанова № 12903807, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № Б22/193-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Дзюбка П.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від заявника - Сніжко О.Ю. (дов. від 16.02.2010 р.);

від боржника - Ліщина І.О. (дов. від 18.10.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Рівакс"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2010

у справі № Б22/193-10 ( .....)

за заявник                               ТОВ "Рівакс"

до                                                   ТОВ "Ольвита"

про                                                   банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі №Б22/193-10 припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ольвита”.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ “Рівакс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі №Б22/193-10 скасувати повністю, а справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд на стадію підготовчого засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2010 р. було призначено розгляд справи на 30.11.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 07.12.2010 р.

Представником боржника був наданий відзив на апеляційну скаргу в якому він просить ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі №Б22/193-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Рівакс” – без задоволення. До відзиву додано довідку банку № 12915/18-47147 від 07.12.2010 р. про те, що з поточного рахунку ТОВ “Ольвіта” були списані грошові кошти згідно платіжного доручення № 264 від 18.10.2010 р. у сумі 301 143,43 грн. на користь ТОВ “Рівакс” з призначенням платежу: “погашення заборгованості по договору № 100106 від 10.01.2006 р.” та платіжного доручення № 265 від 18.10.2010 р. у сумі 321,00 грн. на користь ТОВ “Рівакс” з призначенням платежу: “відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу по справі № Б22/193-10”.

Від сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 07.12.2010 р. було продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № Б22/193-10 на п’ятнадцять днів до 22.12.2010р.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 14.12.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (Стаття 5 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон) у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог, тощо.

Судом першої інстанції було встановлено, що станом на день проведення підготовчого засідання боржником погашено грошові вимоги заявника (ініціюючого кредитора) у повному обсязі.

Дане підтверджується платіжними дорученнями №264 та №265 від 18 жовтня 2010 року (а. с. 54 т. 1) з відповідними відмітками Акціонерного Банку “Київська Русь” про одержання коштів та проведення операцій з перерахування таких коштів, а також листами Акціонерного Банку “Київська Русь” від 19 жовтня 2010 року №10966/18-45609 (а. с. 55 т. 1) та від 20 жовтня 2010 року №10970/18-45609 (а. с. 56 т. 1)про списання грошових коштів в загальній сумі 301464,43 грн. (з врахуванням судових витрат у справі про банкрутство) з рахунку боржника згідно платіжних доручень №264 та №265 з підтвердженням, що станом на 20 жовтня 2010 року кошти не поверталися та випискою по особовому рахунку ТОВ “Ольвита” за період з 18.10.2010 р. по 20.10.2010 р. (а. .с 57 т. 1).

Крім того, боржником надано довідку Акціонерного Банку “Київська Русь”, з якої вбачається, що останній здійснив запит до ПАТ “Кредит промбанк” про зарахування коштів на поточний рахунок №260091932 ТОВ “Рівакс” (код ЄДРПОУ 33495552) з поточного рахунку ТОВ “Ольвита” (код ЄДРПОУ 32709379) №2600656920001 по платіжним дорученням №264 та №265 від 18 жовтня 2010 року (а. .с 67 т. 1), на який (запит) ПАТ “Кредит промбанк” надав відповідь по системі “Електронна пошта НБУ” за реєстровим №12473 від 20 жовтня 2010 року про підтвердження надходження коштів на поточний рахунок одержувача платежу в загальній сумі 301464,43 грн. (а. .с 68 т. 1).

Статтею 12 Закону встановлено, що одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Стаття 1 Закону дає визначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до приписів пункту 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 р. N 04-5/1193, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

У разі встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника (пункт 8.2 Рекомендацій).

Тобто, часткове задоволення боржником грошових вимог кредиторів після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі.

В той же час, пунктом 7 частини 1 статті 40 Закону встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами.

При цьому, статтею 7 Закону визначається, що провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадку, передбаченому даним пунктом, - лише до визнання боржника банкрутом.

Справа №Б22/193-10 про визнання банкрутом ТОВ “Ольвита” на час винесення оскаржуваної ухвали знаходилась на порушення провадження про визнання боржника банкрутом.

Згідно з частиною 11 статті 11 Закону за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

За даних обставин апеляційний суд погоджується із висновком господарського суду Київської області про відсутність підстав для подальшого руху справи про банкрутство ТОВ “Ольвита” та припинення провадження по справі..

Стосовно посилання представника ТОВ “Рівакс” в судовому засіданні на те, що підставою порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ольвита” було невиконане рішення господарського суду Київської області №10/010-10 від 25.02.2010 р., а в платіжному дорученні №264 від 18 жовтня 2010 року призначення платежу: “погашення заборгованості по договору №100106 від 10.01.2006 р.”, апеляційний суд зазначає наступне.

В судовому засіданні від 14.12.2010 р. представником ТОВ “Ольвита” було залучено до матеріалів справи копію рішення господарського суду Київської області від №10/010-10 від 25.02.2010 р., яким стягнуто з ТОВ “Ольвита” на користь ТОВ “Рівакс” 297 928,15 грн. заборгованості, 2 979,28 грн. – державного мита та 236 грн. – витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, якою вищевказане рішення залишено без змін.

Як видно з даного рішення, позовні вимоги у ТОВ “Рівакс” до ТОВ “Ольвита” виникли на підставі договору №100106 від 10.01.2006 р. Отже, твердження заявника про те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про факт виконання боржником своїх зобов’язань перед заявником у сумі 301 143,43 грн. за рішенням господарського суду Київської області від №10/010-10 від 25.02.2010 р., не відповідає дійсності.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі № Б22/193-10, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівакс” на ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі №Б22/193-10 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі №Б22/193-10 залишити без змін.

Матеріали справи № Б22/193-10 повернути господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.12.10 (відправлено)