Рішення № 12903511, 15.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р. Справа № 47/268-10

вх. № 9518/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Багатопрофільної приватної фірми "Виробниче об"єднання "Промтехсервіс", м. Харків

про стягнення 307000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом щодо стягнення з відповідача - Багатопрофільної приватної фірми "Виробниче об"єднання "Промтехсервіс" основної заборгованості у розмірі 307 000,00 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманих послуг на підставі договору про надання юридичних послуг № 1 від 04.01.2010 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 3 070,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

04 січня 2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (клієнт) було укладено договір про надання юридичних послуг №1 зі строком дії до 31 грудня 2010 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору за дорученням відповідача, позивач зобов'язується надавати юридичні послуги, а відповідач зобов"язався оплатити їх.

Згідно п. 4.1. За надання Юридичних послуг за цим договором відповідач сплачує позивачу винагороду у вигляді:

П. 4.1.1. Щомісячної абонентської плати в розмірі 3 000,00 грн.;

П.4.1.2 . Гонорару за окремі доручення, вартість яких узгоджується сторонами окремо кожного разу.

П. 4.2 Сума винагороди, яку відповідач сплачує за виконання послуг позивачу згідно п. 4.1. цього договору перераховується на поточний рахунок позивача чи сплачується готівкою протягом у випадку, передбаченому п.4.1.1, до 10-го числа наступного за звітним, а у випадку, передбаченому п.4.1.2 протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

П.4.3 У випадку необхідності додаткових затрат на виконання умов договору, сторони узгоджують вартість затрат і систему компенсації позивачу затрат окремим додатком до цього договору.

П.4.6. У разі розірвання договору відповідач сплачує позивачу вартість фактично наданих послуг та понесених у зв"язку з виконанням зобов"язань за договором витрат на момент розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував свої зобов"язання, а саме протягом дев"яти місяців надавав відповідачу послуги, що підтверджується наступними актами виконаних робіт: №1 від 04.02.2010 р. на суму 54 000,00 грн., №2 від 04.02.2010 р. на суму 36 000,00 грн.; №3 від 05.04.2010 р. на суму 9 000,00 грн., №4 від 30.04.2010 р. на суму 37 000,00 грн., №5 від 31.05.2010 р. на суму 30 000,00 грн., №6 від 30.06.2010 р. на суму 17 000,00 грн., №7 від 30.07.2010 р. на суму 18 000,00 грн., № 8 від 09.08.2010 р. на суму 30 000,00 грн., №9 від 30.08.2010 р. на суму 26 000,00 грн., №10 від 30.09.2010 р. на суму 15 000,00 грн.,№11 від 04.10.2010 р. на суму 5 000,00 грн.

Оскільки відповідачем вищевказані акти виконаних робіт були підписані, відповідач не мав зауважень щодо неякісного виконання послуг позивачем, тобто відповідач отримав юридичні послуги, але їх вартість не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 307 000,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 307 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 3 070,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 615, 623 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Багатопрофільної приватної фірми "Виробниче об"єднання "Промтехсервіс" (61128, м. Харків, проїзд Садовий, буд. 2-А, рахунок №26001010485301, код ЄДРПОУ 23909799, АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_1, АКБ "ПРАВЕКС БАНК", МФО 321983) заборгованість у розмірі 307 000,00 грн., держмито у розмірі 3070,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/268-10

Повне рішення складене 15 грудня 2010 року.