ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2010 р. Справа № 43/279-10
вх. № 9420/3-43
Суддя господарського суду
при секретарі судовогозасідання
за участю представників сторін:
позивача - Конопля О.М., довіреність № 01-62юр/6028 від 27.07.2010 р.,
відповідача - не з"явився,
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до Управління освіти Головного управління гуманітарних та соціальних питань в ХМР, м. Харків
про стягнення 2378,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Управління освіти головного управління з гуманітарних та соціальних питань Харківської міської ради, м. Харків заборгованості у розмірі 2378,55 гривень, з яких заборгованість за електроенергію у сумі 2276,75 грн. (що складається з тарифної складової в сумі 1897,29 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 379,46 грн.), пені в сумі 66,49 грн., 3 % річних в сумі 15,07 грн. (де 12,56 грн. - 3% річних, ПДВ на 3 % річних в сумі 2,51 грн.), індекс інфляції в сумі 20,24 грн. (де 16,87 грн. - індекс інфляції, ПДВ на індекс інфляції в сумі 3,37 грн.), яка утворилась внаслідок невиконання зобов"язань за договором № 5265С від 01.09.1999 року, який був пролонгований на 2010 рік.
В судовому засіданні 22 листопада 2010 року позивач наполягав на позовних вимогах з підстав, зазначених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 22 листопада 2010 року не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
В судовому засіданні 01.12.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, та просив суд вважати періодом утворення заборгованості по справі з жовтня 2009 року по вересень 2010 р., в зв"язку з допущеною опискою у позовній заяві.
В судове засідання 01.12.2010 р. відповідач не з"явився, витребуваних документів суду не надав та про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, в зв'язку з чим суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
01 вересня 1999 року між АК "Харківобленерго" (енергопостачальна організація) та Управлінням освіти Харківської міськради (споживач) був укладений договір № 5265 на користування електричною енергією.
Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 р. № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 22.11.06), Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.
Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).
Відповідно до п. 7.1 “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою НКРЕ України за № 28 від 31.07.1996 р., зі змінами та доповненнями внесеними Постановою НКРЕ “Про внесення змін та доповнень до “Правил користування електричною енергією № 928 від 22.08.02 р. (надалі Правила) та договору, відповідач зобов’язується проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
Відповідно до умов Договору, а саме доповнень до договору № 5265 від 01.09.2009 р. Енергопостачальна організація (позивач по справі) зобов"язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач (відповідач по справі) своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови визначені даним договором.
АК “Харківобленерго”, як Енергопостачальна організація, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, та здійснив у період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року відпуск електричної енергії Споживачу, проте відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов"язання відповідно до умов договору, у зв"язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 2276,75 грн. - сума основного боргу., яка підтверджується матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошових зобов"язань за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням індексу інфляції.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2.3. договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за добу по день фактичної сплати.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996 р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 66,49 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем ПДВ на 3% річних слід зазначити наступне. Відповідно до п п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об"єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов"язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв"язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
3% річних та інфляційні нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею інфляційні нарахування та 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Тому, інфляційні нарахування та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.
З урахуванням вищевикладеного, інфляційні нарахування та 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України. Тому, стягненню з відповідача підлягає 12,56 грн. 3% річних та 16,87 грн. індексу інфляції, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2,51 грн.- ПДВ на 3% річних та 3,37 грн.- ПДВ на індекс інфляції, суд відмовляє.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216,217,230,231,232 Господарського кодексу України, статтями 1, 12,22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково
Стягнути з Департаменту освіти Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64, ідентифікаційний код 22704183) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149 - на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість в сумі 2276,75 грн., пеню в розмірі 66,49 гривень, 3 % річних в розмірі 12,56 гривень, індексу інфляції в розмірі 16,87 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.
В частині стягнення ПДВ на 3% річних у розмірі 2,51 грн. та ПДВ на індекс інфляції у розмірі 3,37 грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст судового рішення підписано 01.12.2010 року.
Судове рішення № 12903486, Господарський суд Харківської області було прийнято 01.12.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 43/279-10. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: