Рішення № 129033746, 21.07.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6267/25

Провадження № 2/686/3250/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.07.2025 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2025 року ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що 06.02.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №110845 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надав відповідачу фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3000,00 гривень, дата надання кредиту 06.02.2020 року, строк кредиту 30 днів, валюта кредиту - UAH, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730% річних.

Факт отримання коштів підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» від 10.01.2025 року, відповідно до якого 06.02.2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3000,00 гривень.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року, договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно виписки з особового рахунка, станом на 04.12.2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15660,00 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3000,00 гривень; протрочена заборгованість за процентами в розмірі 12660,00 гривень.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №110845 від 06.02.2020 року у сумі 15660,00 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 гривень; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12660,00 гривень, судовий збір у сумі 2422,40 гривень та понесені судові витрати на суму 10500 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомила.

За таких обставин, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.02.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №110845 про надання фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності та платності, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Сума виданого кредиту - 3000,00 гривень, дата надання кредиту - 06.02.2020 року, строк кредиту - 30 днів, тобто до 06.03.2020, валюта кредиту - UAH.

Стандартна процентна ставка (фіксована) становить 2% в день або 730% річних від суми кредиту (п. 1.3 Договору).

ОСОБА_1 для підписання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №110845 від 06.02.2020 року було надано наступний одноразовий ідентифікатор KL6583.

Підписавши 06.02.2020 договір про надання фінансового кредиту № 110845 ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку встановленому договором (п. 1.1., п.3.4.2. договору).

Строк кредиту становить 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку розрахунків, що є Додатком №1 до цього договору.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, кредит надається Товариством в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На виконання цих вимог відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.

Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» №612/01 від 10.01.2025 року, вбачається, що 06.02.2020 відповідачці було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 3000,00 грн.

Судом також встановлено, що 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року, договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, ОСОБА_1 прострочила виконання зобов`язань за договором №110845 від 06.02.2020 року, та загальна сума заборгованості становить 15660,00 грн., з яких залишок по тілу кредиту 3000,00 грн., залишок по відсотках 12660,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов`язань боржника ОСОБА_1 за договором №110845 від 06.02.2020 року, відповідно до укладеного договору факторингу виступає ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідноіз ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідност.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно дост. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1статті 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1статті 612 ЦК Українивизначено, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Водночас, відповідно до частини першої статті1048та частини першої статті1049 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно достатті 1048 ЦК Українимає право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено договір про надання фінансового кредиту №110845 від 06.02.2020 року, згідно з п. 1.2. якого сума кредиту 3000,00 грн., строк кредитування становить 30 днів, а стандартна процентна ставка 2 % в день.

У п. 3.3.3. договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку надання кредиту, а відтак нарахування процентів поза межами 30 денного строку договору є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з відповідачки підлягає до стягнення неповернута сума кредиту у розмірі 3000,00 грн., та 1800,00 грн. нарахованих відсотків заперіод кредитування 30 днів.

Доказів погашення зазначеної вище заборгованості ні позивачу, ні попередньому кредитору відповідачкою не надано.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки слід стягнути заборгованість за кредитнимдоговором №110845від 06.02.2020року у загальному розмірі 4800,00 грн.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив: «Хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент».

За наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннямистатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2статті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10500 грн. до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., додаткової угоди №1 до Договору від 27.12.2024 року, акту про отримання правової допомоги від 07.04.2025 року, рахунка №07.04.2025-16 від 07.04.2025 та платіжної інструкції №3 7353 від 07.04.2025 на суму 10500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10500 грн. є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд враховує, що предмет спору у даній справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн., які згідно із нормами ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки у розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам.

Отже, відповідно до вимог ст.141 ЦПК Українисудові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 30,65% (4800,00:15660,00х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а тому судовий збір становить 742,50 грн. (4800,00х2422,40:15660,00) та витрати на професійну правничу допомогу1685,75 грн. (5500:100х30,65).

Керуючись ст. ст. 2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280, 281 ЦПК України, ст.ст.3,207,509,526,626,628,633,634,638,1046,1049,1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №110845 від 06.02.2020 року в загальному розмірі 4800,00 грн., судовий збір у сумі 742,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі1685,75 грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Сергій Стефанишин