Ухвала суду № 129033265, 22.07.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №668/63/16-к

н/п 1-кп/766/920/25

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу

22.07.2025 м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря: ОСОБА_4

прокурора: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

під час розгляду в режимі відеоконференції кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.08.2015 за №42015000000001697за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець м.Красногвардійськ Самаркандськоїобл.,Республіка Узбекистан,проживаючий заадресою: АДРЕСА_1 ,у вчиненнікримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.5ст.27,ч.4ст.368КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Аджанка Кіровоградського р-ну Кіровоградської обл., проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 368 КК України

встановив:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.08.2015 за №42015000000001697 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відносно ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2015 обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» з визначенням розміру застави в сумі 1200948 грн., яка була внесена за вказаними в ухвалі реквізитами заставодавцем ОСОБА_9 ..

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням про зміну раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу на особисте зобов`язання. В обґрунтування клопотання зазначила, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, на даний час відсутні, за час перебування справи на розгляді в суді останній від явки до суду не ухилявся, нових злочинів не вчинив, на свідків не впливав. Просила врахувати, що застава вносилась іншою особою, а не самим обвинуваченим, що вказує на відсутність впливу застави на фінансовий стан ОСОБА_8 .. Даний факт вказує на те, що збереження такого запобіжного заходу не стимулює його до виконання процесуальних обов`язків саме через фінансові зобов`язання, оскільки ОСОБА_8 не ризикує власними коштами.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 клопотання підтримала та просила задовольнити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання захисника підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що наміру ухилятися від суду не має.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ризики які існували на момент обрання саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і підстав для зміни запобіжного заходу немає.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч. 2 ст. 182 КПК України).

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Оцінюючи наявність ризиків, які стали підставами для обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави (ч. 1 ст. 177 КПК України) суд погоджується з тим, що існує ризик, який зі спливом часу не втратив своєї актуальності, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду з огляду на усвідомлення міри покарання, яка може бути обрана йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від його відбування.

При цьому, такий висновок суду ґрунтується, зокрема, на практиці ЄСПЛ (зокрема рішення «Москаленко проти України»), у якому суд зробив висновок про те, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

Отже, обставини, на які посилається захисник, не доводять зменшення встановленого слідчим суддею ризику та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість вирішити питання щодо повернення раніше внесеної суми застави та зміни раніше обраного запобіжного заходу.

Окремо суд зазначає, що обвинувачений не надав суду доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував свою позицію щодо відсутності наміру ухилятися від суду (щодо фактичного місця проживання, роду діяльності на даний час та ін.).)

При цьому суд зауважує, що заставодавець, внісши відповідну суму застави, був обізнаний та повідомлений про можливі ризики, зокрема мав розраховувати і на ту обставину, що судовий розгляд може відбуватись тривалий час.

З огляду на наведене, застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі останнього, а також співвідноситься зі змістом заявленого ризику, який не перестав існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризику, оцінку якому було надано слідчим суддею при визначенні розміру застави.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 350, 369, 371, 372 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3