Рішення № 129033201, 23.07.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7811/25

Провадження № 2-а/357/200/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4679853 від 08.05.2025 року.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що інспектором відділення розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод батальйону № 1 ППП в м.Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Фальченко А.О. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП України, якою на позивача накладено штраф в розмірі 425 грн., за те, що 08.05.2025 року ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «Renault Master» номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки працівниками поліції, не пред`явив на законну вимогу працівника поліції посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4.а ПДР.

Позивач вважає відповідну вимогу поліцейського незаконною, наголошує, що жодного порушення ПДР він не вчиняв, вказує на відсутність у поліцейського повноважень перевіряти страховий поліс, окрім випадків складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь позивач, та при цьому, позивач мав з собою всі документи, а тому безпідставно було притягнуто його до адміністративної відповідальності.

22.02.2024 року представник відповідача Департаменту ПП скористався своїм правом та скерував до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначив, що подія мала місце на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» 78 км, поліцейські здійснювали контроль по дотримані ПДР України та було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який не виконав вимогу знаку «Stop Контроль». Дорожній знак 3.41 «Стоп Контроль» використовується для того, щоб заборонити водієві проїзд без зупинки на ділянці дороги, яка обладнана контрольним пунктом. Під час спілкування, з позивачем поліцейський Фальченко А.О. вимагав у позивача документи зазначені в пункті 2.1.А ПДР для проведення розгляду справи, в якій позивач підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, в поряду передбаченому КУпАП, але водій відмовлявся категорично пред`являти посвідчення водія та інші документи, тому за допомогою Інформаційного порталу Національної поліції через номерний знак НОМЕР_1 транспортного засобу «Renault Master» було встановлено, що позивач має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , але все ж таки позивач посвідчення водія та інші документи не пред`явив, тому відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Як на підставу зазначеного, представник ДПП посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 02.12.2019 (справа № №766/10693/17) відповідно якої право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі №465/6677/16-а.

Ухвалою судді від 29.05.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк, для усунення вказаних недоліків (а.с.20-23).

02.06.2025 року ОСОБА_1 подав суду заяву про усунення недоліків (а.с. 26,27)

Ухвалою судді від 05.06.2025 року відкрито провадження у зазначеній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС з повідомленням учасників справи.

В судове засідання позивач не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання свого представника не направив, просили розглянути справу без представника, направили суду відзив на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд прийшов до висновку, про відмову в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, 08.05.2025 року інспектором відділення розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод батальйону № 1 ППП в м.Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Фальченко А.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 425,00 гривень (а.с.30).

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 08.05.2025 року о 10:39, автомобільна дорога М-05 Київ - Одеса 78 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Master» номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки працівниками поліції, не пред`явив на законну вимогу працівника поліції посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4.а ПДР.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема статті 122-126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).

За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.п. 2.1 (а, б, ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»;

Пунктом 2.4 (а) ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з частиною 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, визнається сторонами, що позивач 08.05.2025, керуючи автомобілем, після зупинки працівниками поліції, на вимогу поліцейськогоне пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 2.4.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач в позовній заяві, визнає факт своєї відмови пред`явити вказані документи, проте вказує на протиправність спірної постанови, оскільки зупинка позивача була безпідставною, та поліцейські не можуть вимагати у водія свідоцтво про реєстрацію автомобіля і поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якщо у них немає доказів вчинення правопорушення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 537/2324/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що у поліцейського були правові підстави для реалізації повноважень вимагати у позивача посвідчення водія відповідної категорії, технічний паспорт на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В силу вимог частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію України» № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути.

Пунктом 2 ч. 1 статті 32 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Як вже було зазначено раніше, згідно з пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України водій повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування ТЗ, і реєстраційний документ на ТЗ, і поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, пред`явлення для перевірки документів, зазначених в п. 2.1 ПДР України є одним із обов`язків водія.

Сама по собі наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема у непред`явленні таких документів на вимогу працівників поліції.

Таким чином, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази, які б спростували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та підтвердили факт протиправності оскаржуваної постанови.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19, вказано, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд, дійшов висновку, що доводи позивача та його трактування норм законодавства не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а відповідачем доведено правомірність постанови (серія ЕНА № 4679853 від 08.05.2025), тобто вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (ч.3 ст. 286 КАС України).

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції / адреса: вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048.

Рішення надруковано та підписано 23.07.2025 року.

СуддяО. Я. Ярмола