Рішення № 12902993, 13.12.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р. Справа № 02/160-50 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Адендум”, м. Луцьк

про стягнення 16928376,68 грн.

Суддя Костюк С.В.

Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

У зв’язку з неявкою представників сторін відповідно до ст. 811 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: Позивач - ТзОВ “Український промисловий банк” звернувся з позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ “Адендум” заборгованість за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 299/К-07 від 19.09.2007р. в сумі 16928376,68 грн.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що 19.09.2007р. між ТзОВ “Український промисловий банк” і ТзОВ “Адендум” було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 299/К-07 в сумі 78750 000 грн., зі строком функціонування кредитної лінії з 19.09.2007р. до 04.09.2008р. з процентною ставкою 18,5% річних.

          Згідно договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору строк та розмір кредитної лінії неодноразово змінювався, внаслідок чого договором про внесення змін і доповнень від 26.12.2008р. встановлено кінцевий строк повернення кредиту -10.06.2009р. (включно). При цьому посилається на відповідні пункти кредитного договору, норми Цивільного кодексу України.

Представник позивача, будучи в судовому засіданні 29.11.2010р., позовні вимоги підтримав.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302002213452.

Оскільки судом прийняті належні заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, то за даних обставин спір розглядається за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          З наданих суду матеріалів, пояснень представника позивача вбачається наступне:

          19.09.2007р. між ТзОВ “Український промисловий банк” і ТзОВ “Адендум” було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 299/К-07 в сумі 78750 000 грн., зі строком функціонування кредитної лінії з 19.09.2007р. до 04.09.2008р. з процентною ставкою 18,5% річних.

          Згідно договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору строк та розмір кредитної лінії неодноразово змінювався, внаслідок чого договором про внесення змін і доповнень від 26.12.2008р. встановлено кінцевий строк повернення кредиту -10.06.2009р. (включно).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кошти відповідачу надавалися на поповнення обігових коштів.

Свої зобов’язання по наданню кредиту банком виконано –надано кредит в сумі 103750 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 144139 від 19.09.2007р., № 56416 від 31.03.2008р. (а.с. 32-33).

Відповідно до п.п. 1.1, 4.4 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця сплачувати на рахунок банку плату (проценти) за користування кредитом у розмірі 18,5% річних.

Під час дії кредитного договору процентна ставка неодноразово змінювалася, а з 04.03.2008 відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 04.03.2008р. встановлена у розмірі 20 %.

Відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 26.10.2007р. нарахування процентів банком та сплата їх позичальником, починаючи з 28.10.2007р., здійснюється у день остаточного повернення кредиту.

Пунктом 4.6. кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов'язався сплачувати банку плату за користування кредитними коштами з розрахунку 19,5% річних, а з 04.03.2008р. (відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 04.03.2008р.) - в розмірі 21 % річних.

Згідно п. 4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів здійснюється у валюті кредиту.

Договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 30.09.2008р. строк сплати процентів нарахованих банком за період з 28.10.2007р. по 04.09.2008р. було перенесено по 21.11.2008р.

Відповідач свої зобов’язання виконав частково –повернув суму кредиту (тіло кредиту), проте не сплатив проценти за користування кредитом у розмірах та в строки визначені договором.

З огляду на викладене прострочена заборгованість по процентах становить 15546055,50 грн. (а.с. 26).

Згідно п. 8.1 кредитного договору у разі порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1 % від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 15.04.2010р. по 13.10.2010р. складає 1382321,18 грн. (а.с. 26).

Всього заборгованість відповідача на момент розгляду спору складає 16928376,68 грн., яка не спростована належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України у позивача є право захисту порушеного свого майнового права шляхом стягнення кредитних коштів за рішенням суду.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

          В силу загальних положень ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 16928376,68 грн., з них 15546055,50 грн. прострочена заборгованість по процентах та 1382321,18 грн. пеня, вимога позивача є підставна і суд задовольняє позов.

          Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 526, 553, 554, 610, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

                    1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Адендум” (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 12, код ЄДРПОУ 31011646) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, МФО 321024, рахунок № 32078416101 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) 16928376,68 грн., з них 15546055,50 грн. простроченої заборгованості по процентах, 1382321,18 грн. пені; 25 500 грн. витрат по оплаті держаного мита, 236 грн. по оплаті ІТЗ судового процесу

                              3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                     С.В.Костюк

“Повне рішення складено” 14.12.2010р.