Рішення № 128997254, 22.07.2025, Господарський суд Черкаської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 925/549/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС ЮА"

про стягнення 77766,84 грн

Представники учасників справи:

Позивач - не з`явився;

Відповідач - не з`явився.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1.1. 16.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС ЮА".

1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 77766,84 грн, зокрема 77000,00 грн заборгованості за договором перевезення вантажів №02041 від 02.04.2025, 227,84 грн 3 % річних та 539,00 грн інфляційних втрат.

1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов`язання за договором та не сплатив позивачу за надані послуги перевезення.

1.4. 22.05.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/549/25, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10 год. 00 хв. 08.07.2025.

1.5. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, яку 23.05.2025 доставлено до його електронного кабінету в ЄСІТС (а.с. 44), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 28.05.2025 вручений відповідачу (а. с. 45).

1.6. 04.06.2025 позивач подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 46).

1.7. 19.06.2025 суд ухвалив призначити судове засідання о 10 год. 00 хв. 22.07.2025, повідомив, що судове засідання о 10 год. 00 хв. 08.07.2025 не відбудеться у зв`язку з призовом судді Гладуна А.І. на навчальні збори на базі військової частини за програмою підготовки офіцерів запасу.

1.8. Ухвалу суду від 19.06.2025 про призначення судового засідання суд надіслав відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 25.06.2025 вручений відповідачу (а. с. 52).

1.9. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

1.10. 24.06.2025 та 22.07.2025 позивач подав до суду заяви, у яких просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 53, 54).

1.11. 22.07.2025 у судове засідання представники сторін не з`явилися.

1.12. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

1.13. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

1.14. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.15. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

1.16. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов`язковою не визнавав.

1.17. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явку представників учасників справи в судове засідання суд обов`язковою не визнавав, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

1.18. 22.07.2025, керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд склав та підписав повне рішення суду у справі №925/549/25 без його проголошення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1. Предметом позову є майнова вимога про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору перевезення вантажів; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за надані послуги перевезення.

2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору перевезення вантажів; виконання позивачем зобов`язання з надання послуг з перевезення вантажу; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за надані послуги; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача; строк виконання грошового зобов`язання; період прострочення виконання грошового зобов`язання; розмір 3% річних, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.1.1. 02.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС ЮА" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" (перевізник) уклали договір перевезення вантажів №02041 (а.с. 9-10).

Відповідно до істотних умов договору сторони домовилися:

п.1.1 - предметом регулювання договору є відносини сторін, при яких перевізник зобов`язується доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

п.1.3 - вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджується сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу (додаток № 1 до договору, далі - заявка);

п. 1.4 - факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт (надання послуг) (далі - акт);

п. 4.1 - ціни в договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальну ціну договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок за перевезення) за підтвердженими заявками, які було виконано протягом строку дії договору;

п. 4.2 - ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначається в заявках. Якщо ціну фрахту (ставку за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано у заявці), а у випадку, коли сторони визначили розмір неустойки/компенсації в іноземній валюті, то її сплата здійснюється також у гривні за офіційним курсом НБУ на день порушення/події (якщо інше не вказано у заявці);

3.1.2. 02.04.2025 сторони склали та підписали заявку №3199-2 до договору №02041 від 02.04.2025 (а.с. 11), на підставі умов якої сторони визначили умови перевезення:

перевізник: ТОВ "ТК Партнер";

маршрут руху: Словаччина - Україна;

дата і час завантаження: 03.04.2025 09:00;

вид вантажу: пакувальні матеріали Clipband 2/6, Clipband 2/7;

адреса завантаження: Cesta inladeze 5421, 901 01 Malacky, Slovensko;

відповідальна особа за завантаження: ОСОБА_2, тел. НОМЕР_1 ;

об`єм, вага вантажу: 21т, 86 куб. 33 палети;

спосіб завантаження: бік, зад;

адреса замитнення: Povodska cesta 169/14, 92901 Dunajska Streda, Slovakia;

погранперехід: Ужгород Вишне Немєцке;

адреса розмитнення: Дніпро. Агросоюз;

адреса розвантаження: 52072, st. Airport 37, v.Stari Kodaky, Ukraine;

відповідальна особа за розвантаження: уточнюється;

термін поставки вантажу: 07.04.2025;

ставка за перевезення: 1770 Є (одна тисяча сімсот сімдесят євро) по курсу НБУ на день завантаження;

умови оплати: 1750 євро безготівковий розрахунок, по скан копіях документів на розвантаженні, 20 євро після отримання оригіналів документів, рахунок, акт, цмр 2 шт, договір, заявка;

ПІБ водія, телефон, марка та номер автомобіля: DAF НОМЕР_2 / НОМЕР_3 Водій: ОСОБА_1 , особистий телефон: НОМЕР_4 , робочий телефон: НОМЕР_5 ;

додаткові умови: Перевізник/водій зобов`язаний після завантаження та/або митного оформлення: не покидати територію завантаження або митного оформлення без підтвердження експедитора; надіслати скановані або фото копії усіх необхідних документів на вантаж та для його транспортування (інвойс, специфікацію, CMR, митні документи та інші) для їх перевірки на пошту або на вайбер та дочекатись їхньої перевірки; за порушення вищевказаних умов перевізник сплачує штраф експедитору у розмірі 100 (сто) євро.

3.1.3. На виконання договору та заявки позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі міжнародної товаротранспортної накладної - CMR №SKW2025-006 від 03.04.2025 (а.с 12), виставив відповідачу рахунок на оплату №309 від 09.04.2025 у розмірі 79002,00 грн, надіславши вказані документи засобами електронного зв`язку (Viber). Відповідач повідомив позивачу адресу відділення оператора поштового зв`язку для відправки оригіналів - НП №3 м. Черкаси через Шевцову О.В. тел. НОМЕР_6 (а.с. 15).

3.1.4. 30.04.2025 позивач надіслав відповідачу оригінали документів на оплату послуг перевезення, у підтвердження чого подав експрес-накладну ТОВ "Нова пошта" №20451154244053. 07.05.2025 представник відповідача Шевцова Оксана Володимирівна отримала оригінали документів на оплату послуг перевезення (а.с. 17).

3.1.5. Відповідач на виконання зобов`язання зі сплати за послуги перевезення сплатив позивачу 2002,00 на підставі платіжної інструкції: №538 від 14.04.2025 з призначенням платежу: "оплата транспортних послуг згідно рахунку №309 від 09.04.2025, заявка №3199, без ПДВ" (а.с. 18).

3.1.6. 21.04.2025 позивач надіслав відповідачу претензію №25/04/21-1, у якій просив сплатити заборгованість у розмірі 77000,00 грн у 5-денний строк з моменту отримання даної претензії (а.с. 19).

3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.

3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.

3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.

3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та визнає встановленими наступні обставини:

4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору перевезення вантажів;

4.5.2. позивач виконав своє зобов`язання та надав відповідачу послуги з перевезення вантажу вартістю 1770 Євро, що становить 79002,00 грн;

4.5.3. 09.04.2025 позивач надіслав відповідачу електронне повідомлення про розвантаження вантажу та акт і рахунок на оплату послуг з перевезення вантажу;

4.5.4. 09.04.2025 відповідач у відповідь на повідомлення позивача повідомив позивачу адресу відділення оператора поштового зв`язку, ім`я і прізвище свого представника та його номер телефону для відправки оригіналів документів для оплати послуг перевезення;

4.5.5. 14.04.2025 відповідач зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу виконав частково та сплатив позивачу 2002,00 грн;

4.5.6. 30.04.2025 позивач надіслав відповідачу оригінали документів на оплату послуг перевезення, які відповідач отримав 07.05.2025;

4.5.7. строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати 1750 Євро закінчився 09.04.2025, 20 Євро - 07.05.2025;

4.5.8. розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 77000,00 грн;

4.5.9. прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати 1750 Євро розпочалося 10.04.2025 та з 08.05.2025 з оплати 20 Євро.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

5.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

5.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

5.4. Дослідивши зміст та характер зобов`язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

5.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.7. Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг перевезення.

5.8. Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .

5.9. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (частина 2 статті 307 Господарського кодексу України).

5.10. Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

5.11. Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт","Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них (стаття 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

5.12. Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

5.13. Згідно з абзацом 7 глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

5.14. Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання (стаття 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

5.15. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.16. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.17. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.18. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.19. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.20. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.21. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.22. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

5.23. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.24. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору перевезення вантажів.

6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг.

6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за надані відповідачу послуги з перевезення вантажу.

6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг перевезення вантажу.

6.5. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

6.6. Відповідно до п. 4.1 укладеного сторонами договору ціни в договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальну ціну договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок за перевезення) за підтвердженими заявками, які було виконано протягом строку дії договору.

6.7. Ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначається в заявках. Якщо ціну фрахту (ставку за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано у заявці), а у випадку, коли сторони визначили розмір неустойки/компенсації в іноземній валюті, то її сплата здійснюється також у гривні за офіційним курсом НБУ на день порушення/події (якщо інше не вказано у заявці) (п. 4.2 договору).

6.8. У заявці на перевезення вантажів №3199-2 від 02.04.2025 сторони визначили, що ставка за перевезення становить 1770 євро по курсу НБУ на день завантаження. 03.04.2025 - день завантаження. Умови оплати: 1750 євро безготівковий розрахунок по скан копіях документів на розвантаженні, 20 євро після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, смр 2 шт., договір, заявка).

6.9. 08.04.2025 позивач здійснив митне оформлення вантажу згідно з CMR №SKW2025-006 від 03.04.2025.

6.10. 09.04.2025 позивач надіслав відповідачу засобами електронного зв`язку повідомлення про розвантаження вантажу, акт і рахунок на оплату послуг з перевезення вантажу.

6.11. Курс НБУ на 03.04.2025 (дата завантаження вантажу) складав 44,6339 грн за 1 Євро.

6.12. За розрахунком позивача відповідач повинен сплатити позивачу за надані послуги з перевезення вантажів 1770 Євро, що становить 79002,00 гривень (1770 євро х 44,6339 грн за 1 Євро).

6.13. 09.04.2025 відповідач повідомив позивачу адресу відділення оператора поштового зв`язку, прізвище і ім`я свого представника, його номер телефону для відправки оригіналів документів для оплати послуг перевезення.

6.14. 30.04.2025 позивач надіслав відповідачу оригінали документів на оплату послуг перевезення, які відповідач отримав 08.05.2025.

6.15. У погоджений сторонами строк до 09.04.2025 та до 07.05.2025 відповідач зобов`язання зі сплати за надані послуги у розмірі 1750 та 20 Євро не виконав.

6.16. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.17. Відповідач виконав свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу частково та сплатив позивачу 2002,00 грн.

6.18. Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 77000,00 грн.

6.19. Договір є обов`язковий для виконання сторонами.

6.20. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

6.21. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.22. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

6.23. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

6.24. Невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати за надані послуги з перевезення вантажу порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з оплати за перевезення вантажу.

6.25. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

6.26. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 77000,00 грн за наданні послуги з перевезення вантажу суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

6.27. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

6.28. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

6.29. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

6.30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

6.31. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

6.32. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 10.04.2025 та 08.05.2025.

6.33. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за квітень 2025 року становить 539,00 грн (77000 (сума боргу) x 1.00700000 - 77000) та розмір 3% річних становить 227,84 грн за період з 10.04.2025 до 15.05.2025 (77000 (сума боргу) x 3 x 36 днів прострочення : 365 : 100) (а.с. 3 на звороті - 4).

6.34. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

6.35. Позивач розрахунок 3% річних виконав невірно, оскільки при здійсненні обрахунку помилково визначив суму заборгованості та період прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до укладеної сторонами заяви №3199-2 від 02.04.2025, у якій сторони визначили умови оплати: 1750 Євро безготівковий розрахунок по скан копіях документів на розвантаженні, 20 Євро після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, смр 2 шт, договір, заявка).

6.36. За розрахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 251,46 грн, зокрема 25,68 грн за період з 10.04.2025 до 13.04.2025 та 225,19 грн з 15.04.2025 до 15.05.2025 (76107.33 (сума боргу) x 3 x 36 : 365 : 100), 0,59 грн за період з 08.05.2025 до 15.05.2025 (892.67 (сума боргу) x 3 x 8 днів прострочення : 365 : 100).

6.37. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

6.38. Оскільки розмір позовних вимог в частині 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором є меншим, аніж їх розмір встановлений судом, суд, з урахуванням меж заявлених вимог, при вирішенні спору враховує розмір 3% річних заявлений позивачем.

6.39. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов`язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

6.40. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 539,00 грн інфляційних втрат за квітень 2025 року та 227,84 грн 3 % річних за період з 10.04.2025 до 15.05.2025, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

7.3. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

7.4. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

7.5. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

7.6. За подання позовної заяви, враховуючи коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви з використанням підсистеми "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн на підставі платіжної інструкції від 15.05.2025 №582 (а. с. 8).

7.7. Отже, за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить мінімальний розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

7.8. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.9. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.

7.10. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн (а.с. 4 на звороті).

7.11. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додав договір про надання правничої допомоги від 12.05.2025 №12/05-25 (а.с. 34), додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 12.05.2025 №12/05-25 (а.с. 35 на звороті), розрахунок від 15.05.2025 наданих послуг за договором від 12.05.2025 №12/05-25 про надання правової допомоги (а.с. 35 на звороті), видатковий ордер від 15.05.2025 на суму 20000,00 грн (а.с. 33), квитанцію до прибуткового ордеру №8 від 15.05.2025 на суму 20000,00 грн (а.с. 33 на звороті), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Діордієва О.С. (а.с. 31), ордер від 15.05.2025 про надання правничої допомоги ТОВ "ТК Партнер" адвокатом Діордієвим О.С. (а.с. 32).

7.12. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 12.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" (замовник) та Діордієв Олексій Сергійович (адвокат) уклали договір про надання правничої допомоги №12/05-25, згідно з пунктом 1.1 якого на умовах договору замовник доручає, а адвокат зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу при розгляді в судах всіх юрисдикцій та всіх інстанцій справ, що стосуються замовника, з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України (а.с. 34).

7.13. Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правничої допомоги №12/05-25 від 12.05.2025 вартість послуг адвоката визначається за домовленістю сторін.

7.14. Платежі здійснюються шляхом передачі готівкових коштів адвокату на підставі підписаного акту прийому-передачі наданих послуг чи будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України (пункт 3.2 договору).

7.15. Згідно з пунктом 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

7.16. У додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від №12/05-25 від 12.05.2025 (а.с. 35) сторони узгодили:

п. 1- винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2000, 00 грн за одну годину роботи;

п. 1.1. - винагорода адвоката за представництво інтересів замовника в судах всіх інстанцій в одному судовому засіданні (в тому числі підготовчому) складає 5000,00 грн за одне засідання незалежно від його тривалості;

п. 2 - після надання певного обсягу послуг за даним договором адвокат направляє замовнику акт прийому-передачі наданих послуг, який повинен бути підписаний замовником не пізніше 2-х днів від дати його отримання та повернутий адвокату. Акт прийому-передачі наданих послуг може бути підписаний після надання стороною послуг;

п. 3 - транспортні витрати адвоката оплачуються замовником окремо за фактом їх виникнення.

7.17. 15.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" (замовник) та Діордієв Олексій Сергійович (адвокат) склали та підписали розрахунок наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від №12/05-25 від 12.05.2025 (а.с. 35 на звороті), згідно з яким адвокатом надані наступні послуги вартістю 20000,00 грн, зокрема: консультація замовника щодо способу захисту порушених прав у кількості 1 години, зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих замовником для судового захисту інтересів у кількості 1 години, огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору замовника у кількості 1 години, написання позовної заяви до ТОВ "ІМПЕКСТРАНС ЮА" стягнення заборгованості (основна заборгованість, штрафні санкції) по договору №02041 перевезення вантажів від 02.04.2025 у кількості 5 годин, формування додатків до позовної заяви до ТОВ "ІМПЕКСТРАНС ЮА" про стягнення заборгованості (основна заборгованість, штрафні санкції) по договору №02041 перевезення вантажів від 02.04.2025 у кількості 1 години, здійснення розрахунку судових витрат, завантаження позовної заяви до підсистеми "Електронний суд" у кількості 1 години. Винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2000,00 грн за одну годину роботи. Розрахунок: 10 год. х 2000,00 грн = 20000,00 грн.

7.18. 15.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" (замовник) та Діордієв Олексій Сергійович (адвокат) склали та підписали акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від №12/05-25 від 12.05.2025, згідно з яким адвокат надав наступні послуги: зібрано докази, вивчено та проаналізовано документи, надані замовником для судового захисту інтересів у справі про стягнення з ТОВ "ІМПЕКСТРАНС ЮА" заборгованості (основна заборгованість, штрафні санкції) по договору №02041 перевезення вантажів від 02.04.2025, а саме здійснено: зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих замовником для судового захисту його інтересів; огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору замовника; складання правової позиції щодо способів захисту порушених прав замовника; консультацію замовнику щодо способу захисту порушених прав; написання позовної заяви, формування додатків до неї, завантаження позовної заяви до підсистеми "Електронний суд"; розрахунок судових витрат. Всього надано послуг на загальну суму 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. (а.с. 32 на звороті).

7.19. 15.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" за надану правову допомогу сплатило Діордієву Олексію Сергійовичу 20000,00 грн, що підтверджується видатковим ордером від 15.05.2025 на суму 20000,00 грн та квитанцією до прибуткового ордеру №8 від 15.05.2025 на суму 20000,00 грн (а.с. 33).

7.20. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

7.21. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

7.22. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

7.23. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.24. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

7.25. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.26. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

7.27. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

7.28. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.29. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 20000,00 грн та надав докази понесення цих витрат у розмірі 20000,00 грн.

7.30. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.31. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

7.32. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

7.33. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

7.34. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

7.35. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

7.36. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.37. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.38. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 20000,00 грн.

7.39. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.40. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

7.41. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

7.42. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

7.43. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.44. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

7.45. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.46. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

7.47. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

7.48. Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.

7.49. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такий правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

7.50. Враховуючи ціну позову, пропорційність розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката до ціни позову, з огляду на принципи пропорційності та розумності господарського судочинства, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі його судові витрати.

7.51. Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від результатів вирішення спору, суд частково покладає на позивача його судові витрати на професійну правничу допомогу.

7.52. Судові витрати позивача на правову (правничу) допомогу у розмірі 20000,00 грн суд розподіляє між сторонами у рівних частинах та покладає на відповідача та позивача по 10000,00 грн на кожного.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС ЮА" (ідентифікаційний код 43733807, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Пушкіна, буд. 100, офіс 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР" (ідентифікаційний код 43204190, адреса місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 12-А) 77000,00 грн (сімдесят сім тисяч гривень 00 копійок) боргу, 227,84 грн (двісті двадцять сім гривень 84 копійки) 3% річних, 539,00 грн (п`ятсот тридцять дев`ять гривень 00 копійок) інфляційних втрат, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) витрат зі сплати судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 22.07.2024.

Суддя А.І. Гладун