Рішення № 128990872, 18.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 рокуСправа №160/26524/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (відповідач-1), Міністерства у справах ветеранів України (відповідач-2), Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (відповідач-3) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (відповідач-1), Міністерства у справах ветеранів України (відповідач-2), Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (відповідач-3), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати дії Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства оборони України в частині не визнання ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 - протиправними;

- скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України у вигляді відповіді від 27.09.2023 року, яку надано Управлінню праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (м. Кривий Ріг), згідно з якою у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (м. Кривий Ріг) встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 та загиблий Захисник України - ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, а також мають спільну доньку та вінчалися в Храмі на честь ікони Божої Матері, при цьому рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2023р. у справі №210/4669/22 було встановлено факт проживання однією сім`єю як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відтак, з урахуванням приписів ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, якою визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, при цьому поняття сім`ї, сформульоване у цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі, позивачка має право бути визнаною членом сім`ї загиблого Захисника України. Також позивачка посилалася на приписи Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168), у розумінні приписів пункту 2 якої право на виплату одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї загиблого Захисника України, без зазначення, що для визнання членом сім`ї загиблого обов`язкова наявність саме зареєстрованого шлюбу між подружжям.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій чітко зазначити кого саме позивач вважає відповідачами у цій справі та до кого спрямовує свої позовні вимоги, а у разі визначення декількох відповідачів - зазначити позовні вимоги щодо кожного з них, виклавши позовні вимоги, заявлені до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (м. Кривий Ріг), Міністерства оборони України та Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, в тому числі зазначивши конкретну суму одноразової грошової допомоги, щодо якої позивачем заявлено позовні вимоги до Міністерства оборони України та Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви, що має одночасно немайновий характер (2 вимоги немайнового характеру, за які має бути сплачений судовий збір у сумі 2147,20грн.) і майновий характер (за які має бути сплачено судовий збір, при розрахунку якого позивачеві слід визначитися із сумою одноразової грошової допомоги, яку він просить зобов`язати Міністерство оборони України та Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити та виплачувати, яка й буде становити ціну позову щодо таких позовних вимог майнового характеру, а також урахувати приписи пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420грн)); належним чином завірених копій документів, долучених до позовної заяви, для суду та відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 17.10.2023 року позивачем 09.01.2024 року надано до суду документ про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 2147,20грн, а також надано уточнену позовну заяву, в якій у якості відповідачів зазначено: Міністерство оборони України (відповідач-1), Міністерство у справах ветеранів України (відповідач-2), Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (відповідач-3), а також викладено позовні вимоги в оновленій редакції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року прийнято вищевказану уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (відповідач-1), Міністерства у справах ветеранів України (відповідач-2), Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (відповідач-3) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26524/23 за цією позовною заявою, а також призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Також ухвалою суду від 15.01.2024р. витребувано у Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради: копії заяви та доданих до неї документів, з якими ОСОБА_1 звернулась з питання встановлення статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 ; письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно того, яке рішення було прийнято Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 та копію такого рішення.

Крім цього ухвалою суду від 15.01.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.01.2024 року до суду надійшов відзив Міністерства у справах ветеранів України (далі - Мінветеранів) на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до позовної заяви позивачка вбачає протиправність у діях Мінветеранів щодо винесення рішення, згідно з яким у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника України ОСОБА_3 , однак, таке твердження є безпідставним, оскільки Мінветеранів не приймало ніяких рішень стосовно позивача, а лише надало обґрунтоване роз`яснення на лист відповідача-3 в межах компетенції та наданих повноважень відповідно до чинного законодавства, зокрема, відповідно до підпункту 35 пункту 4 Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1175 (далі - Положення №1175), згідно з яким Мінветеранів відповідно до покладених на нього завдань інформує та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінветеранів. Водночас, відповідно до пункту 6 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740 (далі - Порядок №740), рішення про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відповідно до абзацу другого пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. №302 (далі - Положення №302) "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад. Таким чином, Мінветеранів не уповноважено ні приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, ні видавати відповідне посвідчення. Також відповідачем-2 зазначено, що згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Водночас, статтею 36 цього Кодексу визначено, що саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до статті 27 Сімейного кодексу України державну реєстрацію шлюбу встановлено для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. При цьому законодавчо не встановлено, що особи, які проживали однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі, мають такі самі права, як подружжя в зареєстрованому шлюбі, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, допомоги або інших виплат, установлених законом. Установлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Тобто особа, яка проживала однією сім`єю із загиблим (померлим) ветераном війни, зокрема, якщо це встановлено судом, за відсутності реєстрації шлюбу між ним, не може бути визнана дружиною (чоловіком), а надання особам, що проживали в незареєстрованому шлюбі, таких самих прав у частині соціального захисту, встановленого державою для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності державну реєстрацію шлюбу. З урахуванням викладеного, на думку Мінветеранів, відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу згідно з пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки визнання судом факту проживання жінки однією сім`єю із загиблим (померлим) ветераном війни за відсутності реєстрації шлюбу між ними, не є підставою визнання заявниці одним із подружжя відповідно до Сімейного кодексу України та вказаного Закону.

05.02.2024 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Міністерством оборони України не вчинялось порушення прав та інтересів позивача у зв`язку із тим, що не розглядалось жодних звернень цього учасника суспільних відносин, а в матеріалах позову усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України відсутні як докази письмового звернення позивача до Міністерства оборони України з будь-якого питання, так і докази вчинення Міністерством оборони за таким зверненням відмови, бездіяльності чи прийняття рішення про відмову. В позовній заяві немає обґрунтувань в чому виявляється бездіяльність/протиправні дії саме Міністерства оборони України відносно позивачки, у самому тексті позову не викладено ані доводів про існування звернень і вчинення суб`єктом владних повноважень за наслідками розгляду цих звернень будь-якої відмови, ані посилань на докази, котрі підтверджують ці обставини. Із врахуванням зазначеного, відповідач-1 вважає, що у позивача відсутні факти письмових звернень позивача до Міністерства оборони України до дати подачі позову.

07.02.2024 року до суду надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-3 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 20.09.2023р. ОСОБА_1 дійсно звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради з заявою про встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв`язку із чим 21.09.2023р. відповідач-3 звернувся до Мінветеранів за роз`ясненням з приводу наявності правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, з урахуванням наданого позивачкою пакету документів та факту проживання однією сім`єю із загиблим Захисником України - ОСОБА_2 без укладання шлюбу, а саме: без існування сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Листом Мінветеранів від 26.09.2023р. №9426/1.2/4.1-23 надано роз`яснення, згідно з якими законодавчо не встановлено, що особи, які проживали однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі, мають такі самі права, як подружжя в зареєстрованому шлюбі, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, допомоги або інших виплат, установлених законом, при цьому установлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Тобто особа, яка проживала однією сім`єю із загиблим (померлим) ветераном війни, зокрема, якщо це встановлено судом, за відсутності реєстрації шлюбу між ним, не може бути визнана дружиною (чоловіком), а надання особам, що проживали в незареєстрованому шлюбі, таких самих прав у частині соціального захисту, встановленого державою для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності державну реєстрацію шлюбу. З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу згідно з пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки визнання судом факту проживання жінки однією сім`єю із загиблим (померлим) ветераном війни за відсутності реєстрації шлюбу між ними, не є підставою визнання заявниці одним із подружжя відповідно до Сімейного кодексу України та вказаного Закону. З урахування отриманих роз`яснень Мінветеранів, листом Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради від 28.09.2023р. №01-10/3313 ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу члена сім`ї загиблого Захисника України. Наявність у позивачки спільної дитини із загиблим Захисником України не є підставою для надання їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника України у розумінні приписів Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Також позивачка помилково тлумачить припис Постанови №168, зазначаючи, що відповідно до цієї Постанови для визнання членом сім`ї загиблого Захисника України необов`язкова наявність зареєстрованого шлюбу між подружжям, оскільки цією Постановою не визначається поняття членів сім`ї загиблих Захисників і Захисниць, і Постанова №168 містить відсилку до норм ст.16-1 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою, в свою чергу, передбачено, що право на одноразову грошову допомогу мають, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, і жодної згадки про термін сім`я в розумінні ст.3 Сімейного кодексу України в тексті цього Закону немає.

Разом із відзивом відповідачем-3 надано витребувані судом пояснення та докази.

14.02.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзиви відповідачів 1 та 2, в якій позивачка виклала позицію, аналогічну висловленій у позовній заяві, та просила задовольнити пред`явлений позов у повному обсязі.

12.03.2024р. до суду надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив, подану позивачкою, в яких відповідачем-2 висловлено позицію, аналогічну викладеній у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом, вели спільне господарство, а також вінчалися 14.11.2010р. в Храмі на честь ікони Божої Матері.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 10.07.2001р., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією з 27.08.2022р. по 26.11.2022р. та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області в період з 12.09.2022р. по 20.09.2022р., з 15.10.2022р. по 26.11.2022р., що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023р. №245.

Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2022р. №135/22 ОСОБА_2 числився зниклим безвісти з 26.11.2022р. по 02.01.2023р. під час боїв за напрямком м. Бахмут Донецької області.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2023р. у справі № 210/1642/23 встановлено факт загибелі/смерті ОСОБА_2 та встановлено дату його загибелі/смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також місце його загибелі - населений пункт Опитне Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 13.04.2023р. Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2023р. №194 ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу військової частини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2023р. у справі №210/4669/22 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Металургійний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення юридичного факту, що має істотне значення задоволено та встановлено факт проживання однією сім`єю як подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , починаючи з 1998 року до дати винесення рішення.

20.09.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради з заявою про встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 , до якої, зокрема, надала копії вищевказаного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2023р. у справі №210/4669/22 про встановлення факту проживання однією сім`єю як подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

У зв`язку із надходженням вказаної заяви ОСОБА_1 , Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради листом від 21.09.2023р. № 01-10/3240 звернулось до Міністерства у справах ветеранів України (вх. №10924/14-23 від 25.09.2023р.) з проханням надати роз`яснення щодо наявності правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2023 у справі № 210/4669/22.

Про звернення до Мінветеранів з метою отримання консультації щодо можливості встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника на підставі зазначеного вище рішення суду Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради повідомило ОСОБА_1 листом від 21.09.2023р. №01-10/3239.

Листом від 26.09.2023р. №9426/1.2/4.1-23 Міністерство у справах ветеранів України надало Управлінню праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради роз`яснення, згідно з якими відповідно до ст.10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до членів сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належить, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Водночас, статтею 36 цього Кодексу визначено, що саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до статті 27 Сімейного кодексу України державну реєстрацію шлюбу встановлено для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. При цьому законодавчо не встановлено, що особи, які проживали однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі, мають такі самі права, як подружжя в зареєстрованому шлюбі, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, допомоги або інших виплат, установлених законом. Установлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Тобто особа, яка проживала однією сім`єю із загиблим (померлим) ветераном війни, зокрема, якщо це встановлено судом, за відсутності реєстрації шлюбу між ним, не може бути визнана дружиною (чоловіком), а надання особам, що проживали в незареєстрованому шлюбі, таких самих прав у частині соціального захисту, встановленого державою для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності державну реєстрацію шлюбу. З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 вона не перебувала з ним у шлюбі, а визнання судом факту їх проживання однією сім`єю за відсутності реєстрації шлюбу між ними, не є підставою для визнання її одним із подружжя відповідно до Сімейного кодексу України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом від 27.09.2023р. №01-10/3313 Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради, з посиланням на отриманий від Мінветеранів лист-роз`яснення від 27.09.2023р. №9426/1.2/4.1-23, відмовило ОСОБА_1 у встановлені статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не перебувала з ним в офіційному шлюбі, а визнання судом факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю за відсутності реєстрації шлюбу, не є підставою для визнання позивачки одним із подружжя відповідно до Сімейного кодексу України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судом також встановлено, що до Міністерства оборони України ОСОБА_1 з приводу встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 не зверталася.

Незгода позивача з діями відповідачів щодо не визнання ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2, зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-ХІІ (тут і далі - Закон №3551-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з ч.2 ст.10-1 Закону №3551-ХІІ порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Відповідно до абз.5 п.2 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740 (далі - Порядок №740), статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, згідно з цим Порядком надається: сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

При цьому п.3 Порядку №740 встановлено, що до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Пунктом 5 Порядку №740 передбачено, що для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

За приписами абз.1 п.6 Порядку №740 рішення про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Відповідно до п.7 Порядку №740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218).

Так, пунктом 2 Положення №302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 4 Положення №302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення №302 "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад.

Зміст наведених положень законодавства свідчить про те, що законодавець виділив коло осіб (членів сім`ї загиблого), на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації, до якого, зокрема, належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

За приписами ст.3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

При цьому ч.1 ст.36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з цим, чинним законодавством не передбачено, що особи, які проживали однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі, та/або здійснили релігійний обряд шлюбу (вінчання) після створення органів державної реєстрації актів цивільного стану, мають такі самі права, як і подружжя в зареєстрованому шлюбі.

Установлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Суд не заперечує сімейних зав`язків ОСОБА_1 з загиблим Захисником України - ОСОБА_2 , в розумінні положень сімейного законодавства.

Водночас, суд вважає помилковими доводи позивачки щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Сімейного кодексу України, оскільки вказаний нормативний документ визначає загальні засади інституту сім`ї та не поширюється на спеціальні правовідносини, встановлені, у спірному випадку, основним Законом №3551-ХІІ.

Суд зауважує, що Закон №3551-ХІІ не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного Кодексу України.

Відтак, покликання позивачки в обґрунтування позовних вимог на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2023р. у справі №210/4669/22 про встановлення факту проживання однією сім`єю як подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є безпідставними і вищевказані висновки суду не спростовують, оскільки встановлення цим рішенням суду факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак, не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також позивачка помилково тлумачить приписи Постанови №168, зазначаючи, що відповідно до цієї Постанови для визнання членом сім`ї загиблого Захисника України необов`язкова наявність зареєстрованого шлюбу між подружжям, оскільки, по-перше, Постановою №168 не визначається поняття членів сім`ї загиблих Захисників і Захисниць, а, по-друге, Постанова №168 містить відсилку до норм ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою, в свою чергу, передбачено, що право на одноразову грошову допомогу мають, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, і жодної згадки про термін сім`я в розумінні ст.3 Сімейного кодексу України в тексті цього Закону немає.

Суд також зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 19.03.2021р. у справі №1840/2940/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого)» та видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого», так як позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17 (адміністративне провадження №К/9901/47634/18), в якій вказав на відсутність підстав для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 19.03.2021р. у справі № 1840/2940/18.

Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020р. у справі №205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача-3 щодо відсутності правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, відтак, рішення Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради, оформлене листом від 27.09.2023р. №01-10/3313, про відмову у наданні ОСОБА_1 цього статусу є обґрунтованим та правомірним і підстави для його скасування відсутні, як і, відповідно, відсутні підстави для зобов`язання відповідача-3 встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 , тож у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Крім цього, суд не знаходить підстав для задоволення частини позовних вимог про скасування рішення Міністерства у справах ветеранів України у вигляді відповіді від 27.09.2023 року, яку надано Управлінню праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (м. Кривий Ріг), згідно з якою у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 , з огляду на таке.

Як вказано вище, згідно з абз.1 п.6 Порядку №740 рішення про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів, а відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення №302 "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад.

Натомість, відповідно до підпункту 35 пункту 4 Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1175 (далі - Положення №1175), Мінветеранів відповідно до покладених на нього завдань інформує та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінветеранів.

Таким чином, Мінветеранів не наділене повноваженнями приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також не має повноважень видавати відповідне посвідчення. Судом встановлено, що лист Мінветеранів від 27.09.2023р. №9426/1.2/4.1-23 було надано відповідачу-3 у формі роз`яснення відповідно до підпункту 35 пункту 4 Положення №1175, відтак, цей лист не має ознак рішення суб`єкта владних повноважень та носить лише рекомендаційний характер, тож не породжує юридичних наслідків для позивача. Такі наслідки породжує для ОСОБА_1 саме рішення Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради, оформлене листом від 27.09.2023р. №01-10/3313, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого Захисника України. Відтак, підстави для визнання протиправним та скасування листа Мінветеранів від 27.09.2023р. №9426/1.2/4.1-23 відсутні.

Виходячи з наведених вище норм чинного законодавства, також відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, бо останнє також не наділене повноваженнями здійснювати розгляд заяв про надання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та приймати рішення з цього питання, тим більше, судом було встановлено і позивачем це не спростовано жодним чином, що ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з приводу встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника України - ОСОБА_2 взагалі не зверталася.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: пр. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168), Міністерства у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144, місцезнаходження: пров. Музейний, буд.12, м. Київ, 01001), Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (код ЄДРПОУ 03192336, місцезнаходження: пр. Металургів, буд.16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова