Рішення № 128975836, 21.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 рокуСправа № 160/20225/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, оформлену повідомленням № 07.1-14/1/2260 від 20.05.2024, у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, починаючи з дати звернення до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради -15.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано ти, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи та внутрішньо переміщеною особою. Видана їй довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.10.2015 № 1241-11451 діє безстроково. На заяву позивача від 15.04.2024 про призначення допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідач відмовив, про що зазначено у повідомленні № 07.1-14/1/2260 від 20.05.2024. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, посилається на положення Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022.

Ухвалою від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

16.08.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022, які втратили чинність. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 05.10.2015 за фактичним місцем проживання у м. Дніпро. Позивач не має у власності знищеного або пошкодженого житлового приміщення. Відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2024, позивач отримувала у Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради щомісячну адресну допомогу з 24.10.2014 до 05.10.2016. 20.03.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.04.2024 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі було відмовлено рішенням від 17.05.2024 на підставі п. 5 Порядку № 332 (у редакції на час прийняття рішення) у зв`язку з відсутністю факту переміщення (повторного переміщення) після 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи. Її місце проживання зареєстроване у м. Донецьку, фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи - у м. Дніпро, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1241-11451від 05.10.2015, виданої Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Як зазначено у відзиві, з 24.10.2014 до 05.10.2016 позивач отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2024.

Позивач отримує пенсію у разі втрати годувальника, що встановлено з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.05.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи.

15.04.2024 позивач звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради № 1045964322-2024-1 від 17.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі пункту 5 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» у зв`язку з тим, що відсутній факт переміщення (повторного переміщення) з 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Відповідачем було складено повідомлення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у якому зазначено підставу прийняття рішення про відмову. На повідомленні Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, копію якого додано до позовної заяви, міститься запис « 07.1-14/1/2260 20.05.2024».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону № 1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону № 1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком № 505, пунктом 2 якого було передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку з набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою був затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі також Порядок № 332) та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 (тут і далі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

За змістом пункту 5 Порядку № 332 допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:

які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;

у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» до дня звернення.

Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.

Пунктом 8 Порядку № 332 передбачено, що вішення органу соціального захисту населення може бути оскаржено до Нацсоцслужби або у судовому порядку.

Проаналізувавши наведені положення Порядку № 332 суд дійшов висновку про те, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона з 01.01.2022 перемістилася (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та у якої житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання).

У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про переміщення (повторне переміщення) позивача ОСОБА_1 з 01.01.2022 з територій, включених до відповідного переліку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на положення пункту Порядку № 332 у редакції, яка не діяла станом на дату подання заяви - 15.04.2024, якими у тому числі було передбачено, що допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Як зазначив відповідач і не заперечувала цієї обставини позивач, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку № 505 позивач отримувала до 05.10.2016, тобто як станом на 01.03.2022, так і станом на час звернення із заявою від 15.04.2024 таку допомогу не отримувала.

Судом не встановлено порушення відповідачем законодавства та прав позивача при прийнятті рішення № 1045964322-2024-1 від 17.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за результатами розгляду її заяви від 15.04.2024.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1211,20 що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 51 від 22.07.2024.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл понесених позивачем судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 116А, код ЄДРПОУ 42788347.

Повний текст рішення складено 21.07.2025.

Суддя В.В. Рянська