Рішення № 128989659, 21.07.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2266/25

Провадження № 2/357/2350/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Бондар Ж.А., представника відповідача адвоката Лісовенка Д.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

18.02.2025 представник позивача, за довіреністю у справі - Киричук Галина Миколаївна, звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», який зареєстрований судом 19.02.2025, обґрунтовуючи тим, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПУМБ та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори: 1) 29.10.2018 кредитний договір №2001156405801, за яким позичальнику видано кредит у сумі 20000 грн; 2) 29.10.2019 кредитний договір №1001438780101, за яким позичальнику кредит у сумі 46552,96 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.12.2024 складає: 1) по кредитному договору від 29.10.2018 № 2001156405801 37254,51 грн, з яких: 17324,97 грн. заборгованість за кредитом та 19929,54 грн заборгованість процентами; 2) по кредитному договору від 29.10.2019 № 1001438780101 - 78248,72 грн, з яких: 43066,39 грн заборгованість за кредитом; 15740,7 грн заборгованість процентами; 19441,63 грн заборгованість за комісією. Тобто, загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам становить 115503,23 грн. Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. З огляду на те, що позичальником не виконано грошове зобов`язання по поверненню грошових коштів, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у розмірі 115503,23 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

20.02.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 19.03.2025 11:00 год.

19.03.2025 справу було знято з розгляду, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі, а судове засідання перенесено на 10.04.2025 10:30 год.

10.04.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 12.05.2025 09:00 год, у зв`язку з першою неявкою відповідача.

12.05.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 25.06.2025 09:00 год, за клопотанням відповідача, для реалізації права подання заяв щодо суті спору.

25.06.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 16.07.2025 09:30 год, за клопотанням відповідача для реалізації права отримання правової допомоги.

04.07.2025 представник відповідача, адвокат Лісовенко Дмитро Ігорович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, не погоджується з ними та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Так, 29.10.2018 відповідач звернувся до позивача із Заявою №2001156405801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій вказував, що підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua та просив на його ім`я відкрити поточний рахунок у гривнях, надати кредитну картку з встановленням кредитного ліміту у сумі 15 000,00 грн, на строк 12 місяців з річною процентною ставкою 47,88 %. Проте, відповідач не може погодитись з тим, що розміщені на веб-сайті банку публічні пропозиції на укладення договору у відповідних на той час редакціях є складовими кредитних договорів. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач розумів, ознайомився та погодився з умовами та правилами банківських послуг в публічних пропозиціях, підписуючи заяву про приєднання. Витяги із веб-сайту позивача - Публічні пропозиції на укладення ДКБО (нова редакція діє з 06.04.2018; та нова редакція діє з 12.06.2019) належними доказами бути не можуть, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому, доцільним є застосування при вирішенні спору висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Також звертає увагу на дві обставини: 1) обумовлене позивачем збільшення кредитного ліміту до 20000,00 грн відповідачем не погоджувалось. У довідці про збільшення кредитного ліміту вказано рахунок, за яким збільшено кредитний ліміт, а саме: №26201111221594. UAH, що є відмінний від того рахунку, який було відкрито заявнику під час підписання заяви на приєднання до ДКБО (№26254111913172). Крім того, дана довідка не підписана посадовими особами банку, що унеможливлює фактичну ідентифікацію посадової особи, яка виготовила дану довідку та, яка має нести відповідальність за зазначення у ній недостовірних даних. Невідповідність довідки вимогам щодо оформлення документів, свідчить про те, що даний документ не є належним доказом у справі. Окрім довідки позивача про збільшення кредитного ліміту з 03.04.2019, що була складена ним в односторонньому порядку інших документів (доказів) матеріали позовної заяви (справи) не містяться; 2) згідно із заяви від 29.10.2018 №2001156405801, позивач на ім`я відповідача відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, і згідно з банківською випискою зарахував на цей рахунок 11 964,57 грн суму меншу, яку відповідач просив згідно своєї заяви від 29.10.2018 №2001156405801. На підставі вищезазначеного, слід дійти до висновків, про те, що Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001156405801 якою встановлювався для відповідача кредитний ліміт у сумі 15000,00 грн, на строк 12 місяців з річною процентною ставкою 47,88 % позивачем виконано не було, у заявленій сумі кредитний ліміт для відповідача був недоступний, від так всі його подані розрахунки заборгованості не відповідають дійсним обставинам спірних відносин сторін. Розрахунок заборгованості, що відповідає дійсним обставинам справи (погодженим між сторонами умовам) виглядає так: заборгованість складає 15 289,34 грн, з них: 3324,77 заборгованість по процентам, але згідно банківських виписок позивача, відповідачем на його рахунки неодноразово за період строку кредитування були здійснення зарахування грошових коштів на загальну суму 37540,17 грн. Тому, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37254,51 грн на підставі заяви від 29.10.2018 №2001156405801 задоволенню не підлягає. Також, 28.10.2019 відповідач звернувся до позивача із Заявою №1001438780101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій вказував, що підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua та просив надати йому споживчий кредит у сумі 46552,96 грн на строк 48 місяців з річною процентною ставкою 9,00 % та щомісячною комісією 628,46 грн (за 48 міс. 30 166,08 грн), з призначенням нібито погашення нібито існуючої заборгованості. Також, відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, а метою його підписання було ознайомлення з детальними умовами кредитування, які в частині процентної ставки позивачем вже були змінені в бік збільшення до 40,3684% річних. Таким чином, заява на приєднання до ДКБО та Паспорт споживчого кредиту суперечать один одному і породжують юридичну невизначеність у відносинах сторін. У той же час, згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, що висловлена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Тому, процента ставка між сторонами, що має бути застосована під час розрахунків згідно з умовами заяви від 28.10.2019 №1001438780101 є 9,00% річних. 29.10.2019 позивач суму грошових коштів у розмірі 46552,96 зарахував на рахунок визначений у Заяві від 28.10.2019 №1001438780101 для погашення заборгованості за споживчим кредитом. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Умовами заяви від 29.10.2019 №1001438780101 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Тому зазначена умова укладеного між сторонами кредитного договору про комісію у формі заяви є нікчемною. Враховуючи, що позивач вимагає стягнути з відповідача комісію у розмірі 19441,63 грн, загальний час за який вона обраховувалась (48 міс), відповідач вже сплатив на користь позивача комісію або інші платежі, які слід зарахувати в рахунок погашеної заборгованості 19745,45 грн. Згідно банківських виписок позивача, відповідач на його користь за період з листопада 2019 по березень 2022 сплатив, всього 19745,45 грн: у листопаді 2019 3244,41 грн, у грудні 2019 2011,18 грн, у січні 2020 569,22 грн, у лютому 2020 1569,22 грн, у травні 2020 1200,00 грн, у серпні 2020 184,63 грн, у вересні 2020 184,63 грн, у жовтні 2020 184,63 грн, у листопаді 2020 369,26 грн, у грудні 2020 553,90 грн, у січні 2021 1553,90 грн, у лютому 2021 1536,81 грн, у березні 2021 830,62 грн, у квітні 2021 521,62 грн, у травні 2021 521,62 грн, у червні 2021 1021,62 грн, у липні 2021 519,74 грн, у серпні 2021 519,74 грн, у вересні 2021 519,74 грн, у жовтні 2021 519,74 грн, у листопаді 2021 519,74 грн, у грудні 2021 519,74 грн, у січні 2022 519,74 грн, у березні 2022 50,00 грн. Розрахунок заборгованості, що відповідає дійсним обставинам справи (погодженим між сторонами умовам) виглядає так: заборгованість складає 55606,67 грн, з них: 46552,96 грн - заборгованість по кредиту, 9053,71 грн - заборгованість по процентам, але з урахуванням вже сплачених відповідачем на користь позивача 19 745,45 грн, залишок заборгованості складає 35 861,22 грн. (55606,67 19 745,45). Отже, сума коштів у розмірі 79 642,01 грн стягненню з відповідача не підлягає (115503,23 - 35861,22). Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесе або які очікує понести в зв`язку із розглядом цієї справи, складає 15000,00 грн. Докази у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК будуть надані не пізніше 5 днів з моменту винесення рішення по справі. На підставі вищезазначеного, просив відмовити позивачу в задоволенні його позову у справі №357/2266/25 в частині стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 79642,01 грн та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

16.07.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, згідно ч.1 ст. 244, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 21.07.2025 16:00 год.

Представник позивача, за довіреністю у справі - Киричук Галина Миколаївна, у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати у відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача, адвокат Лісовенко Дмитро Ігорович, у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Як вбачається з п.1.1 Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (а.с. 87-94), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК`є правонаступником усіх прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», найменування якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» (протокол №79 від 26.04.2018) було змінено на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Встановлено, що 28.10.2019 відповідач - ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» і підписав заяву №1001438780101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 12, 16-18, 44-55), відповідно до умов якої, підписанням цієї заяви Клієнт беззастережно підтверджує та приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги.

На підставі заяви №1001438780101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.10.2019 ОСОБА_1 просив надати йому споживчий кредит на наступних умовах: кредит у сумі 46552,96 грн на рефінансування (погашення заборгованості 42201,61 грн та 4051,35 грн оплата договору страхування, разова комісія 300,00 грн), на строк 48 місяців (до 29.10.2023), зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,35% (628,46 грн) та зі сплатою відсотків 9% річних.

Як вбачається із графіку платежів, схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами) дата платежу до 29 числа кожного місяця, платіжні періоди з 29.10.2019 по 29.10.2023, сума платежу щомісяця 1786,93 грн, останній платіж 1786,83 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 628,46 грн щомісяця.

28.10.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 13), яким встановлено основні умови кредитування: тип кредиту кредит 46552,96 гривень, строк кредитування 48 місяців, мета отримання кредиту погашення заборгованості, оплата договору страхування та разової комісії, спосіб надання кредиту безготівковий перерахунок, процентна ставка - 9% річних, тип процентної ставки фіксована, щомісячна комісія 1,35% та порядок повернення кредиту щомісячно ануїтетними платежами згідно графіку платежів.

Позивач на підтвердження укладення кредитного договору №1001438780101від 28.10.2019 з відповідачем, а саме видачі банком коштів по договору, надав платіжну інструкцію від 28.10.2019 (а.с. 57), згідно якої АТ «ПУМБ» надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 46552,96 грн.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується також випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , відкритому на його ім`я за період з 28.10.2019 по 01.12.2024, де вбачається рух коштів по рахунку відповідача (а.с. 67-69).

Встановлено, що 29.10.2018 відповідач - ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» і підписав заяву №2001156405801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 14, 15, 16-18), відповідно до умов якої, підписанням цієї заяви клієнт беззастережно підтверджує та приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

На підставі заяви №2001156405801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ» від 29.10.2018 ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 , видати кредитну картку НОМЕР_2 , встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою, кредитний ліміт у сумі 15000,00 грн, платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови встановлюються Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням заяви, підтверджує, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка та ПІН.Також сторони погодили, що реальна річна процентна ставка складає47,88 % річних.

29.10.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 15), яким містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту: тип кредиту кредитна лінія, сума ліміту - 15000 гривень, строк кредитування 12 місяців, зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, мета отримання кредиту загальні споживчі цілі, розмір процентної ставки 47,88 % річних, тип процентної ставки фіксована, порядок повернення кредиту - щомісячно не пізніше настання платіжної дати, протягом встановленого строку кредитування, за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

Встановлено, що кредитні договори №1001438780101 від 28.10.2019 та №2001156405801 від 29.10.2018, підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому, саме з 29.10.2018 та 28.10.2019 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами, що не спростовано відповідачем.

Згідно із положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України, закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів та зазначені кредитні договори недійсними у встановленому законом порядку не визнано.

Представник відповідача заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що відповідач не погоджується з тим, що розміщені на веб-сайті банку публічні пропозиції на укладення договору у відповідних на той час редакціях є складовими кредитних договорів. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач розумів, ознайомився та погодився з умовами та правилами банківських послуг в публічних пропозиціях, підписуючи заяву про приєднання. Витяги із веб-сайту позивача - Публічні пропозиції на укладення ДКБО (нова редакція діє з 06.04.2018; та нова редакція діє з 12.06.2019) належними доказами бути не можуть, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд враховує дані твердження представника відповідача, виходячи з наступного.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у даному випадку АТ «ПУМБ».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з додатків до позовної заяви, Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції від 2018 року та від 2019 року не містить підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.10.2019 та 29.10.2018 шляхом підписання заяви-приєднання

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг в АТ «ПУМБ», розумів відповідач та ознайомився і погодився із ними, підписуючи заяви від 29.10.2018 та від 28.10.2019.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, у даному випадку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «ПУМБ» неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.10.2019 та 29.10.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.02.2025).

Крім того, зазначення у заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені його підписом, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Слід зазначити, що Умови та Правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Саме така позиція висловлена в правових висновках, у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де Велика Палата, зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 06 лютого 2014 року, шляхом підписання заяви-анкети, та у постанові Верховного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.

Водночас, судом встановлено, що у заяві №1001438780101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.10.2019 та паспорті споживчого кредиту, які власноручно підписані відповідачем, визначені основні істотні умови кредитування, а саме: тип кредиту кредит 46552,96 гривень, строк кредитування - 48 місяців (до 29.10.2023), мета отримання кредиту погашення заборгованості, оплата договору страхування та разової комісії, спосіб надання кредиту безготівковий перерахунок, процентна ставка - 9% річних, тип процентної ставки фіксована, щомісячна комісія 1,35% та порядок повернення кредиту щомісячно ануїтетними платежами згідно графіку платежів.

У заяві №2001156405801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 29.10.2018 та паспорті споживчого кредиту, які власноручно підписані відповідачем, визначені основні істотні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, а саме: тип кредиту кредитна лінія, сума ліміту - 15000 гривень, строк кредитування 12 місяців, зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, мета отримання кредиту загальні споживчі цілі, розмір процентної ставки 47,88 % річних, тип процентної ставки фіксована, порядок повернення кредиту - щомісячно не пізніше настання платіжної дати, протягом встановленого строку кредитування, за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

Отже, наведені вище обставини підтверджують факт звернення відповідача - ОСОБА_1 до банку, укладення договорів та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують заперечення відповідача про недоведеність даних обставин.

Також, матеріали справи містять докази того, що позивач АТ «ПУМБ» виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, з яких вбачається, що саме 28.10.2019 на картковий рахунок відповідача - ОСОБА_1 було здійснено зарахування кредитних коштів на суму 46552,96 грн та з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , вбачається рух коштів, зокрема за кредитним договором №2001156405801 від 29.10.2018.

Водночас, відповідачем не надано до суду жодного доказу в спростування того, що вказані карткові рахунки йому не належать, або, що він не отримував вказаних коштів, чи, що дані кошти були надані йому за іншими правочинами укладеними у відповідні дати.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов вказаних кредитних договорів, АТ «ПУМБ» направив відповідачу письмову вимогу (повідомлення) №КНО-44.2.2/722 від 02.12.2024 про виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами №1001438780101 від 28.10.2019 та №2001156405801 від 29.10.2018 у загальному розмірі 115503,23 грн (а.с. 78-79), у якій банк повідомив розмір боргу, попередив про необхідність його повернення, протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги та попередив про подання позову до суду в разі невиконання даної вимоги, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошта Експрес (а.с. 80-82).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001156405801 від 29.10.2018 (а.с. 63-66) вбачається, що кредитна заборгованість відповідача станом на 01.12.2024 становить 37254,51 грн, яка складається із: 17324,97 грн - заборгованість за кредитом та 19929,54 грн заборгованість процентами.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1001438780101 від 28.10.2019 (а.с. 58-62) вбачається, що кредитна заборгованість відповідача станом на 01.12.2024 становить 78248,72 грн, з яких: 43066,39 грн заборгованість за кредитом, 15740,7 грн заборгованість процентами та 19441,63 грн заборгованість за комісією.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що сторонами у заяві №2001156405801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 29.10.2018 не було погоджено збільшення кредитного ліміту до 20000,00 грн та згідно з банківською випискою позивач зарахував на цей рахунок 11964,57 грн суму меншу, яку відповідач просив згідно своєї заяви, а тому заяву №2001156405801 від 29.10.2018, яка встановлювала для відповідача кредитний ліміт у сумі 15000,00 грн, позивачем виконано не було, у заявленій сумі кредитний ліміт для відповідача був недоступний, від так всі його подані розрахунки заборгованості не відповідають дійсним обставинам спірних відносин сторін.

Суд критично оцінює зазначені твердження представника відповідача та наведений ним розрахунок виходячи з наступного.

Так, підстави збільшення кредитного ліміту передбачені Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 19-43).

Отже, зміна кредитного ліміту була передбачена ДКБО і відповідач не був ознайомлений із вказаною умовою.

При цьому, згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001156405801 від 29.10.2018 (а.с. 56) відповідачу - ОСОБА_1 29.10.2018 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн, який 03.04.2019 був збільшений до 20000,00 грн.

Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 29.10.2018 по 01.12.2024 (а.с. 70-77), з якої вбачається рух коштів за кредитним договором №2001156405801 від 29.10.2018 у розмірі вищому ніж 11964,57 грн, як зазначає відповідач, та в ній чітко відображені як розмір коштів, які використовував відповідач, так і місце їх зняття, а також здійснення ним поповнення свого карткового рахунку.

Крім того, доказів того, що відповідач звертався до Банку та висловлював свою незгоду зі збільшенням йому кредитного ліміту, матеріали справи не містять.

Також, суд враховує, що представник відповідача, надаючи лише контррозрахунки заборгованості згідно договорів №2001156405801 від 29.10.2018 та № 1001438780101 від 28.10.2019, належних та достатніх доказів виконання відповідачем умов договору № 1001438780101 від 28.10.2019, зокрема, згідно графіку платежів та погашення заборгованості за кредитним договором №2001156405801 від 29.10.2018 до суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитних договорів, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з останнього підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно договорів №2001156405801 від 29.10.2018 та № 1001438780101 від 28.10.2019.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 15740,70 грн по кредитному договору № 1001438780101 від 28.10.2019 та у розмірі 19929,54 грн по кредитному договору №2001156405801 від 29.10.2018, то вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, у порушення вимог ст. 76, 81 ЦПК України, позивачем АТ «ПУМБ» не обґрунтований період нарахування відсотків, не надано обґрунтованого розрахунку цих сум із чітко наведеним періодом, відсотковою ставкою, на підставі чого можна було б перевірити такі нарахування відсотків та суми на які вони були нараховані у певний період.

Так, матеріали справи містять розрахунки заборгованості за договорами № 1001438780101 від 28.10.2019 та №2001156405801 від 29.10.2018, складені позивачем (а.с. 57-66), які не є належними та допустимими доказами, оскільки позивач жодного належного розрахунку, з визначенням періоду, із зазначенням відсоткової ставки, суми заборгованості на яку здійснено таке нарахування вказаної заборгованості до суду не надав.

Представник відповідача, заперечував проти вказаного розміру заборгованості, висловивши свої заперечення саме щодо нарахувань відсотків, комісії і деяких умов кредитних договорів, а позивач АТ «ПУМБ» у підтвердження вимог та спростування доводів відповідача не надав до суду детального обґрунтованого розрахунку заборгованості з посиланням на умови договору, із відображенням періоду і всіх складових боргу.

Виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості, але позивач не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості відсотків за вказаними кредитними договорами, із відображенням всіх складових боргу та періоду виникнення цього боргу, а тому вимога про стягнення боргу за нарахованими і несплаченими відсотками у вказаному розмірі не підлягає до задоволення за недоведеністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 19441,63 грн за кредитним договором №1001438780101 від 28.10.2019, слід зазначити наступне.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що умовами заяви №1001438780101 від 29.10.2019 встановлено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Однак, зазначена умова укладеного між сторонами кредитного договору про комісію у формі заяви є нікчемною.

Суд враховує дані твердження відповідача, виходячи з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1, ч.2, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як зазначено вище у рішенні, 28.10.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання заяви №1001438780101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, умовами якого визначено сплату щомісячної комісії у розмірі 1,35 % - 628,46 грн (п. 4 Розділу Споживчий кредит Заяви).

Графіком платежів, який міститься у заяві №1001438780101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.10.2019, передбачено сплату комісії у розмірі 1,35% (628,46 грн) щомісяця, починаючи з 29.10.2019 по 29.10.2023.

Отже, кредитним договором встановлена комісійна винагорода, яка сплачується позичальником щомісячно у розмірі 628,46 грн у період, встановлений у графіку платежів., а загальний розмір комісії за період з 29.10.2019 по 29.10.2023, який складає 30166,08 грн, є суттєвим порівняно із розміром кредиту, який отримано відповідачем (46552,96 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим і розумним, який вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

При цьому, у кредитному договорі №1001438780101 від 28.10.2019 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що позичальник користувався такими послугами.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 лютого 2024 року у справі № 337/3703/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії за кредитним договором в розмірі 19441,63 грн.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що позивач вимагає стягнути з відповідача комісію у розмірі 19441,63 грн, але відповідач, згідно банківських виписок позивача, вже сплатив на користь позивача комісію або інші платежі за період з листопада 2019 по березень 2022 року у розмірі 19745,45 грн, які слід зарахувати в рахунок погашеної заборгованості.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження представника відповідача, оскільки вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи та відповідач не надав до суду жодних достатніх та достовірних доказів в підтвердження сплати на користь АТ «ПУМБ» грошових коштів в рахунок погашення комісії та інших платежів за період з листопада 2019 по березень 2022 року у розмірі 19745,45 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідач здійснив погашення комісії на суму 628,46 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с. 68), тому вказану суму слід віднести в рахунок погашення тіла кредиту (43066,39 628,46) на погашення.

Отже, суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що у відповідача - ОСОБА_1 існує обов`язок перед позивачем АТ «ПУМБ» щодо сплати заборгованості за кредитними договорами №2001156405801 від 29.10.2018 у розмірі 17324,97 грн та № 1001438780101 від 28.10.2019 у розмірі 42437,93 грн, саме за тілом кредиту, та водночас, є недоведеними позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів та комісії за користування коштами.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, ч. 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1253,40 грн.

Керуючись ст. 11, 205, 207, 526, 598, 599, 610, 612, 625-629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 141, 223, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором №2001156405801 від 29.10.2018 у розмірі 17324,97 грн та за кредитним договором № 1001438780101 від 28.10.2019 у розмірі 42437,93 грн, всього 59 762,90 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1253,40 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят три гривні 40 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: вулиця Андріївська, будинок 4, місто Київ, 04070.

Відповідач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 21.07.2025.

Суддя: О. В. Бондаренко