Рішення № 128970180, 18.07.2025, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/118/24

Провадження №2/157/39/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 липня 2025 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001927453001, на підставі якого відповідачу видано кредит у сумі 80 001 гривня. Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим заборгованість перед позивачем станом на 10 липня 2023 року складає 102 332 грн 48 к., з яких: заборгованість за кредитом 59 985 гривень 59 копійок, заборгованість за процентами 8 гривень 05 копійок, заборгованість за комісією 42 338 гривень 84 копійки. Позивач направив відповідачу письмову вимогу, однак у наданий строк заборгованість він не погасив.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 102 332 грн 49 к. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності. Щодо винесення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не подав.

Дотримуючись положень статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

Судом установлено, що 10 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою №1001927453001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 8-9). Відповідно до цієї заяви ОСОБА_1 її підписанням беззаперечно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Згідно із вказаним договором, а також із паспортом споживчого кредиту (а.с. 9 зворот) відповідачу надається кредит на споживчі цілі в сумі 80 001 грн на строк 24 місяці по 20 липня 2023 року. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних. ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення кредиту шляхом сплати ануїтетного платежу в розмірі 5 725 грн 75 к. щомісяця та сплати останнього платежу в розмірі 5 725 грн 69 к., а також сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2 392 грн 03 к. щомісяця. Вказаний договір був підписаний сторонами власноручним підписом. Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про надання кредиту.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному об`ємі, зарахувавши на рахунок відповідача суму коштів, обумовлену договором, що підтверджується платіжною інструкцією від 20 липня 2021 року №TR.50843699.66485.8810 (а.с. 20 зворот) та випискою/особовим рахунком (а.с. 22 зворот-24).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «ПУМБ» зазначає, що заборгованість відповідача станом на 10 липня 2023 року становить 102 332 грн 48 к., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 59 985 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами в розмірі 08 гривень 05 копійки, заборгованості за комісією в розмірі 42 338 гривень 84 копійки.

Разом із тим, суд враховує, що відповідач частково повернув кошти в сумі 52 246 грн 46 к., з яких в рахунок погашення кредиту 20 015 грн 41 к., процентів 05 грн 47 к. та комісії 14 352 грн 18 к., що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 21-22) та свідчить про неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору.

Таким чином, позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув повну суму кредиту.

Водночас, щодо стягнення заборгованості за комісією суд приходить до такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 5 укладеного між сторонами договору №1001927453001 від 20 липня 2021 року передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99%, а графіком платежів встановлено таку комісію в твердій сумі 2392 грн 03 к. щомісяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору №1001927453001 від 20 липня 2021 року щодо сплати комісії в розмірі 2 392 грн 03 к. щомісяця за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 42 338 грн 84 к. задоволенню не підлягають.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.

Враховуючи наведене суд відхиляє здійснений позивачем розрахунок заборгованості та виписку/особовий рахунок з 20.07.2021 по 10.07.2023, згідно з якими відповідач сплатив: 31.08.2021 на погашення заборгованості 5750 грн, з яких на погашення простроченої заборгованості за кредитом 3207 грн 07 к., на погашення простроченої заборгованості по комісії 2392 грн 03 к.; 29.09.2021 на погашення заборгованості 5800 грн, з яких на погашення строкової заборгованості за відсотками зараховано 63 к., на погашення строкової заборгованості за кредитом 150 грн 27 к., на погашення простроченої заборгованості за кредитом 3182 грн 82 к., на погашення простроченої заборгованості по комісії 2392 грн 03 к.; 01.11.2021 на погашення заборгованості 5510 грн, з яких на погашення строкової заборгованості за відсотками зараховано 61 к., на погашення строкової заборгованості за кредитом 224 грн 54 к., на погашення простроченої заборгованості за кредитом 3108 грн 57 к., на погашення простроченої заборгованості по комісії 2392 грн 03 к.; 27.12.2021 на погашення заборгованості 5725 грн, з яких на погашення строкової заборгованості за відсотками зараховано 58 к., на погашення строкової заборгованості за кредитом 8 грн 82 к., на погашення простроченої заборгованості за відсотками 55 к., на погашення простроченої заборгованості за кредитом 6657 грн 49 к., на погашення простроченої заборгованості по комісії 4784 грн 06 к.; 07.02.2022 на погашення заборгованості 5730 грн, з яких на погашення строкової заборгованості за відсотками зараховано 53 к., на погашення строкової заборгованості за кредитом 12 грн 37 к., на погашення простроченої заборгованості за кредитом 3320 грн 82 к., на погашення простроченої заборгованості по комісії 2392 грн 03 к., які були зараховані на погашення комісії. Ураховуючи те, що умови договору щодо сплати комісії в розмірі 2 392 грн 03 к. щомісяця є нікчемними, то сплачена відповідачем сума комісії 14 352 грн 18 к. мала бути зарахована на погашення суми кредиту враховуючи графік платежів передбачений умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту становить 45 641 грн 46 к., з яких 45 633 грн 41 к. за сумою кредиту (59958 грн 59 к. 14352 грн 18 к.) та 8 грн 05 к. за процентами, а тому позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позов частково, покладає судові витрати, які складаються із судового збору, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено на 44,6% (45641 грн 46 к. х 100% : 102332 грн 48 к.), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1080 грн 39 к. (2422 грн 40 к. х 44,6% : 100%).

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 525, 526, 611, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1001927453001 від 20 липня 2021 року в сумі 45 641 (сорок п`ять тисяч шістсот сорок одну) гривню 46 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1080 (одну тисячу вісімдесят) гривень 39 копійок судового збору.

Рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код в ЄДРПОУ 14282829; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: Б.С. Гамула