Рішення № 128965099, 21.07.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1015/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771, 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1)

до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, 73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5)

про стягнення 1006589,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ілля Єрашов

від відповідача: Тетяна Кізім

Позивач Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 3051031,41 грн. боргу.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електромереж від 20.06.2013 № 2834/С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/597/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

13.03.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 14.03.2025 судом задоволено клопотання позивача, роз`єднано позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 3051031,41 грн.; позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 859774, 50 грн. за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 258633, 54 грн., 3% річних у розмірі 67528,79 грн. та пені у розмірі 858235,42 грн. постановлено розглядати у справі №916/597/25; позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 458546,40 грн. за період лютий, з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 122160,94 грн., 3% річних у розмірі 32544,25 грн. та пені у розмірі 393607, 57 грн. виділено у самостійне провадження.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2025, справі за вищевказаними вимогами позивача до відповідачів присвоєно єдиний унікальний № 916/1015/25 та передано справу на розгляд судді Сулімовській М.Б.

Отже, з урахуванням наведеного, предметом спору у даній справі є позовні вимоги, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про спільне використання технологічних електромереж №2834/С від 20.06.2013 в частині погашення основного боргу у розмірі 458546,40 грн. за період лютий, з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 122160,94 грн., 3% річних у розмірі 32544,25 грн. та пені у розмірі 393607, 57 грн.

Ухвалою від 21.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.04.2025, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

11.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку на його подання.

15.04.2025 до суду надійшло заперечення позивача щодо поновлення строку на подання відповідачем відзиву.

16.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 16.04.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено строк та прийнято відзив до розгляду; відкладено підготовче засідання на 14.05.2025.

26.04.2025 відповідачем подано заперечення.

Ухвалою від 14.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі №916/1015/25 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 05.06.2025.

В судовому засіданні 05.06.2025 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 19.06.2025.

Ухвалою від 19.06.2025, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників провадження, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути справу у розумні строки та відкладено судове засідання на 09.07.2025.

В судовому засіданні 09.07.2025 продовжено розгляд справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 09.07.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що останнє (вступна та резолютивна частина) буде проголошено 21.07.2025 о 13:00 годині.

В судове засідання 21.07.2025 з`явились представники сторін.

Судом, в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 20.06.2013 між ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (власник) та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С, за умовами якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1).

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка "Однолінійна схема", наданого власником мереж з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (п.1.2).

За умовами розділу 2 договору, власник мереж, крім іншого, зобов`язаний утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач; забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, згідно з ПУЕ. У разі, якщо власник мереж є основним споживачем, рівень надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, не може бути вищим, ніж існуюча категорія надійності електропостачання власника мереж; щомісяця до 26 дня розрахункового періоду надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, та два примірники Акта прийому-здачі наданих послуг (згідно зразку, що є додатком №2), оформлених власником мереж; щорічно до 15 листопада надавати користувачу два примірники довідки про обсяги переданої електричної енергії за базовий період (додаток №1), оформленої власником мереж; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень.

Згідно розділу 3 договору, власник мереж, в тому числі, має право на отримання від користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

В свою чергу, відповідно до умов розділу 4 договору, користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком №3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж"; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб власника мереж до систем та засобів обліку і засобів контролю потужності та якості електроенергії, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії; у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення користувачем займаного об`єкта останній повідомляє про це власника мереж за 20 днів і здійснює повний розрахунок за використання електричних мереж до дня виїзду включно. Власник мереж припиняє передачу електричної енергії в день звільнення об`єкта.

За умовами розділу 5 договору, користувач має право не сплачувати за використання електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини користувача; на отримання від власника мереж інформації щодо якості електричної енергії, порядку визначення плати за використання електричних мереж власника мереж, умов та режимів передачі електричної енергії; на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних унаслідок порушення його прав; на доступ до електроустановок, розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об`єктах власника мереж і враховують обсяг електричної енергії, для зняття показів. Перевіряти схеми приєднання струмоприймачів власника мереж, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, а також перевіряти працездатність установлених у власника мереж пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

В розділі 7 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахункв за спільне використання електричних мереж.

Так, розрахунковим вважається період з 15 числа розрахункового періоду до такого самого числа наступного розрахункового періоду. Вартість наданих послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423. Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно п.9.4, цей договір укладається на строк до 31.12.2013, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність.

Додатки до цього договору "Однолінійна схема", "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", "Довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період", "Акт прийому- здачі наданих послуг", "Кошторис обґрунтованих витрат" є невід`ємними частинами цього договору (п.9.5).

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

12.05.2021 між АТ "Херсонська ТЕЦ" (основний споживач) та АТ "Херсонобленерго" (оператор системи розподілу) укладено додаткову угоду до договору, на підставі якої основний споживач та оператор системи розподілу у зв`язку зі зміною дати розрахункового періоду та зміною форми додатку №2 до договору, домовились внести в договір №2834С від 20.06.2013 про спільне використання електричних мереж відповідні зміни та доповнення, в тому числі, викласти додаток 7.1 до договору в наступній редакції "Розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця".

В матеріалах справи наявні:

- Порядок обрахування плати за спільне використання електричних мереж;

- Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін;

- Розрахунок умовних електричних мереж ПАТ "Херсонська ТЕЦ" відповідно договору про спільне використання технологічних мереж №2834/С від 20.06.2013;

- Довідка про баланс споживання та передачі електричної енергії в технологічних електричних мережах спільного використання АТ "Херсонська ТЕЦ" та АТ "Херсонобленерго" протягом з 01.11.2020 до 01.11.2021;

- Кошторис витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання АТ "Херсонська теплоелетроцентраль" на наступні 12 місяців з 1 числа наступного календарного місяця від дати подання його до АТ "Херсонобленерго";

- Обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж на період 2021-2022.

Як стверджує позивач, відповідачу у спірний період було виставлено рахунки на оплату за користування технологічними електромережами, в тому числі:

1. за лютий 2022 - рахунок №654 та Акт №2 на суму 171954,90 грн.;

2. за період з 11.11.2022 по 30.11.2022 - рахунок №705 та Акт №11 на суму 114636,60 грн.;

3. за грудень 2022 - рахунок №713 та Акт №8 на суму 171954,90 грн.

Однак, у встановлений договором строк означені рахунки відповідачем оплачені не були.

28.05.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою №1 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування, що і зумовило нарахування на суму основного боргу у розмірі 458546,40 грн. інфляційних витрат у розмірі 122160,94 грн., 3% річних у розмірі 32544,25 грн., пені у розмірі 393607,57 грн. та звернення до суду із даним позовом.

Не погоджуючись із вимогами позивача відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що відповідно до п.5.1 договору користувач (відповідач) має право не сплачувати за використання електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулась не з вини користувача.

Згідно наданих до суду актів приймання-передачі наданих послуг та рахунків на оплату позивач вимагає сплатити на його користь кошти за надані у листопаді (з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудні 2022 послуги). В той же час, послуги у листопаді 2022 позивачем відповідачу не надавались.

Загальновідомим та таким, що не потребує доказуванню, є факт перебування Херсонської області під окупацією російської федерації у період з 01.03.2022 (а фактично з 24.02.2022) по 11.11.2022 (правобережна частина Херсонської області) (Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376).

Після звільнення правобережної частини Херсонської області 11.11.2022 виявлено, що перед відступом озброєні формування російської федерації пошкодили електричні мережі, внаслідок чого електрична енергія була відсутня на деокупованій частині області. Про означене доводилось до відома населення шляхом розміщення на веб-сайті АТ "Херсонобленерго" інформації про роботи з відновлення енергопостачання жителям Херсонщини: Інтернет-посилання: https://ksoe.com.ua/company/news/hersonoblenergo-rozpochina-roboti-z-vdnovlennya-elektropostachannya-v-herson/ (новина від 12.11.2022); https://ksoe.com.ua/company/news/spetsalsti-dtek-dopomagatimutj-energetikam- hersonoblenergo-u-vdnovlenn-elektromerej-zvljneno-vd-okupantv-hersonschini/ (новина від 12.11.2022).

17.11.2022 на сайті Товариства розміщено інформацію, що світло у Херсоні може бути відновлено протягом 14-21 дня https://ksoe.com.ua/company/news/elektropostachannya-u-zvljnenomu-herson-moje- vdnovitisya-protyagom-1421-dnv/) (новина від 17.11.2022). Повідомлено про те, що до війни Херсон живило три магістральні лінії електропередачі. Всі вони зруйновані, вартість зруйнованої інфраструктури, за попередньою оцінкою, складає 1,5-2 млрд грн. АТ "Херсонобленерго" концентрує сили на лінії електропередачі, яка йде з Миколаєва, яку можна відновити найшвидше. Для цього треба відновити зруйновану інфраструктуру: понад 70 прольотів лінії електропередачі та дві опори.

З 26.11.2022 населенню Херсонщини повідомлено, що м.Херсон може бути заживлено протягом кількох діб https://ksoe.com.ua/company/news/energetiki- hersonoblenergo-vdnovlyuyutj-elektropostachannya-u-herson/ (новина від 26.11.2022).

Заживлення м.Херсон відбулось з 29.11.2022 (друга половина дня), що підтверджено витягами з диспетчерського журналу.

До того ж, відповідач повідомляв позивача про те, що після деокупації м.Херсона 11.11.2022 енергопостачання по місту було відновлено не 11.11.2022, а 29.11.2022, у зв`язку з чим акт наданих послуг та рахунок не відповідають дійсності та є невірними.

Також відповідач заперечує нарахування на прострочені платежі пені з огляду на те, що 25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", який у редакції від 27.02.2022 вказував на рекомендації учасникам ринку електричної енергії (споживач, основний споживач також є учасниками ринку - п.1.1.1 гл. 1.1 р. І ПРРЕЕ) на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (пп.5 п. 1 Постанови).

Редакцією від 26.04.2022 до Постанови НКРЕКП № 332 внесені зміни та викладено п.1 у новій редакції.

Пп. 16 п.1 Постанови у новій редакції (ред. від 26.04.2022) зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з огляду на приписи Постанови НКРЕКП №332 нарахування пені як штрафної санкції, визначеної договором, укладеного відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, є неправомірним.

Крім того відповідач звертає увагу на те, що з початку повномасштабного вторгнення субспоживачі основного споживача (позивача) були відсутні, а відтак частину лютого 2022 та у грудні 2022 Товариство не використовувало технологічних мереж позивача для цілей розподілу електричної енергії субспоживачам (споживачам, приєднаним до мереж позивача), у зв`язку з чим підстави для стягнення плати за спільне використання технологічних електричних мереж за лютий та грудень 2022 відсутні.

Оскільки, за твердженням відповідача, він не отримував послуг у тому обсязі, які вказані у Актах про надання послуг, наданих позивачем до суду, то у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Окрім доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, у запереченні відповідач звертає увагу суду на те, що за умовами укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 2834/С від 20.06.2013 власник мереж (позивач) був зобов`язаний щомісяця до 26 дня розрахункового періоду надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, та два примірники Акта прийому-здачі наданих послуг, оформлених власником мереж (п.2.4 договору). Щорічно до 15 листопада надавати користувачу два примірники довідки про обсяги переданої електричної енергії за базовий період, оформленої власником мереж.

Натомість, користувач (відповідач) зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком №3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" (п.4.1 договору).

Згідно з п.7.3 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання позивачем відповідачу передбачених договором актів та рахунків у 2022 році, з якого позивач починає обраховувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Так, до позовної заяви позивачем приєднані докази направлення 21.05.2024 Актів та рахунків супровідним листом №04-2/1000 від 21.05.2024. Крім того, до позовної заяви приєднано вимогу про сплату заборгованості від 28.05.2024 № 06-1/1035.

Проте, матеріали справи не містять підтвердження надання позивачем відповідачу актів та рахунків як те передбачено умовами договору. Також відсутні докази їх отримання відповідачем у 2022 році.

Разом із тим, позивач починає обраховувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних з 01.04.2022, що з огляду на вказане вище, на думку відповідача, є неправомірним.

У відповіді на відзив позивач щодо твердження відповідача про незаконне нарахування вимог з оплати послуг за листопад 2022 року зазначає наступне.

Як вбачається із рахунку та акту, нарахування відбувалось за період з 11.11.2022 по 30.11.2022.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визначено, що Херсонська міська територіальна громада (тобто, в тому числі м. Херсон) була тимчасово окупована з 01.03.2022 по 11.11.2022 (попередній наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 мав аналогічні періоди тимчасової окупації).

Відповідно до п.1.1. договору № 2834/С від 20.06.2013, власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Тобто, на переконання позивача, незалежно від того чи здійснювався транзит електричної енергії відповідачем, позивачем було забезпечено технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії з дня звільнення м. Херсона від тимчасової окупації (тобто, з 11.11.2022 року).

Щодо твердження відповідача про незаконність нарахування пені з посиланням на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, позивач зазначає, що дійсно, станом на 01.01.2025 року п. 15 частиною 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначено: "на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

Однак, Закон України "Про ринок електричної енергії" набрав чинності у 2017 році, а договір № 2834/С про спільне використання технологічних електричних мереж був укладений 20.06.2013 року. Тобто, даний договір не укладався відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", отже, на переконання позивача, нарахування пені є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст.14 ЦК України зазначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З укладеного між сторонами договору №2834/С від 20.06.2013 вбачається, що у власника мереж наявний обов`язок забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а у користувача - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Розділом 7 договору, з урахуванням додаткової угоди від 12.05.2021, передбачено, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка. Вартість наданих послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423. Розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

Як слідує з матеріалів справи, 10.11.2021 Сектором Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Херсонській області був погоджений Кошторис витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання АТ "Херсонська теплоелетроцентраль" на наступні 12 місяців з 1 числа наступного календарного місяця від дати подання його до АТ "Херсонобленерго".

Також, сторонами було підписано додаток до договору "Обрахування плати за спільне використання технологічних мереж на період 2021-2022", відповідно до якого в період з 01.12.2021 по 30.11.2022 оператор системи розподілу АТ "Херсонобленерго" здійснює відшкодування витрат щомісячно; загальна сума відшкодування витрат основному споживачу АТ "Херсонська ТЕЦ" складає 2421900,00 грн. (сума затверджена згідно кошторису) х 0,71 / 12 місяців = 143295,75 грн. + 28659,15 грн. (ПДВ щомісячно).

Позивачем, на виконання умов договору, було складено наступні Акти прийому-здачі наданих послуг:

- Акт №2 від 28.02.2022 на суму171954,90 грн. за лютий 2022;

- Акт №11 від 30.11.2022 за період з 11.11.2022 по 30.11.2022 на суму 114636,60 грн.;

- Акт №8 від 31.12.2022 на суму 171954,90 грн. за лютий 2022.

На підставі означених Актів виставлено рахунки-фактури:

- №654 від 28.02.2022 на суму 171954,90 грн.;

- №705 від 16.02.2023 на суму 114636,60 грн.;

- №713 від 16.02.2023 на суму 171954,90 грн.

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи Акти прийому-здачі наданих послуг не підписані стороною оператора системи розподілу АТ "Херсонобленерго" (відповідачем).

При цьому суд враховує наступні висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21:

"За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) с вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним, роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи".

Отже, саме по собі непідписання відповідачем актів прийому-здачі наданих послуг не може свідчити про їх ненадання та неможливість пред`явлення до стягнення сум за такі послуги. Водночас, при розгляді вимог позивача судом мають бути встановлені обставини реального надання послуг відповідачу.

Заперечуючи проти задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за лютий 2022 року відповідач зауважує, що з початку повномасштабного вторгнення субспоживачі основного споживача (позивача) були відсутні, а відтак частину лютого 2022 Товариство не використовувало технологічних мереж позивача для цілей розподілу електричної енергії субспоживачам (споживачам, приєднаним до мереж позивача), у зв`язку з чим підстави для стягнення плати за спільне використання технологічних електричних мереж - відсутні.

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача та зауважує, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визначено, що Херсонська міська територіальна громада (в тому числі м. Херсон) була тимчасово окупована з 01.03.2022 по 11.11.2022 (попередній наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 мав аналогічні періоди тимчасової окупації).

Відповідачем не доведено жодними належними доказами, що протягом лютого 2022 він не використовував технологічних мереж позивача.

Посилання відповідача на обставини відсутності окремих юридичних осіб (субспоживачів основного споживача), починаючи з 2011 року, також до уваги судом не приймаються, оскільки розмір плати за спільне використання технологічних мереж був погоджений сторонами в лютому 2021 року. Тобто, станом на час погодження розміру оплати відповідачу було відомо про обставини відсутності окремих юридичних осіб, що є його субспоживачами, проте розмір оплати було погоджено ним без жодних зауважень.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази на спростування факту надання та отримання послуг із забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, вимоги в частині стягнення заборгованості за лютий 2022 року в сумі 171954,90 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За листопад 2022 року позивач просить стягнути заборгованість за період з 11.11.2022 (дата визволення м.Херсон) по 30.11.2022 в розмірі 114636,60 грн.

Розглядаючи вимоги за вказаний період суд враховує наступне.

Заперечуючи проти задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за листопад 2022 відповідач зазначає, що загальновідомим та таким, що не потребує доказування є факт перебування Херсонської області під окупацією російської федерації у період з 01.03.2022 (а фактично з 24.02.2022) по 11.11.2022 (правобережна частина Херсонської області) (Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376). Після звільнення правобережної частини Херсонської області 11.11.2022 виявлено, що перед відступом озброєні формування російської федерації пошкодили електричні мережі, внаслідок чого електрична енергія була відсутня на деокупованій частині області. Про означене доводилось до відома населення шляхом розміщення на веб-сайті АТ "Херсонобленерго" інформації про роботи з відновлення енергопостачання жителям Херсонщини: Інтернет-посилання: https://ksoe.com.ua/company/news/hersonoblenergo-rozpochina-roboti-z-vdnovlennya-elektropostachannya-v-herson/ (новина від 12.11.2022); https://ksoe.com.ua/company/news/spetsalsti-dtek-dopomagatimutj-energetikam- hersonoblenergo-u-vdnovlenn-elektromerej-zvljneno-vd-okupantv-hersonschini/ (новина від 12.11.2022). 17.11.2022 на сайті Товариства розміщено інформацію, що світло у Херсоні може бути відновлено протягом 14-21 дня https://ksoe.com.ua/company/news/elektropostachannya-u-zvljnenomu-herson-moje-vdnovitisya-protyagom-1421-dnv/) (новина від 17.11.2022). Повідомлено про те, що до війни Херсон живило три магістральні лінії електропередачі. Всі вони зруйновані, вартість зруйнованої інфраструктури, за попередньою оцінкою, складає 1,5-2 млрд грн. АТ "Херсонобленерго" концентрує сили на лінії електропередачі, яка йде з Миколаєва, яку можна відновити найшвидше. Для цього треба відновити зруйновану інфраструктуру: понад 70 прольотів лінії електропередачі та дві опори.

З 26 листопада 2022 населенню Херсонщини повідомлено, що м.Херсон може бути заживлено протягом кількох діб https://ksoe.com.ua/company/news/energetiki- hersonoblenergo-vdnovlyuyutj-elektropostachannya-u-herson/ (новина від 26.11.2022).

Заживлення м.Херсон відбулось 29.11.2022 у другій половині дня, що підтверджено витягами з диспетчерського журналу.

Присутні в судовому засіданні представники обох сторін визнали означені обставини та підтвердили, що протягом листопада 2022 в м.Херсон було відсутнє електропостачання до другої половини дня 29.11.2022.

За приписами частин 1, 3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, обставини відсутності в м.Херсон електропостачання протягом листопада 2022 до другої половини 29.11.2022 є загальновідомими, оскільки широко висвітлювались у засобах масової інформації, в тому числі в мережі Інтернет, а також визнані представниками обох сторін під час розгляду цієї справи по суті, отже останні не потребують доказування.

Суд враховує, що за умовами пп.5.1 розділу 5 договору, користувач має право не сплачувати за використання електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини користувача.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Станом на час розгляду цієї справи по суті пп.5.1 розділу 5 договору є чинним, доказів визнання його недійсним суду не надано.

Жодна зі сторін дійсності цього пункту договору не оспорювала.

Суд констатує, що перерва в електропостачанні протягом листопада 2022 мала місце не з вини користувача, отже останній має право не сплачувати за використання електричних мереж за період з 11.11.2022 по 29.11.2022.

Фактично, в листопаді 2022 відповідач використовував електричні мережі лише після відновлення електропостачання - 30.11.2022.

Суд здійснив розрахунок заборгованості за листопад 2022 та зауважує, що належною до стягнення сумою є - 5731,83 грн. (171954,90 грн. / 30 = 5731,83 грн.). У задоволенні решти вимог в сумі 108904,77 грн. слід відмовити.

При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача відносно того, що незалежно від того чи здійснювався транзит електричної енергії відповідачем, позивачем було забезпечено технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії з дня звільнення м. Херсона від тимчасової окупації (тобто з 11.11.2022 року), оскільки відповідно до п.1.1. договору № 2834/С від 20.06.2013, власник мереж зобов`язується саме забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач.

Суд звертає увагу на те, що в Акті №11 прийому-здачі наданих послуг від 30.11.2022 позивачем зазначено, що основний споживач надав з 11.11.2022 по 30.11.2022, а оператор системи розподілу прийняв послугу з передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами у відповідності з договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С від 20.06.2013. Загальна вартість наданих послуг складає 114636,60 грн.

Також, в рахунку-фактурі №705 від 16.02.2023 найменуванням послуги, що підлягає оплаті, визначено: передача електричної енергії власними технологічними електричними мережами з 11.11.2022 по 30.11.2022 у відповідності з договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С від 20.06.2013.

Тобто, самим позивачем зазначено про надання протягом листопада 2022 послуги з передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами (а не забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії), яка, фактично, була надана лише 30.11.2022.

Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за грудень 2022, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено вище, відповідно до пп.7.2 розділу 7 договору, вартість наданих послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

10.11.2021 Сектором Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Херсонській області був погоджений Кошторис витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання АТ "Херсонська теплоелетроцентраль" на наступні 12 місяців з 1 числа наступного календарного місяця від дати подання його до АТ "Херсонобленерго".

Також, сторонами було підписано додаток до договору "Обрахування плати за спільне використання технологічних мереж на період 2021-2022", відповідно до якого в період з 01.12.2021 по 30.11.2022 оператор системи розподілу АТ "Херсонобленерго" здійснює відшкодування витрат щомісячно; загальна сума відшкодування витрат основному споживачу АТ "Херсонська ТЕЦ" складає 2421900,00 грн. (сума затверджена згідно кошторису) х 0,71 / 12 місяців = 143295,75 грн. + 28659,15 грн. (ПДВ щомісячно).

В означеному додатку сторонами визначено, що згідно Методики обрахування плати за спільне використання технологічних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691, дані обсяги переглядаються щорічно. Строк дії цього додатку до договору складає з 01.12.2021 по 30.11.2022 (включно).

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що на наступний період починаючи з грудня 2022 Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього відповідним структурним підрозділом НКРЕКП не узгоджувався, сторонами не було підписано додаток до договору "Обрахування плати за спільне використання технологічних мереж", нарахування заборгованості за грудень 2022 було здійснено з урахуванням вартості послуг, обумовленої в додатку "Обрахування плати за спільне використання технологічних мереж на період 2021-2022".

Суд не погоджується з позицією позивача та зауважує наступне.

Так, відповідно до п.2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 12.06.2008 №691 (з відповідними змінами станом на дату виникнення спірних правовідносин), кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються основним споживачем щороку на погодження до відповідного структурного підрозділу НКРЕКП на території.

У разі обґрунтованих змін статей витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, наслідком яких є зміна суми витрат за кошторисом більше ніж на 5%, складу (конфігурації) електричних мереж, топології однолінійних схем, що відбулися протягом року, основний споживач зобов`язаний подати на погодження зміни до кошторису.

Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього розглядаються відповідним структурним підрозділом НКРЕКП на території не більше 30 календарних днів.

Узгоджений зі структурним підрозділом НКРЕКП на території кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (та/або зміни до нього), який є невід`ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, подається оператору системи основним споживачем (його уповноваженою особою) протягом 30 календарних днів від дати погодження безпосередньо або поштовим зв`язком (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Кошторис витрат вважається поданим з дати його безпосереднього подання оператору системи або з дати відправлення рекомендованого листа.

Кошторис витрат діє протягом одного року від дати його подання основним споживачем (його уповноваженою особою) оператору системи. Якщо впродовж цього року основним споживачем не поданий оператору системи новий погоджений кошторис витрат на наступний рік, відшкодування витрат оператором системи основному споживачу припиняється.

У разі надання основним споживачем узгодженого з територіальним органом НКРЕКП кошторису витрат або змін до діючого кошторису витрат, відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, у тому числі із врахуванням змін до кошторису витрат, здійснюється з 01 числа наступного календарного місяця від дати подання кошторису (змін до нього) основним споживачем (його уповноваженою особою) оператору системи.

Враховуючи наведене положення Методики, з огляду на відсутність узгодженого Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідним структурним підрозділом НКРЕКП на наступний період, починаючи з грудня 2022 відшкодування витрат оператором системи основному споживачу мало бути припиненим.

Отже, позивачем безпідставно здійснено нарахування відповідачу заборгованості за грудень 2022 в розмірі 171954,90 грн., а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог АТ "Херсонська ТЕЦ" в частині стягнення основної заборгованості - в сумі 177686,73 грн. У задоволенні решти вимог суд відмовляє.

Окрім основної заборгованості позивач нарахував та заявив до стягнення 122160,94 грн. інфляційних витрат, 32544,25 грн. 3% річних та 393607, 57 грн. пені.

Так, відповідно до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Позивачем за порушення відповідачем строків оплати нараховано на підставі п. 8.2.1 договору 393607, 57 грн. пені по кожному рахунку окремо.

Щодо заявленої позивачем пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №413 від 26.04.2022 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766", на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який наразі є продовженим.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Згідно частини 1 статті 20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Як вбачається із Постанови, її прийнято відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим відповідними Указами Президента України, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2025 у справі № 911/1359/22.

При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2025 у справі №911/1359/22 констатував, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

Відповідно до приписів п.96 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.

Суд вважає, що сторони АТ "Херсонська ТЕЦ" та АТ "Херсонобленерго" є учасниками ринку електричної енергії та на них розповсюджується дія Постанови НКРЕКП (Регулятор) №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022).

Законом України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, визначені статтею 4 Закону, а також інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (пункт 19 статті 4 Закону).

Згідно з ч.3 ст.6 Закону, до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом, а відповідно до ч.4 цієї статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового ринку електричної енергії).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 визначено , що Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджені відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до п.11.6.1 Кодексу системи розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, для забезпечення розподілу електричної енергії електричними мережами, що не належать ОСР, між ОСР та відповідним власником мереж, який не є ОСР (основним споживачем), укладається Договір про спільне використання технологічних електричних мереж за типовою формою у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Типова форма Договору про спільне використання технологічних електричних мереж є Додатком 1 до ПРРЕЕ, та затверджена Регулятором.

В преамбулі договору №2834/С про спільне використання технологічних електричних мереж, який укладено між позивачем та відповідачем 20.06.2013, встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

В свою чергу, в додатковій угоді до договору від 12.05.2021, якою вносились зміни в окремі пункти договору, визначено нові найменування сторін, а саме: "Основний споживач" та "Оператор системи розподілу" замість "Власник мереж" та "Користувач", як того вимагають положення Типового договору про спільне використання технологічних мереж.

Договір №2834/С від 20.06.2013 регулює відносини, що виникають між учасниками ринку в сфері ринку електричної енергії відповідно до цього Закону та затверджених Регулятором на виконання Закону актів у сфері ринку електричної енергії, типових та примірних договорів в особливий період оголошеного воєнного стану в Україні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставним нарахування пені під час дії воєнного стану, а тому відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 393607,57 грн. пені.

Щодо вимог в частині 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Позивачем заявлено до стягнення 122160,94 грн. інфляційних витрат, 32544,25 грн. 3% річних.

Суд здійснив розрахунок річних та збитків від інфляції виходячи з частково задоволених вимог основної заборгованості у визначені позивачем періоди за кожним рахунком окремо.

За розрахунком суду, належними до стягнення є 15161,24 грн. 3% річних (14797,54 грн. за заборгованість за лютий 2022, 363,70 грн. - за листопад 2022) та 70183,68 грн. збитків від інфляції (69089,75 грн. - лютий 2022, 1093,93 грн. - листопад 2022).

При цьому суд критично ставиться до позиції відповідача відносно безпідставності нарахування позивачем річних та інфляційних починаючи з 01.04.2022 за відсутності доказів вручення актів прийому-здачі наданих послуг та рахунків на оплату у передбачений договором строк, з огляду на наступне.

Так, дійсно, згідно з пп.7.3 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання позивачем відповідачу передбачених договором актів та рахунків у 2022 році; відповідно до наявного в матеріалах справи листа АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" №04-2/1000, рахунки та акти були скеровані на адресу АТ "Херсонобленерго" 21.05.2024.

Водночас суд зауважує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасної оплати відповідних платежів.

Суд звертає увагу, що, як зазначено вище, сторонами було підписано додаток до договору "Обрахування плати за спільне використання технологічних мереж на період 2021-2022", відповідно до якого в період з 01.12.2021 по 30.11.2022 оператор системи розподілу АТ "Херсонобленерго" здійснює відшкодування витрат щомісячно; загальна сума відшкодування витрат основному споживачу АТ "Херсонська ТЕЦ" складає 2421900,00 грн. (сума затверджена згідно кошторису) х 0,71 / 12 місяців = 143295,75 грн. + 28659,15 грн. (ПДВ щомісячно).

Отже, відповідач був обізнаний з щомісячним розміром оплати за спільне використання технологічних мереж.

Таким чином, відсутність рахунку на оплату не позбавляла відповідача обов`язку виконувати свої зобов`язання у встановлені договором порядку і строки.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, 73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771, 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1) - 177686 (сто сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. основної заборгованості, 15161 (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят одну) грн. 24 коп. 3% річних, 70183 (сімдесят тисяч сто вісімдесят три) грн. 68 коп. збитків від інфляції, 3156 (три тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 38 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8925,93 грн. покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 21 липня 2025 р.