Рішення № 128948124, 18.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4025/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить:

скасувати податкове повідомлення-рішення №43974-1305 від 28.04.2017 р., яке прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві, та яким було нараховано ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 481560,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення №43974-1305від 28.04.2017 р. прийняте з порушенням вимог діючого законодавства без належних підстав та з невірно визначеними показниками.

Об`єктом оподаткування в даному випадку є земельна ділянка площею 0,3066 га з кадастровим номером 8000000000:90:113:0031, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що використовувалася фізичною особою ОСОБА_1 за фактом володіння розташованою на зазначеній земельній ділянці нежитловою будівлею (реєстраційний номер номер об`єкта нерухомого майна 1933216080000).

У позивача відсутня будь-яка конкретна інформація щодо вихідних показників, на підставі яких здійснено розрахунок, бази оподаткування, складових та формул здійснення розрахунку податкового зобов`язання. Тобто податкове повідомлення рішення за формою не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки не містить відповідного розрахунку податкового зобов`язання.

Згідно з положеннями ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Кінцевою датою визначення контролюючим органом податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік є 01.05.2017, а до 01.07.2017 контролюючий орган зобов`язаний надіслати платнику відповідне податкове повідомлення-рішення, при цьому обов`язок по вірному нарахуванню фізичним особам сум земельного податку покладено на контролюючий орган, який з метою вірного обчислення належної суми податкового зобов`язання має визначити базу нарахування земельного податку скориставшись у встановленому діючим законодавством порядку отриманими належним чином та у належній формі даними державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Визначення та надання вірних даних щодо нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є виключною компетенцією органів Держгеокадастру, при цьому безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення (обрахування) чи зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (у тому числі окремих її складових).

Невідповідність використаних податковим органом при обчисленні податкового зобов`язання коефіцієнтів, які характеризують локальні фактори місцеположення земельної ділянки, дійсним значенням таких коефіцієнтів, які закріплено у даних державного земельного кадастру, свідчить про те, що контролюючим органом в порушення встановленої законом процедури нарахування податкового зобов`язання не було отримано у належній формі (а саме у формі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель) дані державного земельного кадастру щодо земельної ділянки та було невірно визначено суму податкового зобов`язання, зважаючи на що податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 12.02.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

25.02.2025 року до суду за вхід. №ЕС/16961/25 надійшла заява про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.03.2025 за вхід. №ЕС/23929/25 надійшов відзив на позов, в якому податковим органом наголошено на необґрунтованості вимог позивача, так як відповідно до Витягу з бази даних ПК «Кадастр», наданого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, за громадянином за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковуються земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000: 90:113:0031, площею 0,3066 га.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна фізична особа ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, загальною площею: 1996,10 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 1979, виданий 01.12.2011 року (копія додається).

Отже, відповідно до вищезазначеного договору, майно, що є предметом даних договорів, розташоване саме на ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно за яку було нараховане податкове зобов`язання, оскільки дана ділянка використовується ОСОБА_1 .

Згідно наявної у контролюючого органу інформації ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб за вищезазначену земельну ділянку, в 2013-2019 роках, а саме за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066 га.

З огляду на вищевикладене, ГУ ДПС у м. Києві Шимону Л.Г. було сформовано податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання по земельній платі з фізичних осіб (КБК 18010700) за 2017 рік від 28.04.2017 року №43974-1305 на суму 481560,53 гривень.

Відтак, під час прийняття свого рішення контролюючий орган діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.

26.03.2025 за вхід. №ЕС/27597/25 надійшла заява від представника позивача про долучення доказів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач є власником нежитлової будівлі площею 1996,10 кв.м., яка розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,3066 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.12.2011 за реєстровим № 1979, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т.В.

28.04.2017 року ГУ ДПС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 43974-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 481560,53 грн.

02.11.2024 представник позивача звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із адвокатським запитом за вхід. №45/24, зокрема щодо надання інформації про розмір та підстави виникнення у ОСОБА_1 податкового боргу.

Листом №87823/6/26-15-13-06-10 від 13.11.2024 відповідач повідомив позивачу про те, що станом на 12.11.2024 згідно інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС України в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг на загальну суму 1 203 901,33 гривень, а саме земельний податок з фізичних осіб (КБК 18010700) по АДРЕСА_2 , нарахованого платнику на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.08.2017 № 43974-1305 на суму 481 560,53 гривень, від 08.07.2019 № 145663-1305-2615 на суму 722 340,80 гривень, а також пеня у сумі 110 132,23 гривень на підставі ст. 129 Кодексу з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19).

02.12.2024 представник позивача звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із адвокатським запитом за вхід. №49/24, зокрема щодо надання копій документів (інформації), на підставі яких було складено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 №43974-1305.

Листом №94932/6/26-15-24-01-11-08 від 10.12.2024 відповідач повідомив позивачу про те, що "відповідно до Витягу з бази даних ПК "Кадастр", наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА, за громадянином ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066 га. Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна фізична особа ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі, загальною площею 1996,10 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 1979, виданий 01.12.2011. Відповідно до вищезазначеного договору, майно, що є предметом даних договорів, розташоване саме на ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно за яку було нараховано податкові повідомлення-рішення, оскільки дана ділянка використовується ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Кодексу, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно п. 274.1. ст. 274 Кодексу, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб за вищезазначену Ділянку, в 2013-2019 роках, а саме за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066 га.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням ДПС у м. Києві Шимон Леоніду (РНОКПП НОМЕР_1 ) були сформовані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) по земельній платі з фізичних осіб (КБК 18010700), а саме і в тому числі:

ППР від за 2017 рік: від 28.04.2017 №43974-1305 на суму 481560,53 гривень;

ППР за 2019 рік: від 23.04.2019 №145663-1305-2615 на суму 722340,80 гривень."

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 за № 43974-1305 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.147 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст.20 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Цими нормами ЗК України та ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗК України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. (стаття 206 ЗК України)

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Тобто особа є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як було встановлено судом, позивач є власником нежитлової будівлі площею 1996,10 кв.м., яка розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,3066 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.12.2011 за реєстровим № 1979, за земельну ділянку під якою відповідач нарахував земельний податок.

Разом з тим, відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до положень статті 194 Земельного кодексу України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентовано статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Таким чином, для реалізації податковим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок, та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема, щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

В наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що при здійсненні розрахунку земельного податку з фізичних осіб та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ним було використано дані ПК «Кадастр», надані Департаментом земельних ресурсів КМДА.

Доказів на підтвердження факту отримання та використання при розрахунку податкового зобов`язання з земельного податку даних державного земельного кадастру відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

При цьому, суд зауважує, що дані ПК «Кадастр не є належним джерелом даних про земельну ділянку, та не є даними державного земельного кадастру у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», не розкриває, та відповідно не дає змоги перевірити правомірність здійсненого обрахунку земельного податку.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України саме відповідач наділений повноваженнями здійснити нарахування суми земельного податку з фізичних осіб та враховуючи положення пункту 286.1 статті 286 Податкового кодекс України, він повинен був використовувати дані державного земельного кадастру, суд дійшов висновку про те, відповідачем здійснено таке нарахування виходячи з даних, отриманих з неналежних джерел.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 адміністративне провадження №К/9901/3401/17 (адміністративна справа №826/13291/16).

Про можливість використання податковим органом лише інформації, відображеної в державному земельному кадастрі, Верховний Суд також вказував також у постановах від 13 травня 2021 року (справа №826/13362/17), від 18 листопада 2021 року (справа №160/7381/19).

Таким чином, Головним управлінням ДФС у м.Києві не виконано обов`язку щодо надання до суду належних, достатніх, та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості здійсненого в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 28.04.2017 №43974-1305 розрахунку податкового зобов`язання по земельному податку, а відтак, суд дійшов висновку, що спірну суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб контролюючим органом визначено з порушенням приписів податкового законодавства України, що відповідно свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що він не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду. Оскаржуване рішення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані пізніше, ніж прийняте оскаржуване рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 адміністративне провадження №К/9901/1450/17 (адміністративна справа №826/15139/16).

Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято протиправно, а тому, як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3852,49 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №0208-8153-7488-0843 від 07.02.2025 року.

Керуючись ст.ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №43974-1305 від 28.04.2017 р., яке прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві, та яким було нараховано ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 481560,53 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3852 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні) грн. 49 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ 44116011), сплачені згідно квитанції №0208-8153-7488-0843 від 07.02.2025 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС в м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ 44116011)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА