Рішення № 12894378, 16.12.2010, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-12510/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська Західна №1» він перебував у трудових відносинах з 21 жовтня 2004 року по 15 грудня 2008 рік.

15 грудня 2008 року він за станом здоров»я був переведений на підприємстві відповідача брошуровальником.

25 лютого 2009 року був звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

22 листопада 2005 року, під час виконання своїх трудових обовязків на підприємстві відповідача, він був травмований та проходив лікування з діагнозом: відкритий перелом 3-ї локтьової кістки, вивих голівки лучової кістки, забій грудної клітини зліва, черепно-мозкова травма, струс головного мозку.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 24.11.2005 року.

29.09.2006 року йому комісією МСЕК вперше було встановлено - 25% втрати професійної працездатності.

5 жовтня 2007 року йому повторно по травмі, яку він отримав 22.11.2005 року, було встановлено 25% втрати професійної працездатності.

За час праці на підприємстві відповідача він також отримав професійне захворювання, про що 8 травня 2009 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, а 2 липня 2009 року, згідно висновку МСЕК була встановлена друга група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 75 % відсотків.

На підставі висновку МСЕК він був поставлений на облік у відділ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Красноармійську Донецької області, де були призначені страхові виплати.

Виплати ж за моральну шкоду по травмі, яку він отримав 22.11.2005 року, під час виконання своїх трудових обовязків на підприємстві відповідача, позивач не отримав.

Згідно Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року, було передбачено відшкодування моральної шкоди саме за рахунок Фонду соціального страхування. На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальне обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 березня 2007 року № 717-У, скасовано право застрахованих громадян, які постраждали на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України.

В зв»язку з тим, що травму він отримав 22,11.2005 року, під час виконання своїх трудових обовязків на підприємстві відповідача, позивач вважає, що відшкодувати йому моральну шкоду, потрібно солідарно, за рахунок відповідачів а саме за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську Донецької області, згідно діючого законодавства України, яке було дійсне на час, отримання травми, а також за рахунок відповідача ВАТ «Вугільна компанія Шахта «Красноармійська-Західна №1», згідно норм, Цивільного кодексу України, Кодексу законів про Працю України, Закону України «Про охорону праці».

Відповідачі по справі не бажають виплачувати йому моральну шкоду, за травму, яку він отримав 22.11.2005 року, під час виконання своїх трудових обовязків на підприємстві відповідача ВАТ «Вугільна компанія Шахта Красноармійська-Західна №1», в зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення моральної шкоди з відповідачів. Він тривалий час був змушений лікуватися та знаходитися в лікарнях. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він постійно пригнічений. Йому була встановлена стійка втрата працездатності. По цій причині він не працює, але якби не травма, ще зміг би працювати та виконувати ту роботу, яку виконував до отримання травми. В теперішній час він вимушений постійно проходити курс лікування, приймати ліки, що порушує його звичайний спосіб життя. Він втратив нормальні життєві стосунки зі своїми близькими, тому що не може виконувати роботу по дому, в зв»язку з тим, що це потребує певних зусиль. Все це разом має вплив на його спосіб життя та сімейні відношення. Для лікування йому необхідні ліки, але він не має можливості їх отримати у зв'язку з відсутності коштів. У нього з'явилося почуття відчаю, тривога перед майбутнім, труднощі в сімейних стосунках. Все вище наведене, викликає у мене фізичні, душевні та психічні страждання. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в 100000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська Західна №1», правонаступником якого є відповідач п справі ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» перебував у трудових відносинах з 21 жовтня 2004 року по 25 лютого 2009 року був звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 5-12).

22 листопада 2005 року, під час виконання своїх трудових обовязків на підприємстві відповідача, позивач був травмований та проходив лікування з діагнозом: відкритий перелом 3-ї локтьової кістки, вивих голівки лучової кістки, забій грудної клітини зліва, черепно-мозкова травма, струс головного мозку.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 24.11.2005 року (а.с. 15-16, 19-20).

29.09.2006 року йому комісією МСЕК вперше було встановлено - 25% втрати професійної працездатності (а.с. 13014).

5 жовтня 2007 року йому повторно по травмі, яку він отримав 22.11.2005 року, було встановлено 25% втрати професійної працездатності.

За час праці на підприємстві відповідача позивач також отримав професійне захворювання, про що 8 травня 2009 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, а 2 липня 2009 року, згідно висновку МСЕК була встановлена друга група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 75 % відсотків.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 18 листопада 2009 року з ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» на користь позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, повязаної з отриманим професійним захворюванням, було стягнуто 25000 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до травмування позивача, яке мало місце 22.11.2005 року. Висновком МСЕК від 29.09.2006 року йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв»язку з травмою на виробництві. В зв»язку з цим у листопаді 2010 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обовязку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 80% працездатності в зв»язку з травмою. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», пов”язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку (а.с. 19-20).

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП Украъни, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 25%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 268 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», з р\р 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок травми на виробництві..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», р\р 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: