Рішення № 128942190, 18.07.2025, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/665/25

Провадження №2/567/351/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю "СВЕАФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором пронадання фінансовогокредиту

в с т а н о в и в :

ТОВ СВЕА ФІНАНС звернулось в Острозький районний суд Рівненської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 32943 грн. 13 коп. заборгованості за договором про надання фінансового кредиту.

В обґрунтування позову ТОВ "СВЕА ФІНАНС" зазначає, що 17.05.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №26022-05/2023, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит, а остання зобов`язалась повернути його в порядку та на умовах, визначених договором, сплатити проценти за користування кредитом, але свої зобов`язання за цим договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором в розмірі 32943,13 грн.

Зазначаючи про те, що за договором факторингу з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» від 29.11.2023, яке раніше (03.07.2023) уклало договір факторингу з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», ТОВ "СВЕА ФІНАНС" отримало право вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №26022-05/2023, просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за даним договором в розмірі 32943,13 грн.

Відповідачка позов не визнала.

Ухвалою суду від 16.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

В письмовому клопотанні представник відповідачки, не заперечуючи отримання відповідачкою від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» грошових коштів, зазначила, що відповідачка свої зобов`язання за договором виконала повністю, а заявлена заборгованість була утворена штучно факторинговою компанією, яка не мала відповідної ліцензії для надання послуг кредитування і до якої, окрім того, не перейшло право вимоги боргу.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про надання фінансового кредиту задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З доводів позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 17.05.2023 було укладено договір про надання фінансового кредиту №26022-05/2023, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 14100 грн. на умовах повернення строковості та платності.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

На обґрунтування позовних вимог, АТ СВЕА ФІНАНС зазначає, що 17.05.2023 відповідачка звернулась до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» з пропозицією на укладення угоди на отримання фінансового кредиту, яка того ж дня була прийнята ним.

На підтвердження зазначених тверджень, до матеріалів справи позивачем додано відповідні заявку-анкету та договір про надання фінансового кредиту №26022-05/2023.

З повідомлення ТОВ УНІВНРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №2919_250318184138 встановлено, що 17.05.2023 ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» 14100 грн.

ОСОБА_1 в ході розгляду справи не заперечувала, що отримала вказаний платіж.

Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

З аналізу положень ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" вбачається, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що вони містять електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідачки.

Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір №26022-05/2023 від 17.05.2023 про споживчий кредит є письмовим правочином, який відповідає вимогам.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та відповідачкою була досягнута домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і на виконання цієї домовленості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» було надано ОСОБА_1 14100 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначаючи про те, що за договором факторингу з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» від 29.11.2023, яке раніше (03.07.2023) уклало договір факторингу з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», ТОВ "СВЕА ФІНАНС" отримало право вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №26022-05/2023, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за даним договором в розмірі 32943,13 грн.

При вирішенні спору в цій частині, суд виходить з наступного.

За змістом п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.10.2023 у справі №905/306/17, від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що 17.05.2023 між відповідачкою та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №26022-05/2023, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 14100 грн. на строк 360 днів та на умовах його повернення у визначений договором строк зі сплатою передбачених відсотків за його користування.

Поряд з цим, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не довело належними та допустимими доказами, як відступлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», так і відступлення ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на свою користь права вимоги до ОСОБА_1 за договором надання фінансового кредиту.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

03.07.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу №3072023.

Як вбачається з п.1.1, 2.1 договору факторингу, предметом цього договору є відступлення фактору права вимог, зазначених у відповідних реєстрах прав вимог.

Водночас, п.1.2.договору визначено, що на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли з основних договорів, та отримує права вимоги по зобов`язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього договору.

Під час розгляду даної справи позивачем не надано суду акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу, а саме таким документом сторонами договору факторингу визначено момент, коли фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях.

В той же час, п.1.4 договору визначено, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату укладення цього договору та акту приймання-передачі.

Позивачем не надано зазначений акт приймання-передачі і на виконання ухвали суду від 30.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви незважаючи на те, що у вказаній ухвалі зазначалось про відсутність такого акту та доказів оплати суми коштів ТОВ "Стар Файненс Груп" для ТОВ "ФК "Інвеструм" за даним договором факторингу.

Отже, позивач не довів належним доказом, перехід права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №26022-05/2023 від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на підставі договору факторингу №3072023.

29.11.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-79/23 яким передбачено отримання позивачем права грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ».

Як вбачається з п.2.1 договору факторингу №01.02-79/23, клієнт відступає фактору належні йому права вимоги, а фактор набуває права вимоги та сплачує клієнту фінансування за відступлення прав вимоги у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, передбачені цим договором.

Згідно підпункту «л» п.1.1 договору факторингу №01.02-79/23, обов`язковою документацією договору є інші наявні у клієнта документи, що підтверджують права вимог та містять інформацію, яка є важливою для реалізації прав вимог та (або), які можуть бути витребувані судом у фактора.

Вирішуючи спір в цій частині, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках,

Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Водночас, частиною 1 статті 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а частиною другою зазначеної статті визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Отже, оскільки позивач, не надавши суду акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на підставі договору факторингу №3072023, не довів належними доказами факту переходу права вимоги до відповідачки від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і, як наслідок, не довів переходу боргових зобов`язань відповідачки за договором факторингу №01.02-79/23 від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до позивача, то у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №26022-05/2023 від 17.05.2023 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство зобмеженою відповідальністю"СВЕАФІНАНС" (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221),

відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 18.07.2025.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.