Рішення № 128932331, 18.07.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7109/25

Провадження № 2/127/1304/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором.

Позовна заявамотивована тим,що 09.02.2022року між ТОВ «Мілоан» тавідповідачем булоукладено кредитнийдоговір №102771665 шляхом використанняодноразового ідентифікатора,за умовамиякого коштинадаються убезготівковій формішляхом їхперерахування зареквізитами платіжноїкартки. ОСОБА_1 підтвердила про ознайомлення з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, які є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін.

16.07.2024року міжТОВ «Мілоан» тапозивачем булоукладено договірфакторингу №16072024,відповідно доумов якогоТОВ «Мілоан» передалопозивачу заплату належнійому прававимоги,а останній прийнявправа вимогидо боржників,вказаних уреєстрі боржників.Відповідно доРеєстру боржниківвід 16.07.2024року ТОВ«ФК «ЄАПБ»набуло правагрошової вимогидо відповідачав сумі25064,00грн.,з яких: 20000,00грн. сумазаборгованості заосновною сумоюборгу; 3664,00грн. сумазаборгованості завідсотками; 1400,00грн. заборгованістьза комісією.

Також,16.08.2021року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір №6255574881, який складається з Паспорту кредитута Умов отримання фінансових кредитів. На підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальника, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору.

04.04.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/17-Ф, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а останній зобов`язався відступити позивачу права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 року реєстру прав вимоги. Позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 25345,52 грн., з яких: 13577,33 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 0,93 грн. загальна заборгованість по відсоткам, 11767,26 грн. загальна заборгованість по комісії.

Таким чином, всупереч умов кредитних договорів, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права вимоги, відповідач не здійснювала жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 05.06.2025року прийнятоцивільну справудо розгляду,після повторногоавтоматизованого розподілу справи,у зв`язкуіз звільненнямз посадисудді ОСОБА_2 .Справа розглядаєтьсяза приваламиспрощеного позовногопровадження без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначенісудом строки,відзиву напозовну заявувідповідачем поданоне було,судову кореспонденціюнадіслано судомна зареєстрованемісце проживаннявідповідача: АДРЕСА_1 .Конверт ізсудовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи викладене вище та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України«Про електроннийцифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено,що 09.02.2022року міжТОВ «Мілоан»та ОСОБА_1 було укладенодоговір проспоживчий кредит№ 102771665,який бувукладений в електроннійформі (а.с. 8-13).

Відповідно доп.1вказаного вищедоговору,кредитодавець зобов`язуєтьсяна умовах визначених цимдоговором,на строквизначений п.1.3.договору надатипозичальнику грошовікошти (фінансовийкредит)у сумі,визначеній уп.1.2.договору,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредитодавцю кредит,сплатити комісіюза наданнякредиту тапроценти закористування кредитом в рекомендованудату платежу,але непізніше датиостаточного погашеннязаборгованості,згідно п.1.4договору тавиконати іншізобов`язання уповному обсязіна умовахта встроки/терміни,що визначенідоговором.Сума (загальнийрозмір)кредиту становить 20000,00грн. Кредит надаєтьсязагальним строкомна 90 днів. Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 11.03.2022 року. Поточний період складає 60 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.05.2022 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Підпунктами 1.5.1.п.1договору визначено,що комісіяза наданнякредиту: 1400.00грн.,яка нараховуєтьсяза ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно доп.п.2.2.3.п.2договору,проценти нараховуютьсяза стандартноюставкою,що визначенап.1.5.3.цього Договору,яка є незмінною протягомвсього строкукредитування,окрім випадків,коли заумовами акцій,програм лояльності,спеціальних пропозицій,та зінших причинвизначена вп.1.5.2процентна ставказапропонована позичальникупротягом пільговогоперіоду зізнижкою іє меншоюза стандартнуставку встановленуп.1.5.3договору. Якщо визначена п.1.5.2процентна ставкає нижчоювід стандартноїставки,то післязавершення пільговогоперіоду,з урахуваннямпролонгацій,проценти протягомпоточного періодупродовжують нараховуватисьза стандартноюставкою згідноп.1.5.3.договору. Стандартна процентнаставка неє підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Відповідно доп.п.5.1.п.5договору, позичальник підтверджує, що: до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору; умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреба та фінансового стану.

Як вбачається з умов цього договору, він підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового індикатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Матеріали справимістять Паспортспоживчого кредиту,який містятьвідомості про кредитодавця,основні умовикредитування зурахуванням побажаньспоживача, інформацію щодо орієнтованої реальноїрічної процентноїставки та орієнтованої загальноївартості кредитудля споживача, порядок повернення кредиту та інше (а.с. 14).

ТОВ «Мілоан» своїзобов`язанняза вказанимдоговором виконалоналежним чиномпро,що свідчитьплатіжне доручення№39530755від 09.02.2022року проперерахування відповідачукредитних коштівв розмірі20000,00грн. (а.с. 15).

Також зматеріалів справивбачається,що 16.07.2024року міжТОВ «Мілоан»та ТОВ«ФК «Європейськаагенція зповернення боргів»було укладенодоговір факторингу №16072024,відповідно доумов якого останнє зобов`язалосяпередати грошовікошти врозпорядження ТОВ «Мілоан»за плату, яке відступитифакторові правагрошової вимоги, строк виконаннязобов`язань заякою настав або виникнев майбутньомудо третіхосіб боржників, включаючи сумуосновного зобов`язання, плату закредитом,неустойкою та/абопроцентами запорушення грошовогозобов`язання таіншими платежами згідно кредитних договорів, за наявності, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 17-18).

Згідно зп.1.2.договору,перехід відклієнта дофактора праввимоги заборгованостідо боржниківвідбувається вмомент підписання сторонами актуприйому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2,після чогофактор стає кредитором повідношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

16.07.2024 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників (а.с. 19).

Відповідно довитягу зреєстру боржниківдо договоруфакторингу №16072024від 16.07.2024року ТОВ «ФК«Європейська агенціяз поверненняборгів» набулоправа вимогидо відповідачаза кредитнимдоговором №102771665 на суму25064,00грн.,з яких: 20000,00 грн. -сума заборгованостіза основноюсумою боргу; 3664,00грн. сумазаборгованості завідсотками та1400,00грн. сумазаборгованості закомісією (а.с. 20). Вказана сума підтверджується і відомостями ТОВ «Мілоан» (а.с. 21).

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право кредитора за вказаним вище кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Свої зобов`язання за кредитним договором №102771665 від 09.02.2022 року відповідач виконувала не належним чином, внаслідок чого має непогашену заборгованість.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що ждо нарахуваннякомісії врозмірі 1400,00 грн. за договором №102771665, то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Отже, позовна вимог в частині стягнення заборгованості за вказаним вище договором підлягає частковому задоволенню.

Крім того,16.08.2021року міжТОВ «ФК«ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6255574881, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надано в розмірі 27239,00 грн. строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 7,00% від суми кредиту (а.с. 29, 31).

Згідно з п. 1.3 договору, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №5574881 (а.с. 30), який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, позичальник підписуючи цей договір підтверджує, що ТОВ «ФК «ЦФР» у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі ознайомило мене з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою фінформацією.

07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ПАТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги №07.10.2016 року, згідно з умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 36-38).

Пунктом 2.2. вказаного вище договору визначено, що сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

Разом з тим, позивачем не надано суду Реєстр прав вимоги, в зв`язку з чим не можливо встановити перехід прав вимоги, зокрема, за кредитним договором №6255574881 та на яку суму.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

При цьому, позивачем надано суду договір факторингу №НІ/11/17-Ф, укладений 04.04.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та позивачем (а.с. 38-39), за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №6255574881 на загальну суму боргу в розмірі 25345,52 грн. (а.с. 40, 41).

Отже, через відсутність доказів на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором №6255574881 до ПАТ «ТАСКОМБАНК», яке в подальшому відступило їх позивачу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, а тому позові вимоги в частині стягнення заборгованості за цим кредитним договором задоволенню не підлягають.

Відповідно дост.141ЦПК Україниз відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню судовийзбір пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог(46,94%) в розмірі 1421,34 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 12 Закон України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 551, 611, 625, 627-629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» сумузаборгованості закредитним договором №102771665в розмірі 23664,00грн. (двадцятьтри тисячі шістсот шістдесятчотири гривні 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» витратина оплатусудового зборув розмірі 1421,34грн.(однатисяча чотириста двадцять одна гривня 34 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 18.07.2025 року.

Суддя: