Рішення № 128911961, 08.07.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/395/25 Справа №447/4/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

08.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення суми страхового відшкодування.

Процесуальні дії у справі.

02.01.2025 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «УСГ» про стягнення суми страхового відшкодування, поданий представником позивача - адвокатом Шалою Р.М., у якому просить стягнути з ПАТ «СК «УСГ» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 73 632,70 гривень, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1 101, 46 грн. період з 03.12.2024 по 24.12.2024, а також відшкодувати судові витрати у справі: суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211, 20 гривень, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 19.02.2024 у с. Ричагів Стрийського району Львівської області відбулася ДТП за участі транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача та транспортного засобу «CHEVROLET MALIBU», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , а також за участі забезпеченого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 11.03.2024 у справі №447/536/24, провадження №3/447/420/24, яка набрала законної сили 22.03.2024, водія транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. На момент ДТП автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , був забезпечений договором (полісом) ОСЦПВ серії ЕР №215764970, укладеним з ПАТ «СК «УСГ». Представник позивача вказує, що на підставі наведеного на відповідача ПАТ «СК «УСГ» покладено обов?язок виплатити на користь позивача страхове відшкодування у належному розмірі за шкоду, що була завдана з вини ОСОБА_3 у межах страхової суми. Звітом про визначення вартості матеріального збитку вих. №157552 від 09.03.2024, складеного суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , встановлено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначена за витратним підходом: 325 027,30 грн.; ринкова вартість КТЗ визначена за порівняльним підходом: 95 621,79 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу: 128 083,69 грн. На підставі виконаних досліджень суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4 складає 95 621,79 грн. Відповідно до звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (у технічно несправному стані) автомобіля №68/03/24 від 24.03.2024, складеного суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість аварійного (пошкодженого) КТ3 марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_5 , складає 21 989,09 грн. Відтак, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складають 128 883,69 грн. і перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, яка складала 95 621,79 грн., транспортний засіб згідно вважається фізично знищеним. У зв?язку із фізичним знищенням внаслідок ДТП транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_6 , позивачу належить до виплати страхове відшкодування у розмірі 73 632,70 грн., як різниця між вартістю транспортного засобу до і після ДТП (95 621,79 грн. - 21 989,09 грн.). 04.11.2024 позивач звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування, у якій з посиланням на вищевказані фактичні обставини страхового випадку та вимоги Закону просив відшкодувати шкоду майну позивача внаслідок ДТП у сумі 73 632,70 грн. Відповідач листом вих. №OCЦВ-2244/1 від 03.12.2024 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування оскільки з наданих документів, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , власником транспортного засобу «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_4 , є ОСОБА_6 , документів, які б підтверджували право позивача на отримання страхового відшкодування надано не було. Представник позивача вказує, що та обставина, що на момент скоєння ДТП позивач не був власником транспортного засобу не може бути перешкодою для виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу. Позивач як належний користувач пошкодженого автомобіля на підставі п. 2.2. ПДР має право на отримання відшкодування шкоди. Транспортний засіб марки «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_5 , перебував у користуванні позивача 19.02.2024 на законних підставах. Відповідач був позбавлений правових та фактичних підстав відмовляти позивачу у виплаті страхового відшкодування та був зобов?язаний 03.12.2024 у день, коли розглянув заяву позивача про страхове відшкодування від 04.11.2024, виплатити страхове відшкодування. Таким чином, з огляду на те, що відповідач не здійснив виплату на користь позивача, представник позивача просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування, використовуючи таку формулу: Пеня = С х (2ОСД/365) х Д/100, де С - сума прострочення, 2ОСД/365 - подвійна облікова ставка НБУ за 1 день прострочення, Д - кількість днів прострочення, а саме у розмірі 1 101,46 грн., тобто з 03.12.2024 (день розгляду заяви позивача) по 24.12.2024 (дати подання позовної заяви).

Ухвалою суду від 06.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень.

Відповідачем ПАТ «СК «УСГ» 27.01.2025 отримано копію ухвали суду від 06.01.2025, копію позовної заяви та доданих до неї документів, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 55).

20.02.2025 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв?язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю (а.с. 64-82). Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції покликається на те, що 17.07.2023 між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_7 був укладений поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії EP №215764970, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, що експлуатують автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 211 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 . 20.02.2024 до ПАТ «СК «УСГ» звернувся ОСОБА_8 з повідомленням про ДТП від 19.02.2024. Крім цього, 21.02.2024 до ПАТ «СК «УСГ» звернувся ОСОБА_3 з повідомленням про ДТП. 22.02.2024 транспортний засіб марки «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_5 , було оглянуто, що підтверджується актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 22.02.2024. Представник відповідача підтвердив, що відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №157552 від 09.03.2024, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_5 , перевищує ринкову вартість такого транспортного засобу. Крім цього, у відзиві підтверджено, що вказаний транспортний засіб є фізично знищеним. Представник відповідача у відзиві навів такі ж розрахунки суми страхового відшкодування, що й представник позивача у поданому позові. Представник відповідача вказує, що ПАТ «СК «УСГ» відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування у розмірі 73 632,70 грн., оскільки позивач не має права отримувати страхове відшкодування через неподання відповідних документів, що посвідчують право власності позивача на транспортний засіб. Враховуючи те, що позивач не мав права звертатися за виплатою страхового відшкодування, то й вимога про стягнення пені є безпідставною. Крім цього, представник відповідача вказав, що вимога про стягнення з ПАТ «СК «УСГ» витрат на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн. є значно завищеною, недоведеною та безпідставною.

Відповіді на відзив подано не було.

15.04.2025 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

02.07.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шала Р.М. засобами системи «Електронний Суд» подав клопотання, у якому просив проводити судове засідання за відсутності позивача та його представника.

У судове засідання повторно не з?явився представник відповідача, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, що стверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 92, 96).

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи те, що представник відповідача не з`явився у судове засідання, від відповідача не надходило жодних заяв чи клопотань, беручи до уваги тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до копії постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 11.03.2024 у справі №447/536/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Постанова набрала законної сили 22.03.2024 (а.с. 14).

Вказаною постановою суду встановлено наступне.

19.02.2024 о 08:40 год. по вул. Лесі Українки, 28 у с. Ричагів, Стрийського району Львівської області, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху й здійснив зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Malibu», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого останній здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так як обставини події встановлені і викладені вищенаведеним судовим рішенням, таке є обов`язковим та враховується судом при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова.

Відтак, суд прийшов висновку, що факт вчинення ДТП та наявності вини водія ОСОБА_3 не підлягає доказуванню.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , власником автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 1991 року випуску, є ОСОБА_6 (а.с. 10).

Відповідно до копії посвідчення водія серії НОМЕР_8 , виданого 26.12.2008 на ім?я позивача ОСОБА_1 Львівським відділом РЕР ДАІ, позивач має право керування транспортним засобами категорій А, В, С1, С (а.с. 9).

Представником позивача долучено копії полісів обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-207340138 від 20.12.2021, №ЕР-212805052 від 05.01.2023, №ЕР-218751928 від 04.01.2024 (а.с. 11, 12, 13).

Згідно з витягом із сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ, транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ 211 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , цивільно-правова відповідальність транспортного засобу застрахована у ПАТ «СК «УСГ» на підставі полісу серії ЕР №215764970 (а.с. 32).

Представник відповідача у відзиві підтвердив, що 17.07.2023 між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_7 був укладений поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії EP №215764970, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, що експлуатують автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 211 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

20.02.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із повідомленням про ДТП (а.с. 72).

21.02.2024 водій транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 211 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із повідомленням про ДТП (а.с. 74).

22.02.2024 у присутності позивача ОСОБА_1 складено дефектну відомість (а.с. 74-75).

Відповідно до копії звіту про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вих. №157552 від 09.03.2024, виконаного суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту КТЗ визначена за витратним підходом складає 325 027,30 грн.; ринкова вартість КТЗ визначена за порівняльним підходом становить 95 621,79 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 128 083,69 грн. На підставі виконаних досліджень, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 19.02.2024 складає 95 621,79 грн. (а.с. 15-31).

Відповідно до копії звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (у технічно несправному стані) автомобіля №68/03/24 від 24.03.2024, складеного суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість аварійного (пошкодженого) КТ3 марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_5 , складає 21 989,09 грн. (а.с. 33-42).

07.11.2024 на адресу відповідача надійшла заява позивача ОСОБА_1 про страхове відшкодування (а.с. 76-78, 43-46).

03.12.2024 ПАТ «СК «УСГ» за вих. №ОСЦВ-2244/1 відмовило у виплаті страхово відшкодування позивачу, оскільки на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_5 , є не позивач ОСОБА_1 , а ОСОБА_6 (а.с. 47, 79).

Оцінка суду.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У цій справі суд застосовуватиме Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, який був чинний під час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом положень вказаного Закону настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Під страховою сумою розуміється грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно із статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, внаслідок ДТП, зокрема на підставі положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Пунктами 2.3. та 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з пунктом 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

У постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов?язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Так, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до копії звітів про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вих. №157552 від 09.03.2024, виконаного суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту КТЗ визначена за витратним підходом складає 325 027,30 грн.; ринкова вартість КТЗ визначена за порівняльним підходом становить 95 621,79 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 128 083,69 грн. На підставі виконаних досліджень, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 19.02.2024 складає 95 621,79 грн. (а.с. 15-31), а також про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (у технічно несправному стані) автомобіля №68/03/24 від 24.03.2024, складеного суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість аварійного (пошкодженого) КТ3 марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_5 , складає 21 989,09 грн. (а.с. 33-42).

Враховуючи наведене, у зв?язку із фізичним знищенням внаслідок ДТП транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_6 , позивачу належить до виплати страхове відшкодування у розмірі 73 632,70 грн., як різниця між вартістю транспортного засобу до і після ДТП (95 621,79 грн. - 21 989,09 грн.).

Щодо стягнення пені за період з 03.12.2024 по 24.12.2024 у розмірі 1 101,46 грн. суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Так, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язку з виплати страхового відшкодування, такий зобов`язаний сплатити пеню у визначеному позивачем розмірі, оскільки суд позбавлений можливості виходу поза межі позовних вимог.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Отже, закон пов`язує початок обчислення 90-денного строку для виплати страхового відшкодування саме з моменту подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до матеріалів справи 07.11.2024 ПАТ «СК «УСГ» отримали заяву позивача про виплату страхового відшкодування.

Відповідач відмовив у здійсненні страхової виплати на підставі того, щ позивач ОСОБА_1 не надав документів, які б посвідчували його право власності на автомобіль марки «Mercedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Відповідно до п.п. 35.1., 35.2 ст. 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах «а»-«ґ» цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Пунктами 36.1-36.2 ст. 36 Закону №1961-IV визначено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону №1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (у редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху.

Вказане міститься у постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14.

Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.

Даний правовий висновок ВС відобразив у своїх постановах від 07.11.2018 у справі №200/21325/15-ц, від 03.04.2019 у справі №299/2811/16-ц, від 17.10.2019 у справі №300/193/17, від 27.11.2019 у справі №607/3007/16-ц, а Верховний Суд України у постанові від 03.12.2014 у справі №6-183цс14, така практика є сталою.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20.

Позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ПАТ «СК «УСГ» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , де власником автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 1991 року випуску, вказаний ОСОБА_6 (а.с. 10).

Однак, власник автомобіля передав позивачу транспортний засіб разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб, відтак позивач є законним володільцем даного автомобіля.

На підставі вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 має право на отримання страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу та сплаченої суми судового збору, суд прийшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно ордеру на надання правової допомоги серії ВС №1332663 адвокат Шала Р.М. є представником Гриника І.В. на підставі договору про надання правової допомоги №10/10 від 10.10.2024 (а.с. 48).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано ордер (а.с. 48), квитанцію від 23.12.2024 №0.0.4089167747.1 про перерахування на рахунок адвоката Шали Р.М. 1 000,00 грн. (а.с. 1).

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач у відзиві, який надійшов на адресу суду, заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, суд вказує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Однак, у даному випадку вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення повністю, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 1 211,60 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 106, 133, 137, 139, 141, 259, 265 ЦПК України, ст. 15, 16, 22, 625, 979, 988, 1166, 1187 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 73 632 (сімдесят три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 70 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 03.12.2024 по 24.12.2024 у розмірі 1 101 (одна тисяча сто одна) гривня 46 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», місцезнаходження: вул. Федорова, 32-а, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30859524.

Повний текст рішення складено 17.07.2025.

Суддя Головатий А.П.