Постанова № 12890806, 05.10.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року справа № 2-а-7029/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» про стягнення економічних санкцій,

в с т а н о в и в:

Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області (далі - Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» (далі - Відповідач) про стягнення економічних санкцій на загальну суму 1 447 834,65 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем при затвердженні тарифів на послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів Товариство надало розрахунки тарифів на послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів без висновків Інспекції, а також порушено порядок застосування тарифів. У зв’язку з вчиненим правопорушенням позивач застосував до відповідача економічні санкції, суму яких просить стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

В письмових запереченнях наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує. Заперечення мотивовано тим, що позивачем неправомірно, всупереч чинного законодавства нараховані економічні санкції, і рішення про нарахування економічних санкцій є безпідставним та неправомірним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У березні 2010 року посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області проведено перевірку діяльності відповідача з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів (акт перевірки від 19.03.2010 року № 074).

Перевіркою встановлено, що при затвердженні тарифів на послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів Товариство надало розрахунки тарифів на послуги з вивезення ТПВ до Київської міської державної адміністрації без висновків Інспекції, які встановлені та погоджені рішенням № 1723 від 11.12.2008 року; на послуги з захоронення ТПВ до Бородянської районної державної адміністрації також без висновків, які затверджені розпорядженням від 03.11.2009 року № 1166.

Розмір тарифів, що фактично застосовував відповідач перевищує розмір затверджених тарифів, в результаті чого за період з 01.03.2009 року по лютий 2010 року споживачам необґрунтовано нараховано 448 219,92 грн., враховуючи фактичний рівень сплати споживачами за надані послуги, підприємством отримано необґрунтовану суму виручки в розмірі 454 555,86 грн.

При встановленні тарифів на захоронення ТПВ з 04.12.2009 року, що затверджені розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 1166 від 03.11.2009 року відповідачем порушено порядок застосування тарифів, що передбачений чинним законодавством, в результаті чого необґрунтовано нараховано споживачам за послуги з захоронення ТПВ за період з 01.11.2009 року по 03.12.2009 року 27 159,43 грн. Враховуючи фактичний рівень сплати споживачами за послуги з захоронення ТПВ за період з 01.11.2009 року по 03.12.2009 року включно відповідачем необґрунтовано отримало суму виручки 28 055,69 грн., чим порушено вимоги «Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», який затверджений постановою КМУ № 1010 від 26.07.2006 року із змінами та доповненнями; п. 3 наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 «Про затвердження Порядку надання висновків щодо економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів»; пп. 3 п. 2 ст. 22 та п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІУ; п. 3.3 наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року № 7.

За результатами перевірки позивачем прийнято рішення від 25.03.2010 року № 36 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення у відповідача в доход державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в сумі 482 611 грн. 55 коп. та штрафу в сумі 965 223 грн. 10 коп.

Вказане рішення надіслано на адресу відповідача. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 25.03.2010 року, воно отримане відповідачем 30.03.2010 року.

Доказів оскарження в судовому порядку зазначеного рішення про застосування економічних санкцій суду не надано.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, та повноваження органів державного управління в галузі встановлення та застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 26.07.2006 року №1010, якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, відповідно до якого останній визначає механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів і поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року №1010 передбачає встановлені в ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» методи державного регулювання тарифів на послуги з вивезення побутових відходів шляхом визначення механізму їх формування.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Стаття 3 Положення «Про державну інспекцію з контролю за цінами» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 передбачає, що основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Пунктом 4 Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї повноважень у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що державна інспекція з контролю за цінами в Київській області в межах наданих їй повноважень здійснила перевірку додержання відповідачем порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів при наданні послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 «Про державну інспекцію з контролю за цінами» одним з основних завдань Держцінінспекції є організація роботи з підготовки висновків щодо економічного обґрунтування витрат при формуванні цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів).

Наказом Мінекономіки від 07.03.2007 р. № 67 «Про затвердження порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення твердих побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів» передбачено порядок, який установлює процедуру надання висновків Держцінінспекцією.

Зокрема, пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що звернення виробників/виконавців до вповноваженого органу щодо перегляду тарифів подається за наявності висновків Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.

В своїх поясненнях відповідач зазначив, що висновки підприємство отримало в Державній інспекції з контролю за цінами м. Києва. До матеріалів справи було додано два висновки щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги за № 15 від 02.07.2007 року і № 33 від 20.12.2007 року.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що Державною інспекцією з контролю за цінами м. Києва надані два висновки про те, що розрахунок планових витрат на надання послуг з перевезення твердих побутових відходів не є економічно обґрунтованими.

Отже, позивачем вірно встановлено, що тарифи на послуги з вивезення побутових відходів подані на затвердження до органів місцевого самоврядування без висновків Держцінінспекції.

На підставі ст. 57 Конституції України, - кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», - «У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів».

Як вбачається з акту перевірки № 074 від 19.03.2010 року відповідачем з 01.11.2009 року введено в дію нові тарифи на послуги з захоронення твердих побутових відходів, а саме в розмірі 20,20 грн./1мі, зазначений тариф погоджений Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 1166 від 03.11.2009 року.

Згідно пояснень позивача, повідомлення про зміну тарифу не було опубліковано у місцевій газеті.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» зазначено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності – у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Судом встановлено, що тариф, який затверджений Розпорядженням № 1166 від 03.11.2009 року, відповідачем введений в дію з 01.11.2009 року, отже відповідачем було порушено приписи п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме не повідомлено споживачів не пізніше ніж за 30 днів про зміну вартості житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.1.4 ст. 1. Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Факт вчинення відповідачем порушення державної дисципліни цін доказується актом перевірки від 19.03.2010 року № 074 та рішенням про застосування економічних санкцій від 25.03.2010 року № 36.

Належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 36 від 25.03.2010 року є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», статтями 11, 14, 70, 71, 72, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Київської області – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» (07800, Київська область, смт. Бородянка, пров. Жовтневий, буд. 9, ідентифікаційний код 33008064) в доход Державного бюджету України (УДК в Бородянському районі, код бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 23569872, рахунок 31111106700124, банк одержувача ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018) необґрунтовано одержану суму виручки в розмірі 482 611 (чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 55 коп. та штраф у розмірі 965 223 (дев’ятсот шістдесят п’ять тисяч двісті двадцять три) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя А.І. Балаклицький

Повний текст постанови складено та підписано 08 жовтня 2010 року.

Постанова станом на 08 жовтня 2010 року законної сили не набрала.