Постанова № 12890431, 17.09.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2010 року справа № 2-а-7194/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач) від 25 лютого 2010 року № 0005092310/0, від 26 березня 2010 року № 0005092310/1, від 12 травня 2010 року № 0005092310/2 та від 03 серпня 2010 року № 0005092310/3, якими Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 11 060,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Акта перевірки від 16.02.2010 року № 113/23-1/20572069 про результати позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень 2009 року працівниками Бориспільської ОДПІ неправомірно в порушення приписів п.п.7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на тій підставі, що контрагенти Позивача на момент проведення позапланової перевірки відсутні за своїм місцезнаходженням.

17 вересня 2010 року представники Позивача та Відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

В письмових запереченнях наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити. Заперечення аргументовані тим, що Позивачем завищено від’ємне значення в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за жовтень 2009 року на 11 060,00 грн. по постачальниках, яких місцезнаходження під час перевірки не встановлено або внесено запис до ЄДР про відсутність місцезнаходження, тобто мають стан, відмінний від основного, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зареєстроване розпорядженням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 23.03.1993 року. Позивач взятий на податковий облік в Бориспільській ОДПІ як платник податків, зборів та обов’язкових платежів з 23.03.1993 року за № 341-04 та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 10.09.1997 року № 13573613, виданого Бориспільською ОДПІ.

Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області в період з 29.01.2010 року по 10.02.2010 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в жовтні 2009 року.

За результатами перевірки, Бориспільською ОДПІ складено Акт перевірки від 16.02.2010 року № 113/23-1/20572069 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0005092310/0 від 25 лютого 2010 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11 060,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеним на підставі акту перевірки податковим повідомленням-рішенням, звернувся до Відповідача з первинною скаргою від 04.03.2010 року № 14-51-16 про скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Бориспільської ОДПІ Київської області від 26.03.2010 року № 2458/10/23-1 про результати розгляду скарги, залишено скаргу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2010 року – без змін.

За результатами розгляду первинної скарги Бориспільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2010 року № 0005092310/1.

За наслідками розгляду повторних скарг Державною податковою адміністрацією в Київській області та Державною податковою адміністрацією України вищенаведене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідні скарги – без задоволення, про що винесено податкове повідомлення-рішення з дробом 2 та 3.

Правова позиція відповідача мотивована тим, що Позивач в порушення вимог п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» включив до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, що не підтверджені податковими накладними, оскільки ці накладні виписані платниками, які не знаходяться за місцезнаходженням та не провели перереєстрацію свідоцтва платника ПДВ.

З висновками акту перевірки щодо порушення Позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 11 060,00 грн., суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Авеста-К», ТОВ «Укр ГТВ Постач», ТОВ «Оверпас» були укладені договори.

Факт вчинення договірних зобов’язань між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно з п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996/ХІV визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІV первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій, контрагенти перебували на податковому обліку, то в момент виписання податкової накладної у них виникали як відповідні податкові зобов’язання так і податковий кредит.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання зобов’язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб’єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що податкові накладні виписані контрагентами на адресу Позивача складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, а отже, накладні відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст.ст. 2, 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ».

Наявність податкових накладних підтверджується відповідачем при проведені перевірки Позивача, про що зазначено на сторінках 8 та 9 Акту перевірки від 16.02.2010 року № 113/23-1/20572069.

Отже, доводи відповідача про відмову повернути на законних підставах суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 11 060,00 грн. є безпідставними, оскільки відсутність за місцезнаходженням або не встановлення місцезнаходження контрагентів Позивача не тягне за собою недійсність всіх здійснених господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Авеста-К», ТОВ «Укр ГТВ Постач», ТОВ «Оверпас», а також не є підставою для відмови у поверненні ПДВ. Тим більше, що договори між Позивачем та його контрагентами не визнавались недійсними, та ці контрагенти є належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем.

У відповідності до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати лише за однієї умови - відсутності податкової накладної.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію у якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Таким чином, якщо контрагент відсутній за місцем реєстрації, то це не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих такими контрагентами на час здійснення господарської операції. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тому, відповідно до п.п.7.2.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Позивач має право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку у зв’язку з придбанням для використання в господарській діяльності товарів (послуг), оскільки останні підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виписані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Приписами підпункту 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, відповідачами цей термін порушено.

Згідно з п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 р. № 209/72 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Підставою для звернення до суду суб’єктів господарювання у справах про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є порушення передбаченого Законом права платника податку на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки. Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону, платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 35 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації. Відповідач отримав податкові декларації своєчасно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість необґрунтовані, протиправно позбавляє позивача на повернення фактично сплачених сум ПДВ під час здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачаться з матеріалів справи, Бориспільською ОДПІ не надано доказів законності позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування спірних сум, у зв’язку з чим вимога ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005092310/0 від 25.02.2010 року, № 0005092310/1 від 26.03.2010 року, № 0005092310/2 від 12.05.2010 року та № 0005092310/3 від 03.08.2010 року підлягає задоволенню.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 25 лютого 2010 року № 0005092310/0, від 26 березня 2010 року № 0005092310/1, від 12 травня 2010 року № 0005092310/2 та від 03 серпня 2010 року № 0005092310/3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя А.І. Балаклицький

Постанову прийнято в порядку письмового провадження 17 вересня 2010 року.

Постанова станом на 17 вересня 2010 року законної сили не набрала.