Рішення № 128888208, 29.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3548/25-ц

пр. 2-301/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явилася,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явилася,

третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Фактринг», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни, Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Фактринг» (далі - відповідач, ТОВ «ВВС-Фактринг»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни (далі - третя особа-1, Приватний нотаріус Головкіна Я.В.), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис Приватного нотаріуса Головкіної Я.В. від 05.04.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 88114, вчинений на користь ТОВ «ВВС-Фактринг»; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача - адвокат Ременькова І.О. зазначає, що 05.04.2021 року Приватним нотаріусом Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис, реєстраційний № 88114, у відповідності до якого запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість, яка складає 23 544,01 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту, яка становить 3 000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 1 440,00 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями - 19 104,01 грн., а також за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто із стягувача 1 000,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 24 544,01 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки жодних повідомлень та розрахунків з цього приводу позивач не отримувала, будь-які підстави для стягнення заборгованості відсутні. Позивач не отримувала жодної вимоги про погашення заборгованості та про намір відповідача звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором. Кредитний договір нотаріально не посвідчений, відтак, нотаріус не мав правових підстав на вчинення виконавчого напису. Про факт існування виконавчого напису їй стало відомо 06.11.2024 року в результаті ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, представником позивача подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що знаходиться на виконанні у Приватного виконавця Сидорчука А.А. на підставі виконавчого напису № 88114, виданого 05.04.2021 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Фактринг», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни, Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича (далі - третя особа-2, Приватний виконавець Сидорчук А.А.), судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.03.2025 року..

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2025 року заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі повернуто позивачу.

18.02.2025 року на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ременькової І.О. надійшла заява про розгляд справи у її та позивача відсутність.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2025 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та третіх осіб, розгляд справи було відкладено до 29.05.2025 року.

03.04.2025 року на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ременькової І.О. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

17.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Юхименка Ю.Ю. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке було передано головуючому судді 28.04.2025 року, в якому останній зазначив, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та необґрунтованими, відтак, просив суд зменшити розмір судових витрат.

18.04.2025 року на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ременькової І.О надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, які були передані головуючому судді 28.04.2025 року, в яких остання зазначила, що нею надано суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

В судове засідання 29.05.2025 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві просила розглядати справу за її та позивача відсутності.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 25.01.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4819390, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 3 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим договором (а. с. 8-9).

05.04.2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 88114, яким запропоновано звернути стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Арагон», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 21/07.2020 від 21.07.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», заборгованості за кредитним договором у розмірі 23544,01 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту, яка становить 3000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 1440,00 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн.,строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 19104,01 грн., 1000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом. Загальна сума, яка підлягає стягненню - 24 544, 01 грн. (а. с. 10).

30.07.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 05.04.2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., що зареєстрований в реєстрі за № 88114 (а. с. 11).

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як визначено у ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Як визначено у пп. 3.4 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

В силу вимог пп. 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662. Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14.

В свою чергу, відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (в редакції на момент вчинення виконавчого напису), для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Так, Договір № 4819390 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 25.01.2020 року, на підставі якого було вчинено нотаріусом виконавчий напис нотаріально не посвідчений, відтак, стягнення за таким договором не може провадитися у безспірному порядку.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зроблено правовий висновок про те, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування та позиції позивача. Жодного повідомлення позивачу від нотаріуса не надсилалося.

Так, належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566. Розрахунок заборгованості є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Натомість, доказів надання приватному нотаріусу належним чином оформленої засвідченої виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості до матеріалів справи не долучено.

При цьому, відповідачем не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами вказаних обставин.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення боржнику вимоги стягувача про усунення порушень за Договором № 4819390 від 25.01.2020 року та одержання її боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису від 05.04.2021 року, вчиненого Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ГоловкіноюЯ.В., що зареєстрований в реєстрі за № 88114, таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору за подання позовної у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2103-9155-0486-9559 від 21.02.2025 року.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 211,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Крім того, у позовній заяві представник позивача - адвокат Ременькова І.О. просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. як витрати, які плануються бути понесенеми.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У клопотанні представника відповідача Юхименка Ю.Ю. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначено, зокрема, про завищення, неспівмірність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Отже, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі, заявленому позивачем.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.04.2019 року у справі № 817/1889/17. Також у п. 51 зазначеної постанови зроблено висновок, що відсутність у матеріалах справи заяви про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення свідчить про відсутність підстав для розгляду поданих документів.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача додано: копію ордеру серії АА № 1529426 від 21.01.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.10.2024 року, копію договору про надання правової допомоги від 24.10.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ременьковою І.О., у п.4.3 якого зазначено, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 17 000, 00 грн.

Також до заяви долучено копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 53 від 24.10.2024 року від 21.01.2025 року, відповідно до якої виконавець надав, а замовник прийняв послуги такі як: первинна консультація - вартість послуги 2 000,00 грн.; витребування та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, складання адвокатського запиту на адресу приватного виконавця - вартість послуги 2 000,00 грн.; складання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - вартість послуги 6 000,00 грн.; складання заяви про забезпечення позову по справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - вартість послуги - 1 000,00 грн., оформлення і подача заяви та позову (з усіма додатками) до суду у вартість включені витрати на предмети канцелярського використання - вартість послуги 2 000,00 грн., подальший контроль позову в суді, складання заперечення на відзив на позов сторони відповідача, отримання рішення з виконавчим листом та подальша співпраця з приватним та державним виконавцем до завершення провадження - вартість послуги - 2 000,00 грн., сплата судового збору за подачу позовної заяви до суду та сплата за розгляд клопотання про забезпечення позову - 2 000,00 грн. (а. с. 20).

Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цієї роботи (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаної роботи; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.

Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 18 Цивільного кодексу України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ, пп. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Фактринг», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни, Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 05.04.2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, що зареєстрований в реєстрі за № 88114, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Фактринг» заборгованості за кредитним договором № 4819390 від 25.01.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Фактринг» на користь ОСОБА_1 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 10/10, код ЄДРПОУ 37686875.

Третя особа-1: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, АДРЕСА_2 .

Третя особа-2: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Спартаківська, 12, офіс 1.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.05.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко