Рішення № 128882228, 16.07.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5251/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2025 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О. В.,

за участі:

секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кирчея Ю. А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну стягнення за постановою у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання,інші процесуальні дії у справі

30.06.2025 Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить зменшити розмір стягнення згідно з постановою Львівської митниці №0519/UA209000/2025 від 06.05.2025 зі штрафу у сумі 334025,86 грн на штраф у сумі 22532,58 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що вказаною постановою вона була визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та на неї накладений штраф у сумі 334025,86 грн. Позивачка зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною у частині обґрунтованості розміру накладеного стягнення, оскільки ґрунтуєтьсяна неналежнихта доказах.Вказує, що висновок СЛЕД Держмитслужби, який є основним доказом, що підтверджує фактурну вартість ввезеного нею товару, є недопустимим та неналежним, оскільки згідно з витягом з ЄДРПОУ, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України код ЄДРПОУ 43348622 є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз, а отже митний орган при накладенні адміністративного стягнення неправильно визначив розмір штрафу, який значно перевищує справжню фактурну вартість товару. Зазначає, що фактурна вартість ввезеного товару є значно нижчою та на день ввезення товару на митну територію України становила 1587,92 євро, що згідно з курсом НБУ на 04.04.2025 становить 75108,60 грн. Отже, накладений постановою розмір стягнення у вигляді штрафу повинен становити 22532,58 грн. (75108,60 грн. * 30%). Також зазначає, що оскаржувана постанова була винесена у її відсутності (через хворобу), а тому Позивачка була позбавлена права дати пояснення, додаткові докази з приводу обставин справи, чим порушені її права, а також вимоги МК України та КУпАП щодо повноти, всебічності та об`єктивності при з`ясуванні обставин справи, оскільки працівники митниці не брали до уваги документи, що підтверджують ціну ввезеного товару.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 01.07.2025 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити. Зауважила, що факт вчинення адміністративного правопорушення вона не оспорює, однак відповідач у справі неправильно визначив вартість переміщуваного через митний кордон товару.

Представник відповідача Львівської митниці ДМС України Кирчей Ю. А. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив такий залишити без задоволення. Подав до суду відзив на адміністративний позов. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки митний орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Вказав, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи). Зазначив, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, у порядку ст. 516 МК України у справі була призначена експертиза та у межах ст. 515 МК України експерт Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України встановив вартість предметів правопорушення. З урахуванням наведеного, вважає, що висновок №142000-3400-0273 від 16.04.2025 складений уповноваженим на те органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом. Враховуючи вищевикладене, зазначає, що Львівська митниця правомірно притягнула Позивачку до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та наклала адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% вартості цих товарів, на суму 334025,86 грн.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з таких доводів та мотивів.

Суд встановив,що постановоюзаступника начальникаЛьвівської митниціХомутянського ВіталіяВолодимировича від06.05.2025у справіпро порушеннямитних правил№ 0519/UA209000/2025 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст. 471 Митного кодексу України та накладене на останню адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% відсотків вартості переміщуваних товарів, у сумі 334025,86 грн.

Оцінюючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи доказів, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 90 КАС України,суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України,обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, ніким з учасників процесу не оспорюються обставини справи, наведені в оскаржуваній постанові у частині перевезення та виявлення товару, його кількості, найменування, способу перетину митного кордону, а також особи, яка цей товар перевозила.

Так, ОСОБА_1 визнає, що 04 квітня 2025 року близько 17 години 40 хвилин на автомобілі марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прямувала з Республіки Польща в Україну в якості пасажира, через МАПП «Шегині» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль був переведений зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля був виявлений товар: тонер з маркуванням "NeoLumo VITAMIN C BALANCING TONER 200 ml." термін придатності 07/2028, загальною кількістю 48 штук, крем з маркуванням «NeoLumo 3-SYNERGY EYE CREAM 30 ml.» термін придатності 02/2028, загальною кількістю 24 штуки, крем з маркуванням «NeoLumo PURIFYNG DETOX GEL CLEANSER 150 ml.» термін придатності 09/2028, загальною кількістю 72 штуки, крем з маркуванням "NeoLumo CAVIAR PERFECTING DAY CREAM 50 ml." термін придатності 12 місяців з моменту відкриття, загальною кількістю 24 штуки. Вказаний товар переміщувався в салоні автомобіля.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених устатті 44цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивачки до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Предмет позову кореспондує зі способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України

Виходячи з наведених вище доводів та положень чинного законодавства, підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог або дослідження обставин, які виходять за межі заявленого предмету позову, суд не вбачає.

Фактично цей спір стосується того, що позивачка оспорює правомірність визначеного розміру накладеного на нього стягнення, наводячи зазначені вище мотиви. У свою чергу, відповідач не погоджується з наведеними доводами, стверджуючи, що позивачка притягнута до відповідальності правомірно, а обставини, наведені нею у позовній заяві, не є підставою для задоволення позову та зменшення розміру стягнення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розгляд протоколів про порушення митних правил та прийняття компетентними органами за ними рішень мають повністю підкорюватись вимогам законності. Такий висновок випливає з проголошеної у ст.8 Конституції України дії принципу верховенства права, до змісту якого входить обов`язок органів публічної влади діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Ці органи не повинні діяти свавільно.

У частині першій ст. 466 МК України зазначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст.486 МК України).

Відповідно до ст. 489 цього Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється Митним кодексом України.

У частині 2 статті 471 МКУ встановлена відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених участинах першійта/аботретійцієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечують учасники процесу (сторони), відповідач, визначаючи розмір стягнення, виходив із вартості товарів, визначених висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 142000-3400-0273 від 16.04.2025, згідно з яким була встановлена загальна вартість товару у сумі 1113419,52 грн.

Отже, розмір штрафу визначений виходячи зі частки 30 відсотків від 1113419,52 грн.

Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, суд виходить з такого.

У нормах ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

При цьому, у вказаному випадку позивачка не ставить питання переплати або недоплати за товар, або, до прикладу, питання придбання товару неналежної якості, що притаманно відносинам між покупцем і продавцем, а не покупцем і митним органом, а отже позивачці немає необхідності встановлювати вартість товару, будучи обізнаною про ціну, яка за нього виплачена.

Як наведено вище, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 495 МКУ, посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 255 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є втіленням спеціально-дозвільного (імперативного) типу правового регулювання згідно з яким «Заборонено все, що прямо не вказано узаконі».

Згідно зп.3ч.1ст.8МК України,митна справаздійснюється наосновіпринципів законності та презумпціїневинуватості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

Водночас, оцінюючи доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст.515 МК України, не є судовою експертизою.

У цьому випадку предметом дослідження є саме об`єктивність відповідного висновку.

Водночас, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження та не спростовані такі обставини.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 515 МКУ, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди.У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Водночас, суд не може залишити поза увагою такі обставини, які безпосередньо впливають на об`єктивність висновку експерта.

Відповідно до змісту наведеного висновку експерта, при визначенні вартості об`єктів експертизи враховані наявне маркування на товарі, а також цінова інформація щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну у мережі Інтернет. Враховуючи відсутність супровідних документів та велику партію, на товар застосовується знижка у розмірі 10%. Отже, була встановлена загальна вартість ввезеного товару у розмірі 1113419,52 грн.

Суд погоджується з доводами позивачки про необ`єктивність вказаного висновку, які не були спростовані у ході розгляду справи відповідачем, з огляду на те, що ринкова вартість товару, що переміщувався позивачкою через митний кордон України встановлена експертом лише на підставі припущень щодо відсутності будь-яких прихованих факторів на підставі опису вилучених товарів від 04.04.2025 (арк.2 Висновку), а також на підставі цінових пропозицій з мережі Інтернет (зокрема, з українських сайтів).

Окрім того, сам експерт у висновку вказує таку фразу: «При визначенні вартості об`єктів дослідження експерт … виходив з наступних припущень/застережень:…». Тобто, достовірність висновку експерта фактично ґрунтується на припущеннях, що само по собі ставить під сумнів об`єктивність такого висновку.

Поряд з цим, згідно з витягом з ЄДРПОУ, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз.

У процедурі притягнення до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 471 МК України важливою складовою призначення покарання у вигляді сплати штрафу є ціна товару. Саме визначення дійсної вартості вилучених у ОСОБА_1 товарів, має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

У ході судового розгляду позивачка надала суду рахунок-фактуру від 24.03.2025, виданий товариством «Skinerium BV» про придбання тонера з маркуванням "NeoLumo VITAMIN C BALANCING TONER 200 ml.", загальною кількістю 48 штук, крему з маркуванням «NeoLumo 3-SYNERGY EYE CREAM 30 ml.», загальною кількістю 24 штуки, крему з маркуванням «NeoLumo PURIFYNG DETOX GEL CLEANSER 150 ml.», загальною кількістю 72 штуки, крему з маркуванням "NeoLumo CAVIAR PERFECTING DAY CREAM 50 ml.", загальною кількістю 24 штуки, за загальною ціною 1587,92 євро, що станом на день ввезення товару на митну територію України (04.04.2025) згідно з курсом НБУ становило 75108,60 грн.

Водночас, оцінюючи доводи відповідача про недопустимість та неналежність вказаного рахунку, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Долучений позивачкою рахунок-фактура безпосередньо стосується обставини придбання товару, вказаного в оскаржуваній постанові, тобто містить інформацію щодо предмета доказування. Також, рахунок-фактура містить інформацію про магазин, у якому придбані виявлені митним органом товари, відомості про продавця, найменування товару та його ціну.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України,суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто відзначити, що наведений вище принцип презумпції невинуватості надає позивачу право не доводити свою невинуватість. Цей принцип очевидно охоплює та включає право не подавати в обов`язковому порядку докази на спростування доводів митного органу, який у цій справі фактично виконує функцію сторони обвинувачення.

Суду наданий належний переклад цього рахунку-фактури, отже доводи відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Наведене свідчить про те, що фактична вартість товару на момент його ввезення на митну територію України становила 1587,92 євро. Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 374 МК України, вартість незадекларованого товару на момент його ввезення становила 1587,92 EUR, що еквівалентно 75108,60 грн.

Отже,до позивачкислід застосуватистягнення увиді штрафуу розмірі22532,58грн.(75108,60грн.*30%),який не буде надмірним тягарем для позивачки та буде справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном і відповідатиме фактично встановленим обставинам справи.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Наведене твердження відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 337/3389/16-а.

Оскаржувана постанова безпосередньо стосується позивачки та покладає на нього обов`язок сплатити штраф, а тому має безпосереднє відношення до реалізації його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду наведеному у постанові від 31.01.2018 у справі №660/575/16-а.

У постанові від 12.05.2020 у справі №490/236/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив таке. Процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Тобто, у даному випадку, норми КУпАП і КАС України застосовуються субсидіарно. Зокрема, частиною другою статті 162 КАС України передбачено можливість прийняття судом іншої, ніж визначено у пунктах 1-8 цієї ж частини статті, постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Натомість, у статті 293 КУпАП закріплені повноваження орану за наслідками розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд у цій справі враховує такі положення законодавства.

У частині 1ст. 72 КАС Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За правилами ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, виходячи з конкретних обставин цієї справи наведених вище, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зміна заходу стягнення, шляхом зменшення його розміру в межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 334025,86 грн на штраф у сумі 22532,58 грн.

Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.241-246,286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. У постанові Львівської митниці Державної митної Служби України у справі про порушення митних правил № 0519/UA209000/2025 від 06.05.2025 відносно ОСОБА_1 змінити захід стягнення, застосований до правопорушниці, у межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 334025,86 гривень на штраф у сумі 22532,58 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );

відповідач ? Львівська митниця (місцезнаходження:79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343);

представник відповідача Лубоцький Богдан Ігорович, Кирчей Юрій Ярославович (адреса:79000, м.Львів, вул. Костюшка).

Повний текст судового рішення складений 16.07.2025.

Головуюча суддя Ольга ПАВЛЮК