Вирок № 128875207, 16.07.2025, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1878/24

1-кп/189/140/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041540000360від 12.07.2024року заобвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області, українець, громадянин України, зі слів:не одружений,на утриманнімає неповнолітнюдитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ,освіта неповнасередня,не працює, інвалідІІ групи, депутатом не являється, державних нагород не має, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , раніше не судимий, -

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 19.06.2024 близько 22:00 год. (більш точного часу не встановлено), йдучи з с. Зелена Долина Покровської ТГ Синельниківського району Дніпропетровської області, до ставка, розташованого поблизу вказаного населеного пункту, на греблі біля зазначеної водойми побачив належний ОСОБА_6 , автомобіль марки «ВАЗ» модель «2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та вирішив ним незаконно заволодіти. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, за допомогою сили рук відчинив водійські двері вказаного автомобіля, які на замок замкненими не були, після чого сів на водійське сидіння даного транспортного засобу, де у замку запалення виявив ключ, залишений ОСОБА_6 . Після цього, продовжуючи свої злочинні дії направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, ОСОБА_4 повернув ключ в замку запалення, однак не привів в дію двигун автомобіля, так як пальне в його паливному баці було відсутнє. Після чого ОСОБА_4 повернувся до себе додому де взяв бензин і знову повернувся до вище вказаного автомобіля та налив в паливний бак автомобіля бензин. Далі ОСОБА_4 знову повернув ключ в замку запалення та привів в роботу двигун автомобіля, тобто завів транспортний засіб, та поїхав на вказаному автомобілі до свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тобто незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ» модель «2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість якого згідно з висновком експерта №СЕ-19/104-24/28936-АВ від 23.07.2024, складає 31741.98 грн. (тридцять одна тисяча сімсот сорок одна грн.98 коп.) майнову шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

В судовому засіданні, визнаючи себе повністю винним, та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 також просив суд розглядати справу в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України. Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухав думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, ухваливши допитати обвинуваченого та дослідити характеризуючі матеріали стосовно особистості обвинуваченого. Після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України в суду немає сумнівів в добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, у тому числі обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину визнав повністю, пояснивши суду, що 19.06.2024 року близько 22:00 год., він пішов з с. Зелена Долина до ставка, який знаходиться поблизу села. Біля водойми побачив автомобіль марки ВАЗ-2105, біля якого нікого не було. Він підійшов до вказаного автомобіля, відчинив водійські двері, які були не зачиненими та сів в салон вказаного автомобіля. В замку запалення знаходились ключі від автомобіля, за допомогою яких намагався запустити двигун, але він не завівся, так як в паливному баку було відсутнє пальне. Він пішов додому, взяв бензин та повернувся до автомобіля. Після чого, налив в паливний бак бензин, завів автомобіль та поїхав на вказаному автомобілі додому, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . В скоєному розкаюється.

В судовезасідання потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши обвинуваченого та прокурора, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, слід віднести щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Згідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на утриманні має неповнолітню дитину, який повністю визнав себе винним, розкаявся у вчиненому, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, який за місцем мешкання характеризується задовільно, а також обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин.

З оглядуна викладене,суд приходитьдо висновку,що дообвинуваченого слідобрати іпризначити покаранняв межахсанкції ч.1ст.289КК Україниу видіпозбавлення волііз застосуваннямст.75КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Крім того, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/28936-АВ від 12.07.2024 підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь держави 1514,56 грн.

Згідно ст.100 КПК України речові докази слід передати потерпілому ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370 - 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п.1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані з залученням експерта на проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/28936-АВ від 12.07.2024 в розмірі 1514,56 гривень.

Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ» модель «2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 повернути ОСОБА_6 .

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394частини 2Кримінального процесуальногокодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя: ОСОБА_1