Вирок № 128873055, 16.07.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1079/24

Провадження № 1-кп/529/60/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря c/з - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024170440000911 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Бучмани Олевського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта професійно-технічна, офіційно не працюючого, одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -

встановив:

24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію, затвердженого Законом України від 03.03.2022 Про затвердження Указу Президента України Про загальну мобілізацію № 7113, Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію, у тому числі і на території Полтавської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.09.2024, обвинувачений ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби.

25.09.2024 о 12-30 год. обвинуваченому ОСОБА_4 вручалася повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 25.09.2024 о 16-00 год.

ОСОБА_4 , посилаючись на релігійні переконання, право на які закріплені Конституцією України та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, відмовився від отримання бойової повістки, у зв`язку з чим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 складено акт про відмову в отриманні повістки, та здійснено відео фіксацію факту відмови.

Під час відмови від отримання повістки ОСОБА_4 оголошено та роз`яснено її зміст та обов`язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову по мобілізації, ОСОБА_4 попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, обізнаним про необхідність прибуття на збірний пункт територіального центру комплектування, порушуючи норми Закону України «Про оборону України», згідно якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством, діючи з прямим умислом, завідомо знаючи про придатність до військової служби у воєнний час під час загальної мобілізації, усвідомлюючи, що положення Конституції України та інших нормативно-правових актів прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань і не унормовують порядок його реалізації в особливий період, на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову під час мобілізації, маючи на меті ухилитися від призову під час мобілізації, у визначені дату та час без поважних причин не з`явився.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, не визнав та пояснив, що Конституція України передбачає свободу віросповідання. Він з дитинства є прихожанином церкви Адвентистів Сьомого Дня, прийняв хрещення відповідно до правил Церкви у свідомому віці - 18 років, наразі займає посаду диякона. Наміру ухилятися від мобілізації він не мав і немає, водночас його релігія забороняє йому брати до рук зброю та працювати в суботній день, оскільки цей день має бути присвячений Богу. Зважаючи на це він звертався до РТЦК та СП із заявою про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу. Однак йому було відмовлено у задоволенні його заяви через те, що згідно чинного законодавства альтернативної служби під час війни не передбачено. Будь-яка посада, яку б запропонували у війську (навіть повар, водій тощо) передбачає спочатку проходження підготовки та складання присяги, що є для нього неприпустимим, оскільки під час проходження підготовки слід брати до рук зброю, а присяга зобов`язує виконувати усі накази командира, в тому числі і пов`язані з безпосередньою участю у бойових діях. ОСОБА_4 зазначив, що не відмовляється від свого громадянського обов`язку, хоче приносити користь державі, але за умови дотримання його прав щодо віросповідання, без зброї у руках. Обвинувачений ОСОБА_4 не вважає, що вчинив кримінальне правопорушення, так як його права захищені Основним Законом України - Конституцією України.

Незважаючи на позицію обвинуваченого, який заперечив наявність у його діях складу злочину, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, є доведеною стороною обвинувачення наступними доказами, які досліджені судом:

- рапортом ст. інспектора-чергового ВП №2 (м. Полтава) ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про надходження інформації щодо порушення законодавства про мобілізацію;

- зверненням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації громадян, які вчинили кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України;

- актом про відмову в отриманні повістки від 25.09.2024, складеним старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_7 в присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

- копією довідки військово-лікарської комісії №970 від 25.09.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 придатний до військової служби;

- копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка), з якого вбачається, що ОСОБА_4 прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС №976 за посадою маляр;

- лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №5в/3920 від 24.09.2024, яким ОСОБА_4 повідомлено про те, що законодавством не передбачена можливість заміни військової служби альтернативною (невійськовою) у період воєнного стану для осіб, які підлягають мобілізації;

- оригіналом повістки на відправку з розпискою №150, відповідно до якої ОСОБА_4 наказано прибути на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_4 25.09.2024 о 16:00 год.;

- протоколом огляду предмету від 05.10.2024;

- відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_4 від отримання повістки та роз`яснення наслідків неприбуття на пункт збору (компакт-диск DVD-R, ємністю 4,7 GB/120 min, марки «Axent»);

- показами свідка ОСОБА_10 , працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де йому було видано повістку та направлення для проходження ВЛК. Військово-лікарською комісією ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби, без жодних обмежень по стану здоров`я. У зв`язку з цим йому було виписано повістку про прибуття до РТЦК та СП для подальшого направлення до відповідної військової частини. На що ОСОБА_4 повідомив, що він не бажає проходити військову службу у зв`язку з релігійними переконаннями. Тому було складено акт відмови від отримання повістки, який складав працівник центру комплектування ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 після проходження ВЛК, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби. ОСОБА_4 вручалася повістка про необхідність прибути на збірний пункт, однак останній відмовився від її отримання, посилаючись на релігійні переконання. Повістка була зачитана обвинуваченому, йому було роз`яснено наслідки неявки на збірний пункт. Зазначене зафіксовано актом про відмову від отримання повістки та відеозаписом. Також зазначив, що обвинуваченому роз`яснювалося, що під час військового стану проходження альтернативної служби законодавством не передбачено. Оскільки обвинувачений не з`явився у необхідний час на збірний пункт, матеріали відносно нього були скеровані до поліції.

Також в судовому засіданні були досліджені докази, які підтверджують належність ОСОБА_4 до релігійної організації «Церква Адвентистів Сьомого Дня» протягом тривалого періоду, та про повідомлення ним РТЦК та СП про зазначене:

- довідка №377-24 від 16.05.2024 про приналежність до релігійної громади та істинність релігійних переконань, з якої вбачається, що ОСОБА_4 прийняв хрещення в Церкві Адвентистів сьомого дня 11.10.2007 і є членом громади №8 м. Полтава;

- заява ОСОБА_4 від 23.09.2024 з проханням про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу у зв`язку з тим, що згідно своїх совісті і релігійних переконань він не може застосовувати зброю проти інших людей, а також не може виконувати будь-які роботи у суботні дні;

- фототаблиця зображення ОСОБА_4 з іншими вірянами Церкви Адвентистів Сьомого Дня на Суботньому богослужінні за 2009, 2010, 2014 роки та обряду вінчання ОСОБА_4 із дружиною ОСОБА_11 01.07.2018;

-копія свідоцтва про хрещення ОСОБА_4 від 13.10.2007;

- копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_4 27.06.2018 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 ;

- лист № 03-12 від 03.12.2024 релігійної організації «Релігійна громада № 8 Церкви Адвентистів Сьомого Дня м. Полтави, рада громади», відповідно до якого ОСОБА_4 є добросовісним і порядним вірянином. Зокрема, 20.10.2012 ОСОБА_4 обрано дияконом, 01.02.2020 - старшим дияконом, 19.03.2022 останнього обрано до складу Ради Релігійної громади;

- довідка від 09.04.2008, видана пастором громади Церкви Адвентистів Сьомого Дня, згідно якої ОСОБА_4 є членом церкви Адвентистів Сьомого Дня з 13.10.2007 та у зв`язку з релігійними переконаннями не може проходити військову службу;

- лист ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5в/318 від 11.02.2025 про те, що ОСОБА_4 , який перебуває на обліку у вказаному відділі, строкову військову службу не проходив;

- копія трудової книжки ОСОБА_4 , відповідно до якої останній не обіймав посад, які вимагають використання зброї (охоронець, працівник правоохоронних органів тощо).

Свідок сторони захисту ОСОБА_13 , який є священиком приходу Церкви Адвентистів Сьомого дня, в судовому засіданні пояснив, що він знає обвинуваченого приблизно з 2005 року, з того часу як його мати, вірянка їхньої церкви, приходила на богослужіння разом зі своїми дітьми. ОСОБА_14 на той час брав участь у дитячих програмах. ОСОБА_14 є добросовісним і порядним вірянином, наразі виконує служіння як диякон, яке полягає у зобов`язанні піклуватися про самотніх людей. ОСОБА_4 чітко дотримується правил, яким слідує ОСОБА_15 . Їхня релігійна організація є всесвітньо визнаною Церквою, яка має чітку офіційну пацифістську позицію, члени якої не мають брати до рук зброю.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який є священнослужителем Церкви Адвентистів Сьомого Дня, пояснив, що знає обвинуваченого з вересня 2023 року. Наразі ОСОБА_4 обіймає посаду старшого диякона. Віряни Церкви Адвентистів сьомого дня дають присягу Богу і не мають її порушувати. Проходження військової служби суперечить віровченню їхньої Церкви, яка займає чітку позицію щодо війни. Зокрема, вірянам заборонено брати до рук зброю.

Оцінюючи зібрані докази у кримінальному провадженні в їх сукупності в результаті повного, всебічного та об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає вину обвинуваченого доведеною.

Наявні зауваження сторони захисту щодо картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 № 970/185 суд вважає такими, що не спростовує провину обвинуваченого, так як відсутні докази оскарження висновку військово-лікарської комісії.

Сторона захисту наголошувала на відсутності в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, оскільки дії останнього чесна, послідовна реалізація конституційного права на свободу віросповідання, закріпленого у Конституції України і у міжнародних актах, ратифікованих Україною, що є сумлінною відмовою від військової служби як способу реалізації свого права на свободу совісті.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Європейської конвенції з прав людини (далі Конвенція) кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Згідно ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Разом з тим, ч. 2 ст. 9 Конвенції передбачає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, право сповідувати релігію не є абсолютним і може бути обмежене.

ЄСПЛ у своїх рішеннях звертає увагу на те, що для визначення балансу у випадках, пов`язаних із необхідністю виконання певного обов`язку і свободою віросповідання, необхідно враховувати «особливі суспільні потреби».

Статтею 35 Конституції України також встановлено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно достатті 65Конституції Українизахист Вітчизни,незалежності татериторіальної цілісностіУкраїни,шанування їїдержавних символівє обов`язкомгромадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу», який визначає організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. Частиною 2 цієї статті передбачено обмеження права громадян на проходження альтернативної служби в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон не передбачає.

В Україні оголошено загальну військову мобілізацію всіх військовозобов`язаних осіб для відсічі ворожої збройної агресії. Під час мобілізації військовозобов`язаних можливість альтернативної служби виключається, оскільки сама по собі мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення.

Введений в Україні воєнний стан, у зв`язку з агресією російської федерації, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні ЗС України для відсічі збройної агресії, що дає підстави вважати, що наявна особлива суспільна потреба.

За таких обставин, відмова обвинуваченого від виконання військового обов`язку не була правомірною.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.05.2024 № 344/12021/22 суд не бере до уваги, оскільки вони стосуються справи, де констатовано недоведеність існування непереборного конфлікту між релігійними переконаннями та передбаченим статтею 65 Конституції України обов`язком захисту Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України.

Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах № 601/2491/22 від 13.06.2024, відповідно до якої жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної держави, та № 573/406/24 від 15.04.2025.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та визнаним висновком військово-лікарської комісії придатним до військової служби, обізнаним про наказ прибути 25.09.2024 о 16-00 год. на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому було роз`яснено наслідки неприбуття на місце збору, у визначений час не з`явився на збірний пункт без поважних причин.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Судом відзначається, що відповідно до ст.ст. 50 і 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66, 67 КК України не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На переконання суду, таке покарання є достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню новим кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Разом з тим, згідно досудової доповіді Шевченківського районного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, рівень ризику небезпеки для суспільства - середній. Виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Визначені у ст.ст.50,65,75КК України засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання та звільнити від його відбування з випробуванням. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, та інших обставин, що впливають на призначення покарання.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, характер вчиненого ОСОБА_4 діяння, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення, відсутність відомостей про притягнення останнього до кримінальної та/або адміністративної відповідальності, наявність позитивних характеристик за місцем проживання та за місцем реєстрації, наявність у обвинуваченого стійких соціальних відносин у суспільстві, те, що він є глибоко віруючою людиною та обіймає посаду диякона у Церкві, вірянином якої він є, суд, зважаючи на принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та за з огляду на припис ч.2 ст.50 КК України, про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, приходить до стійкого переконання про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, із звільненням його на підставі ст.75КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд не зменшує актуальності питання виконання військовозобов`язаними громадянського та Конституційного обов`язку, проте, зважаючи, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, у цій конкретній ситуації дійшов висновку, про можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При цьому заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання обвинуваченим своєї вини Кримінальний кодекс України не містить, як і не містить заборони її застосування до засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Процесуальні витрати відсутні. Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 368-371, 373-374, 392-393, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази повістку на відправку №150 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та компакт-диск DVD-R, ємністю 4.7 Gb/120 min, марки "Axent" - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію після подачі до суду відповідної заяви.

Головуючий: ОСОБА_1