Ухвала суду № 128860735, 15.07.2025, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/555/25

Номер провадження 1-кп/289/121/25

УХВАЛА

15.07.2025 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся досуду з клопотанням про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики передбаченіч. 1 ст. 177 КПК України,а самевін знаходячись на волі може переховуватися від суду, може вплинути на потерпілих та свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор та потерпілі підтримали вказане клопотання.

Обвинувачений та його захисник в суді заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не доведено існування ризиків на які посилається прокурор, а обвинувачений на досудовому слідстві самостійно з`являвся до органів слідства та суду, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та роботи, що в сукупності свідчить про відсутність вищевказаних ризиків та безпідставність клопотання прокурора.

Водночас, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту з належного йому автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який накладено ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.12.2024. Своє клопотання обґрунтовує тим, що цей автомобіль у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом, однак під час досудового розслідування проведено всі необхідні експертизи, тому відпала потреба у вказаному арешті.

ОСОБА_9 та обвинувачений підтримали клопотання ОСОБА_5 .

Прокурор, потерпілі та представник потерпілої ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання про скасування арешту, оскільки по справі триває судове слідство, згаданий автомобіль є речовим доказом, а під час розгляду справи може виникнути потреба у проведенні додаткових експертиз за участі цього автомобіля, тому потреба у його арешті не відпала.

Заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. В ч. 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу.

Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

За приписами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, або іншим чином впливати на дієвість кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція одного з яких, а саме за ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

При цьому судом враховується можливість обвинуваченого переховуватись від суду. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів на його користь, задля уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також суд враховує, що наразі на території України введений воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, а відтак застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі і домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів за перелічених вище обставин не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

Пунктом 2 ч. 4ст. 183 КПК Українипередбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої, суд вважає за необхідне при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати йому розмір застави.

Щодо заявленого клопотання про скасування арешту суд зазначає наступне.

Згідно ч.1ст.174КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Водночас, метою накладення арешту на вищевказане майно є збереження речових доказів, забезпечення повноти, всебічності та неупередженості розслідування кримінального правопорушення, зокрема для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до положень ч. 9ст. 100 КПК Українипитання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями171-174цьогоКодексу.

Відповідно до п. 12 ч. 1ст. 368 КПК Українипитання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами, підлягає вирішенню судом при ухваленні вироку.

За таких обставин, беручи до уваги, що вищезгаданий автомобіль відповідно до ухвали слідчого судді є речовим доказом по справі, а в суді не було доведено те, що арешт на нього накладено необґрунтовано або у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити.

Отже, керуючись ст. ст. 174, 177, 178, 183, 331, 371,372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» на строк 60 днів, тобто до 12вересня2025 року включно без права внесення застави.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 поданого в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту з належного йому автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 - відмовити.

Ухвала судув частиніпродовження вказаногозапобіжного заходуможебутиоскарженадоЖитомирськогоапеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1