Постанова № 12882616, 02.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010 № 53/14-23/322

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів: Скрипка І.М.

Євдокимов О.В.

при секретарі: Семеняк Т.В.

За участю представників:

від позивача -Горовець О.М. довіреність № 790-1/14 від 26.03.2010 року

від відповідача -1- Некряч А.В. довіреність № 12-2010 від 11.01.2010 року

від відповідача-2 - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010

у справі № 53/14-23/322 (Кирилюк Т.Ю. .....)

за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Центральної філії

до Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

Дочірнє підприємство "Рожниторф"

про стягнення 6590,24 грн.

В судовому засіданні 02.11.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі центральної філії звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, Дочірнього підприємства „Рожниторф” про стягнення 6590, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0000154, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_1

31.05.2007 року на вулиці Набережно-Хрещатицькій в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля „КРАЗ 6510”, державний номер НОМЕР_2 власником якого є відповідач-2, під керуванням ОСОБА_1

Внаслідок даної ДТП автомобіль „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2007 року у справі № 3-25918 дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля „КРАЗ 6510”, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку №141/1 від 16.08.2007 року, складеного ТОВ „Авто Плюс” матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 6054, 89 грн.

Позивач, керуючись умовами договору добровільного страхування транспортного засобу у формі полісу №19G-0000154 від 29.03.2007 року, виплатив на користь ОСОБА_1. страхове відшкодування у сумі 4930,07 грн. (з вирахуванням франшизи у розмірі 115, 67 грн.).

Позивач зазначає, що до ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” в порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-2 компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-2 застрахована відповідачем-1 відповідно до полісу № ВА/4609804, що підтверджується заявою ОСОБА_1. від 31.05.2007 року.

Таким чином, на думку позивача, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню весь розмір оціненої шкоди за вирахуванням 510, 00 грн. франшизи, тобто 4768, 07 грн.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача-1 вартість автотоварознавчого дослідження у сумі 348, 00 грн., втрати від інфляції у розмірі 648, 46 грн., 143, 04 грн. 3% річних та 520, 67 грн. пені, а з відповідача-2 510, 00 грн. франшизи.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 посилався на те, що за шкоду, завдану ОСОБА_1 автомобілем „КРАЗ 6510”, державний номер НОМЕР_2 що належить ДП „Рожниторф” під керуванням ОСОБА_1, без підтвердження законності керування, у відповідача-1 відсутні правові підстави для визнання події від 31.05.2007 року страховим випадком та виплати страхового відшкодування.

Також відповідач-1 зазначив, що не отримував від ОСОБА_1, ДП „Рожниторф”, ОСОБА_1, у вказаний Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” строк, жодних заяв про подію, що має ознаки страхового випадку, що також є підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” 4768, 07 грн. страхового відшкодування, 520, 67 грн. пені, 143, 04 грн. 3% річних, 648, 46 грн. інфляційних втрат, 94, 11 грн. державного мита та 217, 73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Дочірнього підприємства „Рожниторф” на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” 510, 00 грн. франшизи, 7, 89 грн. державного мита та 18, 27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки судом не встановлено законності підстав керування забезпеченим транспортним засобом ОСОБА_2, а з довідки ДАІ та постанови Деснянського районного суду м. Києва не можливо встановити законність керування ОСОБА_2, а також місце його роботи.

Щодо стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3 % річних, відповідач-1 зазначив про відсутність між ним та позивачем грошових зобовязань, а тому посилання позивача на ст. 625 Цивільного кодексу України вважає безпідставними.

Щодо стягнення з відповідача-1 вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 348, 00 грн., останній зазначає про те, що до страхового відшкодування не відносяться витрати за проведення експертизи для визначення розміру збитку. Зазначені витрати для позивача є господарськими, замовлялися та проводились позивачем, а не його страхувальником, а тому не можуть бути стягнуті взагалі з будь-кого, в розумінні ст. 27 Закону України „Про страхування”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача-1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2010 року.

В судовому засіданні 05.10.2010 року представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 05.10.2010 року представників відповідача-2 та необхідністю витребування нових доказів, колегією суддів ухвалою від 05.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.10.2010 року.

В судовому засіданні 19.10.2010 року представником позивача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року було надано придатну для читання копію Полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 0000154, укладеного з ОСОБА_1 28.03.2007 року.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 19.10.2010 року представників відповідача-1 та відповідача-2, неподанням витребуваних доказів та не надходженням від УДАІ ГУМВС України в м. Києві відповіді на запит суду, колегією суддів ухвалою від 19.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2010 року.

В судовому засіданні 02.11.2010 року представником відповідача-1 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року було надано належним чином завірену копію полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4609804.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.11.2010 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.11.2010 року заперечував проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322 залишити без змін.

Представники відповідача-2 в судове засідання 02.11.2010 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, витребуваних колегією суддів доказів не подали, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача-2.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу у формі полісу №19G-0000154 від 29.03.2007 року, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2.

31.05.2007 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на Набережному шосе в м. Києві, автомобіль „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля „КРАЗ 6510”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2007 року у справі № 3-25918.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля „Daewoo Lanos”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження ТОВ „Авто плюс”.

Відповідно до висновку №141/1 від 16.08.2007 року, складеного ТОВ „Авто Плюс” матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля „Daewoo Lanos”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 6054,89 грн.

Вартість автотоварознавчого дослідження складає 348, 00 грн., яка була перерахована позивачем на рахунок ТОВ „Авто Плюс”, що підтверджується рахунком № 871 від 25.08.2007 року та платіжним дорученням № 6807 від 05.09.2007 року.

Позивач, керуючись умовами Договору добровільного страхування транспортного засобу у формі полісу №19G-0000154 від 29.03.2007 року, виплатив на користь ОСОБА_1. страхове відшкодування у сумі 4930, 07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8315 від 11.10.2007 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник (ОСОБА_1) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно довідки ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві власником автомобіля „КРАЗ 6510”, державний номер 4091 КХТ є відповідач-2 Дочірнє підприємство „Рожниторф”.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „КРАЗ 6510”, державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем-1 відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4609804.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача-1, останній відповідно до статті 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду.

Договором (полісом) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4609804 встановлено ліміт відповідальності відповідача-2 за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн. Страхове відшкодування відповідача зменшується за кожним страховим випадком на 510, 00 гривень встановленої договором франшизи.

24.10.2008 року позивач звернувся до відповідача-1 з претензією № 71875 та подав документи, зазначені в додатку до претензії. Вказана претензія отримана відповідачем-1 27.10.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №08170918.

Відповідно до статті 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів.

Проте, зазначений обовязок відповідач-1 не виконав та всупереч вимогам Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач страхове відшкодування не сплатив.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача-1 на відсутність доказів законних підстав гр. ОСОБА_1 на керування автомобіля „КРАЗ 6510, державний номер НОМЕР_2 не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4609804.

Відповідач-1, у випадку встановлення факту незаконної експлуатації ОСОБА_2 автомобіля „КРАЗ 6510”, державний номер НОМЕР_2 має право звернутись до нього із позовом про відшкодування шкоди.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 4768, 07 грн. шкоди, заподіяної в результаті ДТП та стягнення з відповідача-2 франшизи у розмірі 510, 00 грн. доведеними, а відповідачами не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача-1 3% річних в розмірі 143, 04 грн., 648, 46 грн. інфляційних втрат та 520, 67 грн. пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Оскільки між сторонами відсутні грошові зобовязання, підстав для стягнення з відповідача-1 3% річних в сумі 143, 04 грн., 648, 46 грн. втрат від інфляційних процесів та 520, 67 грн. пені немає.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 53/14-23/322 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 4768 (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 07 коп. страхового відшкодування, 79 (сімдесят девять) грн. 99 коп. державного мита та 185 (сто вісімдесят пять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства „Рожниторф” (07412, Київська обл., Броварський район, с. Рожни, вул. Торфова, 1, код ЄДРПОУ 24888059) на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. франшизи, 7 (сім) грн. 89 коп. державного мита, 18 (вісімнадцять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) 25 (двадцять пять) грн. 50 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 53/14-23/322 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяІваненко Я.Л.

СуддіСкрипка І.М.

Євдокимов О.В.