Рішення № 12882473, 14.12.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 рокуСправа №16/2287

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

позивача: Диренко О.М. - за довіреністю у справі;

відповідача: Іоненко В.П. - за довіреністю у справі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" до Товариства з обмеженою відповідальністю " Мірта" про стягнення 41 179,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 41 179,90 грн., з них: 38 566,38 грн. основного боргу, 2 293,41 грн. інфляційних, 320,11 грн. 3% річних на підставі договору дистрибуції № 162/10 від 19 липня 2010 року, укладеного між сторонами. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав лише частково - за мінусом інфляційних на суму боргу за серпень 2010 року, які вважає неправильно нарахованими.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору дистрибуції № 162/10 від 19 липня 2010 року (а.с.10-11 далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого позивач (Продавець) на умовах, визначених даним договором, передає товар дистрибутору (відповідачу), а відповідач зобов'язується прийняти товар, продавати його на території м. Черкаси та Черкаської області і здійснити своєчасну оплату отриманого від позивача товару.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки і відповідають вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За доводами позивача, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 56 360,86 грн. , що підтверджується:

- видатковою накладною № ВР -001738 від 20 липня 2010 року на суму 28 553,42 грн. (а.с. 12);

- видатковою накладною №ВР -02112 від 5 серпня 2010 року на суму 27 807,44 грн. (а.с. 12 оборот);

та довіреностями (а.с. 13):

- ЯПТ № 390109 від 20 липня 2010 року видану на ім'я ОСОБА_1

- ЯПТ № 390112 від 06 серпня 2010 року видану на ім'я ОСОБА_2

Спору з приводу неотримання даного товару між сторонами немає.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 8.2. договору встановили, що оплата поставлений Продавцем товар здійснюється відповідачем в момент його отримання, що визначається датою на документах приймання-здачі товару. Сторони домовились, що відтермінування в оплаті товару, отриманого в період з травня до серпня місяця включно складає 14 календарних днів а у період з вересня до квітня включно складає 21 календарний день від дати отримання товару.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару по накладній № ВР -001738 від 20 липня 2010 року не пізніше 04 серпня 2010 року, а по накладній №ВР -02112 від 5 серпня 2010 року не пізніше 19.08.2010 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 17 794,48 грн., що підтверджується:

- актом про брак від 6 серпня 2010 року на суму 12,74 грн. (сторони по розміру вартості товару по акту не спорять, про що суду надано пояснення в засіданні);

- накладною про повернення № 215 від 25.08.2010 року на суму 417,75грн.;

- накладною про повернення № 223 від 25.08.2010 року на суму 163,75 грн.;

- накладною про повернення № 244 від 04.10.2010 року на суму 17 200,24 грн., копії яких є в матеріалах справи ( а.с. 14-15).

За доводами позивача, повернення товару також було проведено і через закриття відповідачем дистрибуційної діяльності, про що він повідомив всіх своїх партнерів листом (є у справі).

Таким чином, залишок боргу по отриманих товарах у відповідача перед позивачем становить 38 566,38 грн. (56 360,86-17 794,48).

Строки сплати боргу в цій сумі є такими, що настали, доказів повного розрахунку відповідач суду не надав, проти стягнення боргу в цій частині позовних вимог не заперечив, в тому до примусового стягнення належить 38 566,38 грн. основного боргу за отриманий товар.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 293,41 грн. інфляційних за період серпня-вересня 2010 року та 320,11 грн. 3 % річних за період з 04.08.2010 року по 27.10.2010 року на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунок процентів річних зроблено вірно.

При розрахунку інфляційних позивачем допущено помилку - прийнято до розрахунку за серпень 2010 року накладну № ВР-002112 від 05.08.2010 року, строк платежу по якій настає лише з 19.08.2010 року (тобто після 15 числа місяця), а тому для цієї накладної серпень не повинен враховуватися.

За належним розрахунком, сума інфляційних за серпень складає 342,64 грн. (28 553,42 х 101,2% -28 553,42).

Загальна сума інфляційних до стягнення становить 1 959,87 грн. ( 342,64+ 1617,23).

Доказів про проведення розрахунку за вимогами по ст. 625 ЦК України відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 1 959,87 грн. інфляційних та 320,11 грн. процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Правомірність своїх позовних вимог позивач довів зібраними по справі доказами та положеннями чинного законодавства. Докази проведення розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

На підставі викладеного до стягнення з відповідача належить лише 38 566,38 грн. основного боргу, 1 959,87 грн. інфляційних та 320,11 грн. 3% річних, а всього - 40 846,36 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогами державне мито в розмірі 408,47 грн. та 234,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Мірта", ідентифікаційний номер 32881609, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 83/29 (фактична адреса: м. Черкаси, вул. Р. Люксембург, 202), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія " Віктар", ідентифікаційний код 30790761, Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани, вул. Долинівка, 23 -- 38 566,38 грн. основного боргу, 1 959,87 грн. інфляційних, 320,11 грн. 3% річних, 408,47 грн. на відшкодування державного мита та 234,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських