Рішення № 12882446, 08.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2010 р.Справа № 12/170-10-5005 Позивач: Приватне підприємство Фірма „САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” Відповідач: Приватне підприємство “ІМПУЛЬС-В”

про визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Шаркова Н.Р. –довіреність від 28.10.2010 року

від відповідача: Саєнко Р.К. –довіреність від 29.11.2010 року

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 06.12.2010р. до 10год.20хв. 09.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство Фірма „САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “ІМПУЛЬС-В” про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 7161,9 м2, розташований за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 115, що складається в цілому з: виробничого корпуса літера „А”, готовністю - 40%, виробничого корпуса літера „А’”, готовністю - 50%, насосної літера „В”, готовністю 40%, резервуара для води II-III готовністю 28%, на земельній ділянці загальною площею 12327 м2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/170-10-5005 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 33090) та просить суд відмовити у позові.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

12.01.2009р. між Приватним підприємством Фірмою “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” і Приватним підприємством “ІМПУЛЬС-В” був укладений договір доручення, за яким Позивач доручив, а Відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок Позивача певні юридичні дії, визначені указаним договором доручення, а саме укласти договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва загальною площею 7161,9 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115, що складається в цілому з: виробничого корпуса літера «А» готовністю 40%, виробничого корпуса літера «А’»готовністю 50%, насосної літера «В» готовністю 40%, резервуара для води II-III готовністю 28%, розташованого на земельній ділянці 12327 м2.

На дату укладення договору доручення власником об’єкту незавершеного будівництва була Корпорація „Співдружність Комп”.

Згідно з п 1.2. договору доручення Довіритель надав Повіреному виключне право на здійснення від імені та за рахунок Довірителя всіх юридичних дій, передбачених договором. Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, який укладає Повірений на виконання умов договору доручення, створює цивільні права і обов'язки Довірителя. В результаті укладення Повіреним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва право власності на Об'єкт незавершеного будівництва переходить до Довірителя (п.1.5. договору доручення).

За умовами указаного договору доручення, до обов'язків ПП “ІМПУЛЬС-В” входило здійснення фактичних дій, пов'язаних з виконанням доручення, а саме проведення переговорів з власником об'єкта незавершеного будівництва на предмет його відчуження, перевірка та вивчення правовстановлювальних документів власника об'єкта незавершеного будівництва на предмет їх відповідності вимогам законодавства та можливості вчинення угоди з відчуження указаного об'єкту, перевірка та вивчення документів, що підтверджують права власника об'єкта незавершеного будівництва на земельну ділянку, на якому зазначений об'єкт розташований; перевірка й вивчення наявної у власника об'єкта незавершеного будівництва проектної і дозвільної документації на його будівництво; проведення від імені і за рахунок ПП Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” розрахунків із власником об'єкта незавершеного будівництва на умовах, передбачених договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва тощо.

Крім того, при укладенні договору доручення ПП Фірма “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” узгодило ціну, за якою повірений повинен був від імені та за рахунок довірителя придбати вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва.

На виконання договору доручення ПП Фірма “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” видало Приватному підприємству “ІМПУЛЬС-В” довіреність.

03.03.2009р. ПП “ІМПУЛЬС-В” надіслало на адресу ПП Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” звіт, яким повідомило довірителя про стан виконання договору доручення, вчинені повіреним фактичні дії щодо його виконання та ціну продажу об’єкту незавершеного будівництва, яку ним було узгоджено з власником цього об’єкту.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна об’єкту незавершеного будівництва, узгоджена повіреним з власником об’єкту, дорівнювала вартості указаного об’єкту, вказаній в реєстрі прав власності на нерухоме майно, і складала 1976321 грн., що відповідало ціні, погодженій ПП Фірмою “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” в договорі доручення від 12.01.2009 року.

Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, в жовтні 2010 року він дізнався про те, що 12.03.2009р. між ПП “ІМПУЛЬС-В” та Корпорацією “Співдружність Комп” був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва загальною площею 7161,9 м2, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 115, що складається в цілому з: виробничого корпуса літера „А”, готовністю 40%, виробничого корпуса літера „А’”, готовністю 50%, насосної літера „В”, готовністю 40%, резервуара для води II-III готовністю 28%, розташованого на земельній ділянці площею 12327 м2.

Те, що в цьому договорі купівлі-продажу в якості покупця об’єкту незавершеного будівництва було указане Приватне підприємство “ІМПУЛЬС-В” без посилання на те, що цей правочин вчиняється ним в інтересах та за рахунок ПП Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ”, внаслідок чого право власності на указаний об’єкт незавершеного будівництва з моменту державної реєстрації цього договору виникло у ПП “ІМПУЛЬС-В”, з’явилося підставою для звернення Приватного підприємства Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” до господарського суду з відповідним позовом.

При цьому позивач просить суд визнати за ним право власності на об’єкт незавершеного будівництва, посилаючись на ст.ст. 392, 1000 ЦК України та на п.1.5.договору доручення від 12.01.2009р., яким встановлено, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, який буде укладений повіреним, створить цивільні права і обов'язки довірителя. Внаслідок укладення повіреним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва право власності на цей об'єкт перейде до довірителя.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зокрема, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

За приписами ст. 1005 ЦК України Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений. Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. Якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Згідно зі ст. 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором. У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному (ст.1008 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на дату укладення між ПП “ІМПУЛЬС-В” і Корпорацією “Співдружність Комп” договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва, договір доручення від 12.01.2009 року був діючим, тобто мав виконуватись його учасниками належним чином.

Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3 березня 2009 року, тобто за дев’ять днів до укладення договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва, Відповідач надіслав на адресу Позивача звіт про хід виконання Відповідачем умов договору доручення.

Указаний звіт свідчить про те, що Приватне підприємство “ІМПУЛЬС-В” приступило до виконання договору доручення у відповідності з його умовами та виконало всі фактичні дії, покладені на нього Довірителем, які мали передувати укладенню договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва саме від імені та за рахунок позивача –Приватного підприємства Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ”.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

А тому посилання відповідача на те, що після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва його належним власником стало саме ПП “ІМПУЛЬС-В” не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва був укладений ПП “ІМПУЛЬС-В” саме на доручення ПП Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ”, тобто, дії повіреного призвели до виникнення прав і обов’язків не у нього, а безпосередньо у довірителя –ПП Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ”.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Фірми “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва обґрунтовані, законні, доведені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємством Фірмою “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” (95040, Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Трансформаторна, 4,код ЄДРПОУ 20701621) право власності на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 7161,9 м2, розташований за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 115, що складається в цілому з: виробничого корпуса літера „А” готовністю 40%, виробничого корпуса літера „А’”, готовністю 50%, насосної літера „В”, готовністю 40%, резервуара для води II-III готовністю 28%, на земельній ділянці площею - 12327 м2.

3. Стягнути з приватного підприємства “ІМПУЛЬС-В” (62490, Харківська обл., Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, 5, код ЄДРПОУ 33724985) на користь Приватного підприємства Фірма “САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ” (95040, Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Трансформаторна, 4,код ЄДРПОУ 20701621) витрати по сплаті державного мита в сумі 19763 (дев’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 21 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписано 13.12.2010 року.

Суддя Цісельський О.В.